Графік підтверджує мою тезу про те, що нинішня ситуація стає своєрідним римейком ситуації кінця 70-х – початку 80-х років минулого століття, яка виникла тоді як наслідок енергетичної кризи, війни Ізраїлю з арабськими країнами і хвилі глобальної інфляції.
Отже, попереду може бути рецесія як прелюдія нового фазового переходу у США й перезавантаження світової валютної системи. Ямайська модель відійде в інший світ, як і раніше за неї Бреттон-Вудська. Що цілком реально, якщо вже і Грузія випускає цифровий ларі.
Хто виграє в цій новій хвилі?
Насамперед країни, які зможуть забезпечити відносно низьку ціну свого боргу. Китай, наприклад, через фонди в Гонконгу запустив масштабну інверсію випусків у доларі в нові випуски в юанях. І купують. Сьогодні інфляція в Китаї нижча, ніж у США, і базова ставка є меншою.
Другий чинник успіху – акумулювати свою сировину всередині країни для перероблення. Це дасть змогу збити ціни, тобто інфляцію, і підвищити додаткову вартість у кінцевому продукті. Прив'язати курс національної валюти до сировинного індексу своєї економіки.
Третій чинник – політика відсоткових ставок. Висловлю ідею, якої багато хто поки не зрозуміє. Хто перший усвідомить, що за нинішніх глобальних умов відсоткова ставка центрального банку вже не впливає, як раніше, на інфляцію (натомість впливає на зростання економіки і знижує інфляцію опосередковано, зважаючи на розширення пропозиції товарів і послуг) – той і переміг у глобальній конкуренції.
А поки Ларрі Фінк із BlackRock обіцяє 10-річні трежеріс по 5%, Джеймі Даймон із JPMorgan Chase & Co. обіцяє ставки у США в розмірі... 7%, за умови, якщо все буде погано. 10-річні трежеріс рвуться до позначки 4,7%.
Востаннє такі ставки були напередодні глобальної кризи 2007 року. І я вже думаю, що не іпотека тоді стала тригером кризи. А зсув ліквідності з фондів акцій у фонди облігацій на тлі тривалого тренда високих відсоткових ставок в умовах економічного перегріву. Іпотека стала побічною жертвою політики високих ставок. Якщо подивитися на зайнятість у США зараз, такий перегрів можна фіксувати із 2022 року.
Україна потенційно могла б знизити вартість обслуговування боргу завдяки списанню і знизити облікову ставку на тлі фіксованого курсу до 10%. І скористатися накопиченням сировини всередині країни для запуску програм перероблення і зниження інфляції. Але поки не судилося...
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
