"Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, маленькі уми обговорюють людей", - казала Елеонора Рузвельт. Останні дні майже все обговорення крутилося навколо людей (хто що сказав, хто як сидів, як був вдягнений тощо, а головне - хто винний). Трохи було обговорення подій (тут я би виокремив важливу інформацію про те, що Трамп з'їв обід Зеленського). І дуже мало було обговорення ідей. Давайте спробуємо зачепити цей глибший рівень.
- Ідея, що США мають припинити виконувати роль світового поліцейського, надзвичайно популярна серед американських громадян, бо це означає витрачати менше грошей за кордоном і більше вдома. Це одна з ключових точок політики нової адміністрації. Але така зміна викликає перехід від світового порядку, заснованого на правилах і домовленостях (який можливий лише у разі наявності загрози примусу до виконання), до світового порядку, заснованого на силі. Не будемо занурюватися у тему безпеки світової торгівлі й комунікацій, на сторожі якої стоять американські флоти, та ролі долара як світової резервної валюти. Достатньо сказати, що з вищезазначеної ідеї однозначно випливає менша роль США в європейських справах, передусім у російсько-українській війні. Скорочення американської підтримки з 2025 і далі було визначено ще до того, як відбулися вибори.
- Ідея, що головним супротивником США є Китай, давно стала мейнстримом американської думки. Ідея, що треба відірвати росію від Китаю, щоб не допустити надмірного посилення Китаю ("зворотній Ніксон"), поділяється критичною масою американських інтелектуалів, які впливають на формування зовнішньої політики. Хто трохи розуміє росію й Китай, для того ця ідея видається божевільною, але традиція "російських студій" в Америці надто москвоцентрична протягом понад півсотні років (задовго до розпаду СРСР, згадайте промову "котлета по-київськи" 1 серпня 1991), щоб побачити неможливість цієї ідеї. А загалом "зворотній Ніксон" (Ніксон свого часу доклав зусиль, щоб відірвати Китай від СРСР, але тоді вже відносини між двома країнами були надзвичайно напружені) вкладається у "сліпу пляму Заходу".
- Ідея перезавантаження відносин з росією - ідея-фікс кожної нової американської адміністрації починаючи з 2001: Буш молодший, Обама, Трамп-1, Байден, тепер ось Трамп-2. Жодного разу ця ідея не спрацювала й швидко приводила до нового загострення стосунків, але кожен президент впевнений, що от якраз йому це вдасться.
- З вищезазначених трьох ідей логічно випливає ідея віддати Україну росії як плату за відрив росії від Китаю, перезавантаження відносин та передачу росії функції європейського поліцейського.
- Водночас на столі лежить ідея проголошення великого миротворця, і для цього треба завершити війну швидко. Як завершити війну без поразки однієї зі сторін, ніхто не має жодної гадки. Російська поразка є неприйнятною через необхідність використати росію проти Китаю, а також через ризики, які на Заході вважаються невідворотними (хоча насправді такими не є, як довів 1991 рік). Значить, вихід лише один - поразка України. Вислів "мир через силу", як виявилося, означає примус не росії, а України.
- Водночас тиснучи на слабкого, а не сильного, на сторону, яка захищається, а не на агресора, США не виглядають сильними. Значить, треба, щоб Україна сама визнала поразку.
Отже, завдання американської адміністрації нині полягає в тому, щоб якомога швидше примусити Україну самостійно визнати поразку, цим умиротворити росію, налагодити американсько-російські відносини й зіпсувати російсько-китайські, а також послати Європі сигнал, що відтепер вони самі мають ладнати зі своїми проблемами.
Проаналізуйте тепер всі події, слова, жести, одяг, диспозицію, стенограму, відеозапис в рамках цієї системи ідей і подумайте, які були інші варіанти, що можна було зробити не так, де втрачені нами шанси тощо. Для цього корисно поставити себе на місце кожного з учасників драми - Зеленського, Трампа, Венса й подумати, що б ви зробили інакше виходячи з ваших цілей та обмежень.
Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи
