Ліси — це не просто національне багатство України, яке перебуває під особливим захистом, це наша екологія, це те, що ми маємо передати своїм дітям та онукам, це те, що може дати потужний поштовх багатьом кластерам економіки..., але розуміють це далеко не всі.
Хоча, ні, розуміти-розуміють, але розкрадати та мародерити власну країну під час війни виявляється набагато цікавіше, аніж сумлінно працювати на її благо. Скільки ми уже описували кейсів зловживання у лісовій галузі, остання стаття була під назвою: «Ліси - не монополія однієї людини, а власність народу України» (https://weukraine.tv/blog/lisi-ne-monopolija-odnijeji-ljudini-a-vlasnist-narodu-ukrajini-burjachenko- ), і ви думаєте хтось дослухався і перестав мародерити? Звичайно, ні. Бабло перемагає абсолютно все, а якщо цей потік бабла ще і монопольно-корупційний, то втриматись від того щоб попрацювати не на державу, а собі «на карман» тут і зараз, виявляються просто непереборними.
Сьогодні буде надзвичайно цікава розповідь про те, як під соусом «демократичних цінностей», реформ та прозорості можна взяти під контроль не окремий лісовий кластер чи область, а абсолютно всю галузь! Стати фактично її монопольним власником та розпорядником не виходячи з кабінету.
Цікаво - ну погнали!
Як це зробити, запитаєте ви? Дуже просто — потрібно максимально цифровізувати найбільш корупційний сегмент (рубку, торги та роботу із залишками) і корупційно «зв’язати» два ДП - "Ліси України" та "ЛІАЦ". Щоб одні проводили рубки, а інші забезпечували «цифрову начинку», піарне прикриття та максимально централізували усі процеси.
Ну з «Лісами України», які при Юрію Болоховцю, просто потонули в масштабній та системній корупції, насправді все зрозуміло... про це окремо писали в статті на ТСН (https://tsn.ua/exclusive/rozkishnyy-mayetok-khutir-milyony-dolariv-hotivkoiu-shcho-vidomo-pro-huchni-skandaly-u-dp-lisy-ukrayiny-2876513.html ) під назвою “Розкішний маєток-хутір, мільйони доларів готівкою: що відомо про гучні скандали у ДП “Ліси України”, та от що з себе представляє ДП "ЛІАЦ" мало хто уявляє серед «простих смертних».
Так, ДП "ЛІАЦ" — це створений при Державному агентстві лісових ресурсів України аналітично-інноваційний центр під назвою "Лісоаналітичний інноваційний центр" (ЛІАЦ). Звучить круто, погодьтеся! ДПшка, яка при Агенції має відповідати за аналітичну та інноваційну складову, але щось пішло не так і не туди...
Забігаючи наперед скажу, що саме працівники цих двох ДП - "Ліси України" та "ЛІАЦ" створили масштабну корупційну схему на сотні мільйонів збитків та злочинне угрупування в декілька десятків задіяних посадовців різного рівня, які визначили свої особисті інтереси вище інтересів держави та людей. І все це під час війни.
Тут не лишнім буде послатися на матеріал LB.UA (https://lb.ua/economics/2025/07/30/689077_ogp_ukraini_vikrili_masshtabnu.html ) під назвою «ОГП: в Україні викрили масштабну схему розкрадань деревини на понад 350 мільйонів» і слова нового Генерального прокурора України Руслана Кравченка згадати:
"167 мільйонів збитків через незаконну вирубку дерев. Ще майже 140 мільйонів — необґрунтовані активи. Понад 40 підозр за останні тижні. Це — результат системної корупції, службової недбалості та відвертого збагачення за рахунок природних ресурсів", - зазначив Генпрокурор.
Але давайте розкладемо усе, як кажуть, по-поличках і розкриємо хронологію цього кейсу з самого початку і до логічного завершення. Спойлер — кайданками.
