У 1947 році американський журнал "Bulletin of the Atomic Scientists" започаткував проект Годинник Судного дня. Він показує символічний час, який відокремлює людство від глобальної рукотворної катастрофи (час до опівночі). За всю історію проекту час змінювали 25 разів, востаннє – 24 січня 2023 року (на 10 секунд вперед, зараз на годиннику – 23:58:30) через війну, яку росія розв’язала проти України та пов’язані з цим ядерні погрози росіян. Не виключно, що вже у найближчий час рада директорів журналу та залучені експерти, серед яких 18 лауреатів Нобелівської премії, знову зберуться та переведуть стрілки годинника. На жаль, вперед, ближче до ядерної опівночі.

Реальна загроза

19 червня на зустрічі із спонсорами своєї виборчої кампанії у штаті Каліфорнія президент США Джо Байден назвав "реальною" загрозу того, що путін накаже застосувати під час війни проти України тактичну ядерну зброю. Ще раніше американський президент різко розкритикував заплановане розміщення російської тактичної ядерної зброї у білорусі, назвавши цей крок "абсолютно безвідповідальним".

Заява Джо Байдена, що цілком очікувано, викликала хвилю занепокоєння – причому не лише на рівні провідних ЗМІ та експертів, але й політиків та широкої громадськості. Водночас всі якось швидко забули про те, що раніше американські військові та представники адміністрації регулярно заявляли про те, що поки не бачать реальних ознак підготовки росії до можливого тактичного ядерного удару. А те, що це питання вкрай прискіпливо відстежують у всіх столицях країн-членів НАТО, не викликає жодних сумнівів. То що конкретно змінилося зараз?

Каховська ГЕС та ЗАЕС

Відповідь на це питання, як це не дивно, достатньо очевидна – підрив Каховської ГЕС. Цей військовий злочин, співмірний за масштабами та наслідками з використанням якраз тактичної ядерної зброї, за задумом путіна повинен був продемонструвати Україні та Заходу, що росія готова на будь-що заради перемоги. Відповідно, щоб не допустити подальшої ескалації, слід негайно сідати за стіл перемовин та домовлятися про завершення війни (звичайно, з врахуванням російських інтересів).

Однак Захід відреагував не так, як путін очікував. Ніхто із партнерів не сказав про необхідність термінового завершення війни та поступок росії, а допомога Україні тільки посилилася. Разом з тим, своєрідний натяк путіна всі прекрасно зрозуміли. Як і той факт, що "ultima ratio" (останній аргумент) кремлівського карлика – це саме ядерна зброя (про яку, до речі, розмірковував у своїй статті прокремлівський політолог Сергій Караганов – відразу після підриву Каховської ГЕС).

Водночас, дуже напруженою залишається ситуація довкола ЗАЕС. По-перше, станція замінована росіянами. По-друге, є ризик виникнення проблеми з охолодженням реакторів внаслідок знищення Каховського водосховища. Тож імовірність того, що росіяни можуть здійснити рукотворну катастрофу вже на атомній станції (і звинувати у цьому кого завгодно) є достатньо високою.

Причому за наслідками вона буде набагато страшнішою, ніж використання тактичної ядерної зброї (згадаємо наслідки Чорнобиля, а ЗАЕС – найбільша в Європі й третя у світі за сукупною потужністю атомна електростанція).

Тому й не дивно, що, за сукупністю нових факторів, світові лідери та ЗМІ знову почали активно обговорювати тему можливого використання ядерної зброї росією. Разом з тим, всі військові експерти як один стверджують, що навіть у випадку застосування путіним ядерної зброї, це принципово не змінить ситуацію на полі бою та не змусить українські війська припинити воювати.

Показово, що такої ж позиції дотримується Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, а також 89% українців, які готові продовжувати чинити опір навіть після застосування росією тактичної ядерної зброї на полі бою або проти українських міст (опитування компанії Kekst CNC до Мюнхенської конференції безпеки у минулому році).

Нарешті, є ще один момент, про який не слід забувати – путін, звичайно, може віддати такий наказ. Але чи виконають його – питання відкрите. Причому саботаж може відбутися на будь-якому рівні – від найвищого до найнижчого.

До чого слід готуватися

Отже, імовірність застосування росією тактичної ядерної зброї проти України станом на сьогодні є невисокою. Підкреслюю – саме на сьогодні. Бо рішення буде залежати безпосередньо від того, якою буде ситуація на фронті. Те, що вона буде поганою для росіян, ми не сумніваємося, питання виключно у часі. Тому цей сценарій теж слід розглядати – на всякий випадок.

А от з ЗАЕС ситуація набагато гірша. Не хочеться нагнітати, але імовірність провокації від росіян – дуже висока. Адже в їх розумінні атомна катастрофа може змусити світ махнути рукою на Україну та піти на поступки росії. Те, що остання отримає у своє "володіння" радіоактивну пустелю (у тому числі, власне на території росії) путіна насправді мало цікавить. Для нього головною є "перемога", передусім у символічному плані. І саме тому він може наважитися на черговий воєнний злочин.

Що у цій ситуації робити Україні та нашим партнерам?

Передусім ми повинні думати наперед і готуватися до найгіршого сценарію. Який передбачає відповідне забезпечення медичної сфери, вирішення гуманітарних та інших питань, а також особливостей ведення бойових дій в умовах радіоактивного забруднення. Частково все це робиться ще з початку російського широкомасштабного вторгнення, але треба все відпрацювати та довести до логічного завершення.

Але найголовніше не це. Найголовніше, щоб увесь цивілізований свій, який сьогодні підтримує Україну, чітко акцентував увагу на тому, що станеться з росією. У військовому, економічному та політичному плані, якщо вона наважиться на подібні дії. Всі заяви до цього були максимально неконкретні та розпливчасті. Що, до речі, частково й провокувало росію на ті кроки, які вона робить. Зараз прийшов час конкретики – про яку не слід боятися говорити, адже від цього залежить доля всього людства. Годинник Судного дня показує надто небезпечний час. Тож слід це змінити.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку