З відкриттям першого перемовного кластера Україна та Молдова будуть рухатися до вступу до ЄС кожна зі своєю швидкістю, заявила президентка Єврокомісії.

"Як тільки відкрився перший кластер, кожна країна-кандидат несе відповідальність за себе. Оскільки вони повинні впроваджувати реформи – і вони мають впроваджувати різні реформи, залежно від того, про яку країну-кандидата ми говоримо", – сказала фон дер Ляєн.

Що ж, все логічно. І справа тут не в "процесі, заснованому на заслугах", про який згадала Урсула, це тільки гарна відмовка, а в тому що європейська інтеграція кожної країни в ЄС - це, перш за все, політичне консенсусне рішення, ніяк не пов'язане з "домашніми завданнями" та "бенчмарками". Тебе, або чекають в ЄС, або ні, от і все.

Зверніть увагу, у Молдови маркери скринінгу поступу до ЄС значно скромніші за показники України. Чому ж тоді наші шляхи роз'єднуються після відкриття першого кластеру? В чому мотивація Молдови та ЄС?

Все просто. Хто ще не зрозумів, пояснюю. Усі останні хвилі розширення ЄС були пов'язані з двома ключовими факторами: 1) розширенням НАТО на схід та 2) позиції США, які забезпечували сталі контури європейської безпеки. Якщо хтось наївно думає, що питання розширення ЄС вирішувались виключно в Брюсселі, згідно статуту ЄС, саме час знімати рожеві окуляри.

Без напрацювання нової конструкції європейської безпеки, з переглянутою роллю США, будь-яке "розширення" є апріорі неможливим! Оскільки, в європейських столицях сприймається не як можливості, а виключно як ризик/загроза.

Жодна із країн-кандидатів наразі не здатна самотужки замінити в цій ролі США, або запропонувати сталу оновлену безпекову конструкцію із наявних ресурсів. Допоки все фрагментарно і складається стійке враження, що ЄС іде не до об'єднання/еволюції/перезавантаження, а рівно навпаки, до ще більшого переходу до міжкластерної автономної взаємодії горизонтальної економічної конфігурації, з мінімізацією ролі спільних інституцій координації, накштал, Єврокомісія, Європарламент та Єврорада. Не даремно ж Макрон запропонував взагалі ліквідувати дипломатичне відомство Каї Калас і передати всі права визначати зовнішню політику самим державам.

Тож, повернемось до слів фон дер Ляєн стосовно окремих шляхів України та Молдови. Мотивація наступна:

• голос Молдови без України в ЄС ніхто не почує, що усіх влаштовує;
• подальша доля невизнаного Придністров'я, накладає свій відбиток і на сприйняття європейських амбіцій Молдови;
• допоки в Україні війна, про реалістичність інтеграції навіть мова не йде. Отже, для Молдови це великі ризики.

Враховуючи вищевикладене, переконаний, що в Кишиневі прийняли рішення іти своєю дорогою в ЄС і дорога ця може бути дуже не лінійною та без "процесу, заснованому на заслугах", на відміну від України.

Глибоко переконаний, що в Молдові будуть робити ставку на швидку інтеграцію в ЄС через злиття з Румунією. Оскільки шлях "бенчмарків" є безкінечно-тупиковий... Тільки політичне рішення - і от воно, на поверхні - злиття через референдум!

"Наглядові ради", "конкурсні комісії з переважним голосом іноземців" для конституційних правоохоронних органів - це шлях "бананових республік" яким іти немає жодного сенсу, оскільки він не передбачає ні суверенітет, ні суб'єктність, за замовчуванням. І в Молдові, і в ЄС, це чудово розуміють.

Чи "переварить" ЄС маленьку Молдову, яка ще й буде частиною Румунії - безумовно, так. В такій політичній конфігурації у Молдови є реальний шанс в найближчому майбутньому все ж інтегруватись в ЄС. Так, не як суверенна держава, скоріше як автономія Румунії, але тим не менш - для них це абсолютно реальний шлях інтеграції, а не красива ілюзія в якій живе Україна.

Знімаю капелюха. Все прагматично. Молдова підтягнулася за рахунок України, а коли Україна перетворилася на тягар, просто її скинула. Та і ЄС не проти такого сценарію. Краще покірна Молдова під протекторатом Румунії, яка ні на що не претендує, аніж суб'єктна сильна Україна, з якою ніхто в ЄС до кінця не знає що робити. Адже, весь "бюджетний пиріг" буде підлягати кардинальному перегляду, а до цього ніхто не готовий. Цінності-цінностями, а гроші "це інше".

Саме тому Україні усі пропонують "справедливий" шлях "заснований на заслугах", а не членство авансом, чи хоча б прискорене членство по окремій процедурі. Це не Україна не готова до ЄС - це ЄС наразі не готовий до України!

Зрозумійте, це велика політика, великі гроші, а отже і велика гра по визначеним правилам. Ламати правила під когось, означає необхідність передомовлятись, як кажуть "на березі", а я дуже не впевнений, що сьогоднішня Європа на це взагалі здатна.

Олексій Буряченко, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень