Другого червня в Стамбулі відбудуться чергові російсько-українські переговори про мир. Сторони навіть мають обмінятися своїм баченням завершення війни. Україна вже направила свої пропозиції. Російська делегація, найімовірніше, привезе свої "пропозиції щодо завершення СВО" вже до Туреччини.
Теоретично сторони могли б дійти певної угоди. І, знову ж таки теоретично, інші держави привітали б це. Але на практиці ситуація дещо інша. Для США і Китаю завершення війни вигідне. Але без поразки жодної зі сторін. При цьому Трамп хотів, щоб замороження конфлікту відбулося хоча б під "американським керівництвом". Не вийшло. Отже, подальша доля мирних домовленостей стане похідною (або наслідком) американо-китайського саміту влітку 2025 року.
Для Європейського Союзу прийняти умови Путіна (а це означає капітуляцію України) — значить повторити помилку передачі Судет (Судетської області) Гітлеру в 1938 році. Тоді теж говорили про "споконвічно наші землі", про "утиски русько… ой, німецькомовних". Пішли на поступки — отримали війну. Паралелі надто очевидні, щоб їх ігнорувати. Для росії важливо досягти домовленостей зі США (у тому числі щодо торгівлі вуглеводнями), а також провести літню наступальну кампанію. Путін розраховує, що можливий успіх російської армії та перелом на фронті зміцнять його позиції на переговорах.
Для України, яка розвиває напрямок співпраці з європейськими партнерами (активізація у 2025 році) і може вийти на нову логіку військового співробітництва з США, капітулювати зараз — безглуздо. Натомість зірвати російську спробу наступу — цілком можливо. І це посилить вже українські позиції на переговорах. Особливо, якщо наприкінці літа, коли наступальна російська армія зітре частину свого потенціалу, буде завдано контрудару. Таким чином, усі нитки логіки (в тому числі економічної) сходяться на одному періоді — кінець вересня — листопад. Саме тоді може з’явитися прогрес у переговорах. А поки що переговори триватимуть. Як гра "хто перший моргне" Точніше — хто заявить про вихід з процесу. Жодна зі сторін цього робити не збирається.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик
