Ердоган вирішив, що він султан і має заодно боротися із Соросом і рептилоїдами, а тому не хоче бути лише в таборі із Заходом. І вирішив купити у росії С-400. Засоби ППО, які ми бачимо, як проявляють себе зараз. Але ж тоді Ердоган цього не знав і думав, що купує щось із серії "аналогов нєт".

США заявили, що так не працює. І заблокували продаж Ердогану новітніх літаків F-35. І що або союзники, або "купуй і літаки в росії".

Ердоган також образився і заблокував вступ Швеції в НАТО. Просячи, принаймні, продати йому старі F-16. Бо він же в НАТО. Він же союзник із базами на своїй території.

Довго-довго торгувалися, але в результаті Туреччина схвалила членство Швеції в НАТО, а США продали їм літаки. F-16, звісно, а не модернові F-35.

А щоб провчити Ердогана, взяли і продали сучасні F-35 Греції. Потенційному противнику Туреччини. Щоб Ердоган знав своє місце. Відразу на наступний день, як Туреччина схвалила членство Швеції в НАТО.

А домовленості з Грецією дозволили США попросити Афіни допомогти Україні. І греки готуються передати залишки ще радянського озброєння Україні. Таким чином США хоча б частково компенсували відсутність голосування в Конгресі за допомогу Україні.

Усі задоволені. Окрім путіна. Ну, і Ердоган навряд чи щасливий. Та й узагалі вся ця епопея для нього не дуже успішна. От дивиться Ердоган на те, як працює російська ППО, і рве на собі залишки волосся. Із думкою "нащо я в оце все вліз".

Сергій Фурса, інвестиційний банкір