Нещодавно сенатор США від Республіканської партії Ліндсі Грем на прес-конференції у Києві, звертаючись до президента України Володимира Зеленського заявив, що наступного року в Україні мають пройти "вільні та чесні вибори", які повинні стати "наступним кроком у становленні демократії", навіть якщо це відбудеться під час російського вторгнення. Раніше з подібною ініціативою виступав й президент Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокс. Останній взагалі зазначив, що "це не наше питання – вказувати, як це зробити, але звісно, Україна має організувати вільні та чесні вибори. Бо це ваше зобов’язання за статутом Ради Європи. І звичайно, ви це зробите". Щоправда, як саме організувати вибори під час війни, високоповажні політики не сказали. А шкода, бо саме це – ключове питання. І воно має набагато більше відношення до демократії, ніж вибори як такі.

А що нам каже Конституція та закони?

Звичайно, західні політики навряд чи уважно читали нашу Конституцію та закони. Врешті-решт, це їм і не дуже потрібно, адже вони роблять передусім політичні заяви. Але якби вони (чи їх помічники) ознайомилися з чинною нормативно-правовою базою, то зрозуміли би, що про вибори у таких умовах говорити, м’яко кажучи, недоцільно.Адже за українським законодавством в умовах воєнного стану проведення виборів забороняється. Так, Конституція України містить чіткі обмеження щодо проведення парламентських виборів, а Закон України "Про правовий режим воєнного стану" прямо забороняє проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Схожі – і ще більш деталізовані роз’яснення – містяться у Виборчому кодексі (стаття 20).

Отже, для проведення виборів необхідно або скасовувати воєнний стан (мінімум на 90 днів – тобто, на період всього виборчого процесу), або вносити відповідні зміни до законодавства. В останньому випадку все одно залишаться питання щодо прямої норми Конституції України ("у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану"), відмінити чи змінити яку можна тільки за умови скасування воєнного стану. Тому ключовим, у будь-якому разі, стає питання скасування воєнного стану. Яке можливо – давайте відверто – лише після нашої перемоги. Або початку перемовин. Однак про останній варіант мова поки що не йде (принаймні, публічно).

Демократичні принципи та цінності

Не менш важливими також є питання безпеки, фінансування та вільного волевиявлення. Про них, до речі, у своєму останньому великому інтерв’ю згадав й президент. Зокрема, він зазначив, що гіпотетичне проведення виборів вимагатиме, по-перше, внесення змін у законодавство, по-друге, додаткового фінансування (близько 5 млрд), по-третє, присутності іноземних спостерігачів "в окопах" (щоб забезпечити дотримання всіх необхідних демократичних стандартів проведення виборів).

Крім того, залишається відкритим питання перебування великої кількості громадян за кордоном. Як організувати процес їх голосування – не зрозуміло. Варіант з електронними виборами – не просто поганий, а дуже поганий.

По-перше, він суперечить діючому законодавству. По-друге, він жодним чином не гарантує відсутності стороннього впливу на процес вибору і відкриває величезний простір для маніпуляцій та потенційних зловживань.

І, нарешті, по-третє, він містить у собі велику етичну проблему. Вибачте, можливо комусь не сподобається, те що я зараз скажу, але цю проблему необхідно обговорювати вже зараз. Справа у тому, що певна кількість тих, хто зараз перебуває за кордоном, не збирається повертатися в Україну. Це – факт. Питання виключно у їх кількості.

Деякі соціологи та демографи називаються величезні цифри – від двох до п’яти мільйонів. І це породжує просте питання: якщо ці люди вже вирішили для себе, що не будуть повертатися в Україну, то чи мають вони право (передусім моральне, бо громадянами вони поки що залишаються) визначати, як жити тим, хто залишиться в країні? Легкий процес голосування "у смартфоні" дасть їм можливість зробити вибір, наслідки якого на них жодним чином не вплинуть. А от за діючої системи голосувати будуть переважно ті, хто пов’язує своє майбутнє з Україною. Заради цього вони і у чергах в посольствах будуть стояти, і в країну приїдуть, аби віддати свій голос за ту чи іншу політичну силу або політика. А от ті, які вже своє майбутнє з Україною не пов’язують, так "заморочуватися" не будуть.

Є ще один момент. Чисто політичний

Гіпотетичне проведення виборів без окремих тимчасово окупованих територій може створити небезпечний прецедент і дасть росії можливість апелювати до світової спільноти щодо "фактичної відмови" України від цих територій. Так, не забуваємо, що раніше Україна вже проводила вибори виключно на підконтрольних територіях (без тимчасово окупованого Криму та частини Донбасу) і це не викликало якоїсь зміни позицій у країн, які нас підтримують.

Однак зараз ситуація принципово інша, мова йде про широкомасштабну війну, а також той факт, що всі тимчасово окуповані території росія записала у своїй "конституції" як власне російські територія. Звичайно, цей крок не має жодної юридичної сили і не визнається більшістю країн світу, але давати додаткову можливість росіянам маніпулювати цим питання все ж таки не варто. Тим більше, що спрямовані ці маніпуляції будуть на ті країни, які займають відсторонену позицію щодо російсько-української війни. І над перетягуванням яких на свій бік Україна активно працює – в контексті нашої "формули миру".

І, нарешті, останнє. Демократія – це не тільки вибори. Передусім це принципи та цінності (верховенство права, вільне волевиявлення тощо). І якщо процес виборів може підірвати ці принципи та цінності, то краще такі вибори не проводити – принаймні до того часу, доки вдасться організувати нормальний виборчий процес, з дотриманням усіх "копенгагенських критеріїв", що особливо важливо у контексті нашої інтеграції до ЄС.

Тим більше, що легітимність нинішньої влади – президента та парламенту – не викликає жодних сумнівів. Причому як у громадян України, так і у наших партнерів. Як і головна мета, над якою всі працюють – перемога. Тож спочатку виженемо росіян з нашої території, а потім проведемо вибори – з нормальною конкуренцією, дебатами та дискусіями. І новими політиками, яким зараз просто не до виборів – бо вони захищають країну на фронті або займаються волонтерською діяльністю з ранку до ночі.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку