Проаналізуємо політику Трампа у вигляді імпортного мита. В принципі, говорити про "війну проти всього світу" я би не став.
, Наприклад, Африка займає вкрай незначну питому вагу у торгівлі з США, тому це мито проти африканських країн більше як превентивна міра (щоб реекспортом не займалися як зараз Киргизстан, допомагаючи обходити рф санкції).
У секторі Західної півкулі взагалі все гаразд - модель "Двох Америк" або доктрина Монро 2.0. на марші зі ставкою мит 10%. Тобто, Африку, Латинську та Північну Америку "мінусуємо": або зростання тарифів істотно не вплине на світову торгівлю (Африка), або зростання тарифів має помірний характер (Південна Америка). Таким чином, можна відзначити, що дії Трампа розщеплюються на стратегічний і тактичний напрями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли буде в Україні мир? Чи є перспектива завершення війни
Стратегія - це найпотужніший, на межі оголошення війни, удар по Глобальному Євразійському острову. Якщо зафарбувати на карті бордовим кольором росію та Іран – отримаємо точний контур Глобального Євразійського острова.
Під ударом і Китай, Індія, та Індокитай (Камбоджа, Лаос, В'єтнам, Таїланд).
Все в рамках прогнозу, що протистояння США з Глобальним Євразійським островом складатиме "нерв світової історії", а Індія дрейфуватиме у бік Глобального Євразійського острова.
США "торпедують" цей геополітичний кластер, який поки відносно пухкий і ще не перетворився на моноліт, відрізаючи шматки "тіста" окремих країн від поки що незастиглої форми. Наприклад, запроваджують високі тарифи щодо Казахстану, але лояльні для Узбекистану, Таджикистану та Киргизстану. Плюс спроба "відірвати" рф із цієї конструкції. Тобто це справжня війна проти Китаю та Глобального Євразійського острова, включаючи Індію.
Але є й тактична мета - "підрозділити" Європу та вестернізовану Азію з метою хоча б частково повернути витрачене на них у вигляді "парасольки безпеки" та права користування американським преміальним ринком збуту. Останнє - стало справжнім важелем динамічного розвитку ЄС, Японії та Південної Кореї після Другої світової війни в рамках Бреттон-Вудської моделі світу (а не зовсім плану Маршалла, як хто думає).
Тепер настав час збирати каміння та віддавати борги "Глобальному митареві" в особі США, який більше не хоче платити за лояльність до себе в рамках "Ліберального Інтернаціоналу". Натомість Америка тепер збирає глобальні ренти за право "бути з нею", перетворюючи свій внутрішній преміальний ринок на аналог супермаркету, де доводиться платити "за полицю". "Роздягнути Європу" - а хіба в ході Другої світової війни США не зробили щось схоже з Британською імперією?
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
