Вже два роки триває повномасштабне російське вторгнення в Україну. Одна з головних причин того, що ми вистояли і дали відсіч ворогу, полягає в тому, що українське суспільство об’єдналось у спільному спротиві російській навалі.
З перших днів великої війни внутрішня політика відійшла на другий план, проявлялася швидше у фоновому, напівзакритому режимі (у прямому та переносному значенні). Інформаційне середовище також переформатувалося в умовах війни. На телебаченні зникли конфліктно-скандальні політичні ток-шоу.
Політичні протиріччя залишилися, іноді вони нагадували про себе і в умовах війни. Але українським політикам вистачило здорового глузду не вступати у внутрішню боротьбу в умовах протистояння спільному ворогові.
За даними загальноукраїнського дослідження соціологічної групи "Рейтинг" (8-9 жовтня 2022 р. методом телефонного інтерв'ю опитано 1000 респондентів) 86% українців вважали, що країна розвивається у правильному напрямку. Це був рекордний показник за історію таких досліджень в Україні. І це незважаючи на всі трагедії та тяготи війни.
Для порівняння, до російського вторгнення в Україну ситуація була прямо протилежною: дві третини українців, як правило, вважали, що ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку. До повномасштабного російського вторгнення більшість українців зазвичай не довіряли майже всім державним інституціям (за виключенням Збройних Сил України). Але з початком великої війни проти російської навали значно зросла і довіра до державних структур, в першу чергу до тих, які забезпечували спротив російської агресії.
Однак минулого року ми зіткнулися з феноменом "емоційних гойдалок", який раніше у нас періодично проявлявся у внутрішній політиці. Йдеться про те, що ми схильні демонструвати завищені очікування щодо нової влади, а потім більшість українців достатньо швидко розчаровується і повертається до традиційного недовірливого ставлення до державних інституцій. В 2023 році щось подібне проявилося в нашому ставленні до війни проти російської навали.
Навесні і влітку 2023 року у нас були великі надії на контрнаступ і, як з’ясувалось, занадто завищені очікування щодо швидкого і відразу переможного завершення війни. Восени поступово стало зрозумілим, що війна швидко не завершиться і головна проблема – нестача необхідних військових ресурсів, від боєприпасів до бійців на фронті. Виникли і нові виклики – певне виснаження військових арсеналів в країнах НАТО, коливання політичної кон’юнктури в деяких країнах ЄС, початок передвиборчих перегонів в США, які спричинили перебої із західною військовою допомогою.
Завищені очікування вже традиційно обернулися відчутними розчаруваннями, пошуками винних, взаємними звинуваченнями. Далася взнаки і емоційна втома від війни. Як наслідок цих емоційних гойдалок, до країни повернулася внутрішня політика з притаманною для неї конфліктністю і скандальністю.
Відповідно почали змінюватися і суспільні настрої. За даними різних соціологічних опитувань приблизно з вересня минулого року почала збільшуватись частка тих респондентів, які вважають, що ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку. Ця тенденція напряму корелює з ускладненням ситуації на фронті. За даними соціологічного опитування, проведеного у лютому 2024 р. соціологічною групою "Рейтинг", 36% респондентів вважають, що події в країні розвиваються у правильному напрямку, а 45% вважають, що у неправильному. Схожі дані продемонстрували й інші соціологічні опитування. Паралельно проявляється і тенденція зниження довіри до різних державних інституцій, за виключенням Збройних Сил України, яким, як і раніше довіряють більше 90% українців.
Чи означає це, що громадяни України втратили єдність і віру в перемогу своєї країни?
Знов-таки давайте подивимось на дані соціологічних досліджень. За даними вищезгаданого опитування соціологічної групи "Рейтинг" у лютому 2024 р. 85% респондентів загалом впевнені, що Україна зможе відбити напад росії. Схожі дані показують й інші соціологічні дослідження. За даними опитування, проведеного у лютому 2024 р. Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 89% українців загалом вірили в Перемогу України, зокрема, з них 60% безумовно були переконані в цьому. За тим же опитуванням 64% респондентів зберігають довіру до Президента України Володимира Зеленського.
Парадокс нинішніх суспільних настроїв в Україні полягає в тому, що українці критично оцінюють поточну ситуацію, але одночасно зберігають оптимізм щодо майбутнього нашої країни. В даному випадку проявляється притаманна нашим співгромадянам амбівалентність (неоднозначність) суспільних настроїв, особливо у ставленні до державних інституцій і політичної ситуації в країні. З іншого боку, у нас не має іншого виходу – ми маємо продовжувати спротив російській навалі, боротися за свою країну і наше європейське майбутнє.
Ми не втратили єдність в протистоянні ворогу. Але, на жаль, внутрішньої єдності у нас стало значно менше, ніж в перший рік великої війни проти повномасштабного російського вторгнення. Деякі опозиційні політики знов ставлять власні вузько партійні, егоїстичні політичні інтереси вище інтересів захисту держави.
Наш ворог бачить цю проблему, а також емоційну втому багатьох українців від війни, і намагається використати це у власних інтересах. Більшість російських інформаційно-психологічних спецоперацій (так званих ІПСО) спрямовані саме на підрив єдності українського суспільства.
Якщо в Україні продовжаться політичні тенденції, які проявилися наприкінці 2023 р. і на початку 2024 р., нас може очікувати загострення внутрішньополітичної боротьби. І тоді перед Україною постане драматична дилема – збереження національної єдності для ефективного спротиву зовнішньому ворогу або відновлення активної внутрішньополітичної боротьби заради оновлення влади.
Другий варіант є занадто ризикованим в умовах війни з таким потужним ворогом як росія. За даними соціологічних опитувань, абсолютна більшість українців вважає недоречним проведення виборів під час війни, в тому числі і в зв’язку з ризиками загострення внутрішньополітичної боротьби. Так, за даними опитування КМІС в лютому 2024 р. 69% українців вважають, що в умовах воєнного стану Володимир Зеленський має і надалі виконувати обов’язки Президента України.
Очевидно, що третій рік великої війни проти російської навали буде складним і неоднозначним. Нам треба перетерпіти нинішні проблеми і труднощі, дочекатись другого дихання і відновлення в належних масштабах допомоги від наших міжнародних партнерів. А для цього ми маємо не зупинятися, не сваритися між собою, спільно працювати на захист і перемогу нашої країни.
Володимир Фесенко, політолог