Перш за все і для справедливості, потрібно відзначити, що розмотали цей корупційний клубок саме працівники Державного бюро розслідувань за сприяння працівників Департаменту кіберполіції Нацполу. До слова, на Interfax-Україна по цій темі вийшов гарний матеріал, дуже раджу (https://interfax.com.ua/news/general/1091771.html ). Так, серед іншого, там зазначено, що:
"Організував оборудку працівник ДП "ЛІАЦ", який несанкціоновано змінював дані в "Єдиній державній системі електронного обліку деревини", - повідомляє ДБР в телеграм-каналі в середу.
За інформацією Бюро, це надавало можливість змінювати дані щодо надлишків деревини на тому чи іншому лісництві, якості та об’ємів деревини, об’ємів відведених для рубки дерев.
"Представники лісництв зверталися до організатора та просили його змінити відповідну інформацію, а той робив це особисто чи надав вказівки іншим працівникам ДП "ЛІАЦ". Отримані таким чином надлишки дерев продавалися або використовувалися учасниками оборудки за власним розсудом", - уточнюють в ДБР.
Найбільшими користувачами таких "послуг" були працівники ДП "Ліси України" у Волинській, Рівненській, Житомирській та Київській областях. "Вартість своїх "послуг" ділок оцінював від 5 до 30 тис. грн, які отримував на власні банківські рахунки.
В ДБР наголошують, що загалом таким чином було внесено понад 10 тисяч несанкціонованих змін до системи ЕОД!
Правоохоронці провели понад 50 обушків у різних регіонах України, перевіряється причетність до вчинення злочинів ще понад 80 працівників ДП "Ліси України" та 20 працівників ДП "ЛІАЦ". Загалом про підозри повідомлено 12 особам, серед яких організатор оборудки, 7 працівників ДП "ЛІАЦ" та 4 працівники ДП "Ліси України".
Отже, резюмуємо, що ми маємо в сухому залишку -- тотальну корупцію лісової галузі під найкращими антикорупційними гаслами про прозорість та побудову нової системи європейських цінностей...
Для цієї банди корупціонерів з ДП - "Ліси України" та "ЛІАЦ", пріоритети цифровізації відкрили абсолютно нові, раніше невідомі можливості для взяття під власний контроль багатьох процесів і виведення масштабів корупційних дій на якісно новий «цифровий» рівень. Такі собі «ліси у смартфоні»...
Тут можна плакати, можна істерично сміятися, але по-факту ми маємо яскравий приклад зловживання природною монополією, умовно, з одного кабінету без побудови дієвої антикорупційної системи «стримувань та противаг».
Адже, антикорупційна інфраструктура — це не тільки НАБУ та САП, як зараз думає багато «людей з картонками», а ціла «екосистема», яка вибудовується з акцентом не скільки на безпосередню боротьбу з корупційними проявами, а більше з пріоритетом на запобігання їх виникненню!
Тобто, електронні системи, які створювались у лісовій галузі мали бути «заточені» не під централізацію та монополізацію корупційного впливу, приправлені популістичними гаслами про цифровізацію та прозорість, а дійсно інтегрувати в себе систему незалежної перехресної верифікації, яка б унеможливлювала подібні факти в принципі.
Гра в імітацію прозорості та відкритості в будь-якій сфері дуже небезпечні. Піар-компонентом можуть прикриватися найбільш масштабні та зухвалі корупційні схеми. Тому, враховуючи вищевикладене, особливо цінними є подібні успішні кейси від наших правоохоронців, які наочно демонструють, що сучасні технології можна використати не тільки на благо, але і для власної наживи за рахунок інтересів держави та громадян.
Подібні схеми і в подальшому мають виявлятись і ліквідовуватись, що еволюційно нас наблизить до більш комплексного бачення державного управління в цифрову епоху. Як бачите, тепер хабарі в кабінет уже ніхто не носить, усе виглядає абсолютно по-іншому — по «безналу», в «кріпту» і на «офшор»...
Нульова толерантність до корупції — це уже не просто слова, а умова нашого виживання. Якщо не змінимось, помремо.
Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”
