Цього року в Україні вибори не будуть проводиться, та і взагалі ідея організації виборчого процесу в умовах воєнного стану має більше противників, аніж прихильників . Проте, навіть проведення виборів одразу після закінчення війни буде проблематичним, і організатори та суспільство зіткнуться з низкою серйозних викликів і перешкод. Зруйновані приміщення і канали зв’язку, мільйони біженців та внутрішньо переміщених осіб, бюджетний дефіцит, спроби російських інформ-атак – і це ще не повний перелік.

Безпрецедентні проблеми повинні стати приводом для повного перегляду філософії виборів та до методів їх проведення. Чинне виборче законодавство є занадто переобтяженим деталізацією процедур, але при цьому не враховує сучасний стан розвитку суспільства та цифрових технологій.

Цілі блоки закону про вибори просто переносилися із кожного попереднього закону в новий, при цьому ускладнювалися їх елементи, але багато положень в сучасному світі виглядають морально і фізично застарілими і непотрібними.

Подібну проблему мають і західні електоральні системи. Інститут проведення виборів є консервативним, і в західних демократіях також науковці і практики часто є консерваторами і віддають перевагу збереженню працюючої моделі, щоб не дражнити виборців ризиками інновацій.

В Україні суспільство критично ставиться до виборів і їх результатів в цілому, а переможців виборів звикло звинувачувати в корупції та непрофесіоналізмі, і таким чином перекладати провину за всі глобальні та особистісні проблеми на владу. Еволюція виборчих процедур у нас йшла по шляху посилення взаємного контролю політичних партій, що привело до надмірної бюрократизації на шкоду змагальності ідей і особистостей.

Війна стане поштовхом для перегляду багатьох процесів організації та проведення виборів

Головними завданнями виборів мають стати забезпечення конкуренції політичних програм та надання можливості виборцям зробити вільний усвідомлений вибір. У перших пострадянських виборах кандидати та виборці розглядалися як безпорадні істоти, яким держава мала забезпечити можливість для комунікації. Звідси з’явилися норми про організацію зустрічей з виборцями у трудових колективах, публікацію інформації про кандидатів у державних/комунальних ЗМІ, друк плакатів із біографіями кандидатів і обклеєння цими плакатами стін коридору перед виборчою дільницею. Може настав час визнати, що ці шпалєри вже ніхто не читає, а кандидати комунікують з виборцями через соцмережі?

Завданням організаторів виборів має залишитися власне підготовка до голосування і забезпечення його проведення. Питання агітаційної кампанії – це відповідальність суб’єктів виборчого процесу та ЗМІ. Держава має розробити лише регулятивні рамки для агітаційної кампанії. Нацрада телебачення і радіомовлення – правила роботи аудіовізуальних ЗМІ, а щодо соцмереж, блогерів, незареєстрованих онлайн-видань – тут може допомогти лише самоорганізація і формування етичних декларацій.

СБУ має розробити критерії оцінки діяльності кандидатів і партій щодо загроз національній безпеці чи просуванню наративів держави-агресора, а спори щодо компромату і образ вирішує суд. Зовнішню рекламу взагалі пора обмежити. Витрачання коштів на коштовні носії виглядатиме занадто дивно в умовах браку коштів на соціальні статті.

В деяких європейських країнах є обмеження по розміру зовнішньої реклами: до прикладу, до одного квадратного метру. Взагалі, глобальне завдання для рекламної рамки – стимулювати кандидатів комунікувати про зміст своїх пропозицій, а не конкурувати у креативі щодо кольору логотипа та емоції меседжа.

Триста партій у реєстрі Мінюсту і п’ятдесят партій у виборчому бюлетені – це не політичний плюралізм, це обман населення і технологія роботи з недосконалим законодавством

З року в рік до складу виборчих комісій включають одних і тих самих людей, які представляють різні партії. "Диванні партії" проводять аукціони квот і розвивають політичну корупцію. Чому ми знову хочемо виділити квоти у комісіях для партії, яка існує у вигляді печатки і свідоцтва? Збір підписів на паперових підписних листах був скасований на одному з етапів виборчої реформи як повна профанація демонстрації підтримки кандидатів.

Проте, зараз переважна більшість громадян України використовує електронні цифрові підписи, хоча би як BankID. А якщо умовою реєстрації партії на парламентських виборах поставити збір 200 тисяч електронних підписів виборців, із урахуванням регіонального представництва? Можливо, тоді в бюлетені у нас буде не більше 10 партій, і кожна вже на етапі збору підписів сформує своє електоральне ядро? І саме ці партії будуть подавати кандидатів у виборчі комісії, з переліку підписантів.

Написана від руки автобіографія кандидата і так само написана кривим почерком заява про балотування – це мабуть також технології минулого століття, і в принципі весь пакет документів на кандидатів може подаватися онлайн з використанням цифрового підпису.

Державний реєстр виборців не оновлюється з початку повномасштабної війни. Технічні можливості для уточнення своїх даних онлайн існують, і напередодні виборів переважну частину роботи по оновленню реєстру потрібно перевести в онлайн, хоча можливість для особистого звернення в органи ведення реєстру потрібно залишити.

Чи можливо задіяти процес цифровізації?

Власне процес голосування в день виборів поки що залишається офлайн, перш за все через недовіру до "чорного ящика" і комплекс "транзитного серверу". Навіть для виборців за кордоном запроваджувати онлайн-голосування можна лише у разі досягнення консенсусу із суспільством.

Хоча, без електронного чи поштового голосування мільйони виборців просто втратять право голосу. На дільницях у диппредставництвах у 2019 році проголосували 50 тисяч виборців, це реальна пропускна здатність. На турецьких виборах висока явка за кордоном забезпечується тим, що процес голосування триває два тижні, а також відкриттям додаткових дільниць у прикордонних пунктах і аеропортах.

А от передачу даних з дільниці до ЦВК можна цифровізувати, щоб вночі кавалькада машин з членами комісій і спостерігачами не везла папери з мокрими печатками в ОВК та не спала в довгій черзі на здачу документації. Персональні цифрові підписи членів комісії покажуть і час відправки, і час прийому, і будь-які уточнення та виправлення.

Взагалі, всі процеси повинні бути орієнтовані на вирішення тих викликів і проблем, які ми прогнозуємо для найближчих виборів. Також пора переглянути застарілі і надмірні процедури, по можливості їх спростити і цифровізувати. Західні експерти з задоволенням включаться в такий експеримент, і в разі успіху його елементи можуть бути застосовані і в інших країнах.

Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього