Ще кілька років тому безпілотник сприймався армією приблизно так само, як інша складна техніка: є конкретна модель, технічні характеристики, виробник, процедура закупівлі і певний життєвий цикл виробу. Війна цю логіку зламала. FPV-дрон сьогодні значно ближчий до боєприпасу, ніж до класичного зразка озброєння. Він масово виробляється, масово використовується, постійно змінюється і часто має технологічний життєвий цикл у місяці, а іноді навіть у тижні.
Масштаб уже відповідний. Тільки за перше півріччя 2026 року Агенція оборонних закупівель законтрактувала дронів більш ніж на 333 млрд грн, причому найбільшу частку становлять FPV. Через систему бойових балів військові менш ніж за рік замовили понад пів мільйона дронів. Це вже не експериментальна галузь і не допоміжний інструмент. Фактично з'явився окремий масовий клас озброєння, для якого стара система закупівель занадто повільна.
Армії потрібен не найкращий дрон, а потрібний дрон у потрібний момент
Класична оборонна закупівля виходить із припущення, що замовник заздалегідь знає, який продукт йому потрібен. Формуються технічні вимоги, проводяться випробування, укладається контракт, виробник запускає серію. Для танка, артилерійської системи або літака така модель має сенс, бо їхній життєвий цикл вимірюється десятиліттями. З FPV усе інакше. За час від формування вимог до фактичної поставки можуть змінитися частоти, засоби РЕБ противника, тактика застосування, відеоканали, системи наведення або навіть саме розуміння того, який дрон зараз потрібен на конкретній ділянці фронту.
Тому принципово важливо, що Україна почала передавати частину вибору безпосередньо підрозділам. DOT-Chain Defence та Brave1 Market фактично створюють ринковий механізм усередині державної системи: військовий бачить доступні рішення, обирає те, що потрібно йому зараз, а держава забезпечує контрактування, оплату й логістику. Для продукції, яка вже є на складі, середній строк доставки через DOT-Chain становить близько дев'яти днів. Для оборонної закупівлі це радикально інший темп.
Це не означає, що контроль якості або кодифікацію треба скасувати. Навпаки, масовий ринок потребує ще більшої прозорості характеристик і відповідальності виробника. Але держава не повинна намагатися централізовано вгадати, який саме FPV через пів року буде потрібний сотням різних підрозділів. Вона повинна побудувати ринок, на якому військовий зможе швидко обрати його сам.
Закупівля має стимулювати еволюцію, а не консервувати продукт
Є ще одна проблема великих довгострокових контрактів. Вони дають виробнику прогнозованість, але можуть одночасно створювати стимул виробляти тисячі однакових виробів навіть тоді, коли фронт уже потребує наступної версії. Для традиційної зброї стандартизація є перевагою. Для дронів надмірна стандартизація може стати слабкістю, тому що противник дуже швидко знаходить відповідь на масове рішення.
Правильна модель повинна поєднувати серійність і постійну конкуренцію. Великі рамкові контракти можуть гарантувати виробникам базове завантаження, але частина закупівель має постійно залишатися відкритою для нових моделей і команд. Підрозділи повинні мати можливість голосувати гривнею — або бойовими балами — за ті системи, які реально працюють. У такій моделі поганий продукт природним чином втрачає замовлення, а хороший швидко масштабується.
Фактично держава отримує величезний механізм зворотного зв'язку. Якщо сотні бойових підрозділів починають одночасно замовляти конкретну модель, це сильніший індикатор її ефективності, ніж десятки презентацій виробника. Наступним кроком має стати ще глибша інтеграція закупівель із бойовою статистикою: не просто скільки дронів поставлено, а яку реальну ефективність вони показують і скільки результату держава отримує на одну витрачену гривню.
Економіка масової війни потребує іншої держави
Ця зміна важлива не тільки для України. НАТО зараз теж намагається скоротити цикл від появи технології до її закупівлі. Альянс уже визнає, що інноваційний цикл у війні скоротився з років до місяців, а нова програма Drone Edge передбачає окремий marketplace для швидкого придбання counter-drone систем. Фактично західні армії рухаються до тієї проблеми, яку Україна була змушена вирішувати під тиском війни.
Україна у цьому сенсі може запропонувати союзникам не тільки дрон. Ми можемо запропонувати нову модель оборонного ринку, де держава перестає бути єдиним інженером, який визначає продукт на роки вперед, а стає оператором швидкої конкурентної екосистеми між військовим і виробником. Це складніша модель управління, але саме вона відповідає швидкості технологічної війни.
Дрон уже став боєприпасом. Наступне питання — чи зможе наша система закупівель остаточно це прийняти. Бо у війні, де характеристики змінюються щомісяця, головною конкурентною перевагою держави стає не здатність один раз правильно обрати зброю, а здатність постійно купувати наступну її версію швидше за противника.
Андрій Яковчук, співзасновник компанії-виробника засобів захисту для військових Contra-Drone
