Контрнаступ - мабуть одне із найцитованіших та найпопулярніших слів за останні кілька місяців. Нещодавно, Президент України Володимир Зеленський заявив про те, що розв’язана росією війна переходить в нову фазу і окупанти будуть більше зосереджуватись на оборооні, аніж наступальних діях.
Аналіз ситуації на фронті
Справді, якщо проаналізувати ситуацію на фронті, можна побачити, що ворог сконцентрував свою основну наступальну активність для атак за трьома напрямками: Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка. Наступальні дії російські всійська призупинили, зокрема на Куп’янському та Лиманському напрямках, де все ще тривають обстріли населених пунктів, але менше штурмовиків, ніж на інших напрямках.
Отже, противник, не досяг успіхів в спробах розтягнути лінію фронту, вдало атакуючи на кількох напрямках фронту одночасно, а українські війська ціною героїзму та самовіддачі відбили та продовжують відбивати численні атаки ворога. Як наслідок, відбувається звуження ділянок фронту на яких все ще можуть вести наступальні дії російські війська.
Таким чином, можна констатувати, що російський наступ на Сході, який розпочався на початку лютого цього року - захлинається. Наступальні ж дії російських військ, варто сприймати вже радше не в парадигмі великого наступу ворога, а швидше як вже початок наступного етапу воєнної кампанії - українського контрнаступу, який ворог відчайдушно прагне зірвати. Саме контрнаступ українських сил, здатний зменшити тиск на Авдіївку, Бахмут та Мар’їнку. Цей наступ допоможе зберегти життя нашим воїнам, які зараз на Сході.
Сама логіка війни на даному етапі вказує на те, що будуть можливими два варіанти розвитку подій:
- Український контрнаступ.
- Перехід війни у затяжну позиційну фазу.
Перший сценарій вигідний для нас, з абсолютно зрозумілих причин:
- нанесення поразки російським військам;
- деокупація якомога більшої частини територій;
- пришвидшення закінчення війни;
- збільшення віри партнерів в українські сили, як стимул забезпечення подальшої підтримки для нас.
Другий цілком влаштував би ворога, оскільки:
- війна тривала би;
- російські війська окупували б українські території, а путін би вичікував результатів виборів в країнах Заходу, сподіваючись на прихід політиків, які б виступали за зменшення допомоги Україні.
Два сценарії розвитку подій
Тому, консенсус щодо контрнаступу зрозумілий і важливий. Він продиктований об’єктивною логікою ходу воєнної кампанії. Не вдаючись в подробиці де може відбутись контрнаступ, можна спробувати змоделювати його сценарії та зосередитись на основних потребах.
Можливі два варіанти розвитку подій. Перший - Українські війська внаслідок потужного вогневого тиску прорвуть оборону ворога, зайшовши в тил російських військ і лінія фронту почне сипатись, противник деморалізований буде відступати на інші позиції. Тоді є шанс розвинути стрімкий темп, подібно як було на Харківщині.
Другий - ворог чинитиме запеклий опір і просування українських військ буде виглядати не настільки стрімким, знадобиться ще більша кількість боєприпасів та снарядів аби потужною кількістю засобів вогневого ураження витискати ворога. Якого сценарію варто очікувати, покажуть виключно і тільки бойові дії.
Фактори успіху контрнаступу
Зараз багато дискусій точиться дискусій довкола необхідної зброї та її кількості для контрнаступу. Допускаю, що літаків "F-16" на цій стадії війни, ми не побачимо. Однак, є сподівання на отримання ракет дальністю від 200 до 450 кілометрів, від Великої Британії. Зрештою, фактор літаків надзвичайно важливий, але не авіацією єдиною. Нам варто зрозуміти, що успіх контрнаступу багато в цьому залежить у використанні наших переваг над ворогом, а саме:
- об’ємом та своєчасністю отримання розвідувальних даних (з допомогою наших Західних партнерів);
- швидкість ухвалення рішень;
- маневровість;
- діяльність груп спецпризначенців в тилу ворога, потужна диверсійна робота;
- технологічність і перевага в більш сучасних Західних видах озброєнь;
- мотивація та рівень підготовки резервів.
Все це не виключає того факту, що нам потрібно більше зброї та засобів вогневого ураження від наших партнерів. Ми повинні мати спроможності влаштувати окупантам вогневий вал, тільки не у найгіршій версії російських військ, а точний та ефективний.
Від того наскільки швидко, ми будемо здатні пройти цей етап війни, залежатами наша готовність переходу до наступного - подальша деконструкція та руйнування залишків російської імперії.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень
