Путін розуміє: перемога на фронті найближчим часом практично неможлива. Вся ставка йде на блекаут. І тут є один нюанс: США ще два роки будуть критично залежними від цілого ряду компонентів ядерної промисловості, які вони імпортують з росії.
- США утримувалися і будуть утримуватися від санкцій проти двох галузей російської економіки: проти санкцій на виробників добрив та проти Росатому. Ввести санкції на ці галузі російської економіки - вистрелити собі в ногу. І тому зараз, я не вірю в те, що відбудуться якісь кардинальні зміни про які так багато почали у нас говорити на різних рівнях.
- Наша ключова проблема полягає в тому, що чи не єдиним інструментом тиску на Путіна в питанні обстрілів підстанцій біля АЕС є особисте прохання Трампа. Звичайно, нам потрібно розгорнути інформаційну машину, що Росія хоче повторити Чорнобиль, має зʼявитися переляк наших сусідів, але без елементу «прохання Трампа» цей процес навряд чи зрушиться з місця.
- Між іншим, саме в цьому контексті варто дивитися на злив інформації, що росіяни відмовилися передавати в американське управління Запорізьку АЕС. Думаю, це якраз частина запобіжних інструментів РФ в майбутніх торгах з США. Запорізька АЕС з 90-х була «полігоном» для американських технологій і для американців дуже чутливим є те, що ці технології опинилися в руках росіян. І вони будуть готові багато чого зробити для того, щоб мати контроль над ЗАЕС. ( якщо комусь цікаво більше деталей, рекомендую книгу Євгена Мочалова та Віталія Крижевського «Перша енергетична. Війна, яку росія програла".
- Якщо спробувати подивитися на все це трохи ширше, маємо доволі складну картину всередині США з приводу майбутніх стосунків з РФ. З однієї сторони маємо бажання заробити на «проєктах Дмітрієва» (Зеленський озвучив астрономічні пропозиції в 12 трлн). З іншої, є концепція Бесента про максимальне витіснення Росії з нафтових розкладів всього світу. Це два прямо протилежні напрямки, які можуть зійтися тільки в одному випадку: якщо Путін погодиться на вторинну роль в грі США проти Китаю. Справа в тому, що в цих міфічних 12 трильйонах закладені абсолютно реальні рідкоземи Арктики. А це прямий конфлікт з Пекіном. Все інше, особливо наддорогий видобуток арктичних вуглеводнів, цікавить США, але в віддаленій перспективі. І тут ми маємо ключову проблему: США однією рукою роблять одне, а другою прямо протилежне.
- Наскільки я розумію, росіяни поставили перед собою задачу до літа зробити частковий блекаут Украіни. І далі вийти на результативні для себе переговори. І це головний виклик для нас. Особливо, зважаючи на те, що поки тільки шукаються рішення, як цьому запобігти.
Вадим Денисенко, політолог
