Війна стала найбільшим викликом за часи існування новітньої України і принесла цілий комплекс проблем.
Нові проблеми і завдання очікують нас і на етапі відновлення країни. І це не лише ті проблеми, що безпосередньо є наслідками бойових дій – відбудова інфраструктури, посилення безпеки чи реінтеграція ветеранів і біженців.
Війна також загострила старі соціальні хвороби нашого суспільства. І тому ми маємо зараз унікальне вікно можливостей для того, щоб позбутися тих негативних явищ, які тягарем висіли десятки років та гальмували суспільний розвиток. Українське суспільство проявило свої найкращі якості у протидії агресору, і зараз потрібно використати цей порив і мотивацію для зміни суспільних відносин. Трансформація може бути настільки серйозною, що пора говорити про підготовку нового суспільного договору.
Шлях до перетворень
Це звичайно не буде офіційно оформлений документ з підписами і печатками. Хоча, багато які елементи нової суспільної угоди знайдуть своє відображення у законах, нормативних актах чи навіть змінах до Конституції. Проте головне – це усвідомлення громадянами нових правил співжиття та консенсус щодо переходу до іншої моделі.
Одне з питань, яке війна закрила остаточно – це відносини з росією. Після страшних воєнних втрат будь-які спроби включення України до російського геополітичного чи культурного простору не матимуть шансів на успіх. Українська політична нація зробила свій ціннісний вибір на користь приєднання до європейського цивілізаційного проекту та західного безпекового альянсу.
Водночас, викликом в цьому плані стала нова роль російськомовних українців в новій Україні. Захист прав національних меншин врегульований європейськими конвенціями. І в нових висновках Венеційської комісії можуть з’явитися рекомендації щодо пом’якшення українського законодавства про мову та про освіту, перш за все як наслідок скарг Угорщини. Поступки можуть стосуватися мов Європейського Союзу, проте майбутній статус російської мови, російськомовних книжок чи навіть спілкування в місцях компактного проживання залишається предметом дискусій. Позиції відрізняються від повної заборони навіть для використання у побуті до розподілу на вживання в освітніх закладах та у сфері обслуговування, і невтручанні у те, хто як розмовляє вдома.
Європейські життєві стандарти
Проте насправді це не є найбільшою проблемою. Прагнення до вступу в ЄС і НАТО – це не лише ціннісний вибір чи орієнтація на нові стандарти колективної безпеки і добробуту. Це також і зобов’язання.
До прикладу, вступ у ці об’єднання передбачає делегування частини суверенітету, і через це пройшли всі країни, що приєднувалися до відповідного об’єднання. Загальні директиви ЄС матимуть більшу вагу, аніж національне законодавство, і це не просто політичні рамкові вимоги. Це часто конкретні регламенти, які регулюють щоденне життя кожної родини. До прикладу, санітарні норми можуть обмежити продаж продукції присадибних господарств на ринках. Вимоги до сортування сміття поставлять завдання до інвестицій у сміттєпереробні заводи.
Дискусії між Лондоном і Брюсселем закінчилися Брекзітом, а рішення Польщі часто жорстко критикуються керівними органами Євросоюзу, аж до блокування програм і бюджетів. Українці досить близькі до поляків у плані менталітету, і тому варто передбачати і моделювати не лише переваги від набуття членства, але і ризики, і працювати над підготовкою до їх мінімізації.
Європа – це не лише про високі життєві стандарти. Це в тому числі і про сплату високих податків. Минула суспільна угода в Україні цього не передбачала. Влада жила сама по собі, а громадяни викручувалися як могли. Можливо, один з найбільших викликів – чи зможемо ми погодитися на сплату високих податків і вимагати надання державних сервісів на рівні європейських? Популісти скажуть, що "спочатку підніміть нам зарплати до рівня німецьких" - але в такому випадку ця реформа не почнеться ніколи.
До речі, схожа ситуація – із оплатою комунальних тарифів за ринковими цінами. Українські біженці, які орендують житло в європейських країнах і самі сплачують тарифи, змогли оцінити, який відсоток в сімейному бюджеті займає ця стаття видатків. І тому європейці взимку мерзнуть, економлять, утеплюють житло, але не вимагають від уряду платити за них.
Новий суспільний договір
Під час війни українці показали себе як свідомі громадяни, і разом із владою розділили відповідальність за оборону країни, за забезпечення армії, за розміщення внутрішньо переміщених осіб. Якщо до війни відчувалася ізольованість громадян і держави, то під час війни все більше українців ідентифікували себе не лише з країною, але і з державою. Власне, завдання нового суспільного договору – зберегти цю ідентифікацію. Лише тоді у нас буде ефективна програма відновлення країни після війни. Інакше – знову розчарування і нові хвилі еміграції.
Мабуть, основна ідея нового суспільного договору – "Ми, українці, тяжко працюємо, не обманюємо державу, платимо високі податки – але ми ставимо набагато вищі вимоги до держави щодо ефективності, доброчесності і підзвітності".
Боротьба з корупцією має іти не в форматі "Дискавері", а з конкретними результатами у вигляді вироків і руйнування корупційних схем. Влада має відверто обговорювати резонансні рішення з суспільством і опозицією, проводити аргументовані дебати, і пояснювати причини навіть непопулярних рішень. Олігархи будуть перетворені на сумлінних бізнесменів-роботодавців, без сумнівних схем збагачення.
Після перемоги ми не зможемо одразу повернутися до мирного життя, і це також виклик для суспільних відносин. Режим воєнного стану буде скасовано, але певний час ще можливо будуть збережені обмеження на роботу ЗМІ та регулювання Інтернету.
Інакше російський інформаційний реванш створить проблеми для відновлення і євроінтеграції. Знайти новий тимчасовий баланс між інтересами національної безпеки і захистом політичних свобод – це також виклик для громадянського суспільства.
В перехідний поствоєнний період буде пригальмована і децентралізація. Відбудова потребуватиме централізованого планування і розподілу міжнародних коштів, і логічно це відобразиться на моделі відносин центр-регіони. В перші повоєнні роки у нас будуть сильні префекти, особливо на деокупованих територіях. І лише після відбудови економіки і відновлення податкових надходжень в громадах префекти будуть виконувати лише контрольні і координуючі повноваження.
Сильна армія, свобода та відповідальність
У 2021 році, на 30-у річницю Незалежності, Український інститут майбутнього провів велике опитування українців. Одне з питань було про те, який період в українській історії ми вважаємо «золотим віком». Більшість респондентів назвали період гетьмансько-козацької держави. І після цієї війни нова суспільна модель може багато чого запозичити з тих часів. Мілітаризована держава з сильною армією має бути завжди готова до оборони від агресора. Гетьман має сильну владу, проте його контролює суспільство і має механізми впливу і навіть в разі потреби заміни. Козаки – вільні, але відповідальні люди, і свої вольності багато в чому обмежують свідомо, для досягнення спільного блага.
Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього
