Дійсно дикунські випадки з висипанням українського зерна з фур на трасу у Польщі, викликали в українців справедливе обурення. Але на жаль, далі емоційної реакції не пішло.
Частина нашого суспільства традиційно підміняє раціональне та критичне мислення дуже зручним способом списати всі негаразди на "путіна всюдисущого". Це ж таке просте пояснення: польських фермерів "купив путін" чи "вони всі агенти Кремля на зарплатні ФСБ". Причому ця платівка не змінюється місяцями.
Раніше у нас казали, що праворадикальні польські політичні партії очолили рух фермерів і все зміниться після виборів до польського парламенту восени минулого року. Туск прийде - порядок наведе.
Туск прийшов - блокування кордону посилилось. Ба більше - до нього приєднались ліберальні політичні сили, які входять в коаліцію з Громадянською платформою і захищають тих самих фермерів.
Здавалось, простий залізобетонний факт, що політики в Польщі змінюються, а політика відносно України - ні, мав би спонукати нас до певних розумових напружень: що ся коїться? Але ж ніт! Та ми спробуємо розібратись.
У грудні 2023-го прочитав у Форбсі статтю: "Україна у листопаді експортувала максимальний обсяг зерна за останні пʼять місяців". Мова про минулий рік. Як же так, спитаєте ви? Зерновий коридор не діє, одеські та дунайські порти під обстрілом. Звідки така обнадійлива статистика.
Цитую: "Експорт зернових і зернобобових у листопаді 2023 року склав 3,86 млн, що на 17% менше аналогічного місяця минулого сезону (4,67 млн т), свідчать дані Держмитслужби"
Є інформація і про строк за п'ять місяців. "За 5 місяців 2023/2024 маркетингового року (почався 1 липня) Україна експортувала 13,1 млн т зерна, що на 28% менше за результат аналогічного періоду минулого року (18,1 млн т)".
Тобто, не зважаючи на те, що з липня по грудень 2023 року Зерновий коридор (Стамбульська зернова ініціатива) в Чорному морі не діяв і з портів, які знаходились під обстрілами, експортували не лише зерно, але й метал та руду, обсяг експорту зерна склав лише на 28% менше (тут треба врахувати, що обсяги посівів торік теж зменшились).
Процитую: "За попередніми оцінками Українського клубу аграрного бізнесу, посівні площі під зерновими культурами у 2023 році становитимуть 8,7 млн га, що на 22% менше показника 2022 року та на 45% менше показника 2021 року".
Маркетинговий рік при експорті зерна не співпадає з календарним роком, але все одно: якщо посівні площі скоротились на 22%, зернова ініціатива пів року не працювала, по портах наносились постійні удари й самі порти займались перевалкой вже не тільки зернових, але й залізної руди та металу, то падіння експорту зернових мало бути більшим за 28%.
У 2023 році ми спостерігаємо якусь статистичну аномалію в наших південних портах.
Знову цитата: "Вантажообіг порту Ізмаїл зросла більше ніж удвічі і склала 20,2 млн тонн (порівняно з 8,8 млн тонн у 2022 році), порту “Рені” – 10 млн тонн (6,8 млн тонн), порту Усть-Дунайськ – 1,7 млн тонн (785 тис. тонн).
Вантажообіг порту “Одеса” також збільшився і досяг 8,41 млн тонн (у порівнянні з 7,69 млн тонн у 2022 році).
Тим часом вантажообіг порту “Південний” скоротився до 10,08 млн тонн (з 15,28 млн тонн), а порту “Чорноморськ” – до 11,41 млн тонн (порівняно з 11,76 млн тонн)".
Падіння обсягу в порту Південний цілком зрозуміле, тому що він "підв'язаний" до Одеського припортового заводу та аміакопроводу. І перший, і другий зараз зупинені.
Нагадаю: "Одеський припортовий завод спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції. Займається перевалкою аміаку (річна потужність перевантажувального комплексу — 4 млн тонн), карбаміду (3,6 млн тонн) та метанолу (1 млн тонн). Оперує причалами №1-4 морського порту "Південний". Хімічна продукція від сторонніх виробників надходить залізницею та аміакопроводом Тольятті-Горлівка-Одеса завдовжки 2,417 тис. кілометрів".
Ну тобто мінус 5 млн тонн вантажів - це, переважно, хімічна продукція. І тут ми підходимо до найцікавішого.
Зерно в Україні існує в трьох іпостасях
Фізичне зерно - це те, що вирощено на полях і має бути фізично переміщене за кордон.
Віртуальне зерно - це те, що було офіційно експортоване і за ним держава виплатила експортерам відшкодування ПДВ на мільярди гривень.
Тіньове зерно - це те, що під виглядом "фуражного", "минулих запасів" і так далі, переміщується фізично за кордон і якось формулюється.
Так от є припущення (яке варто перевірити), що віртуальне зерно переміщується через порти, а тіньове - фурами та залізницею через західний кордон.
Тому що, якщо взяти на віру портову статистику, то майже все наше зерно має вивозитись морським шляхом через дунайські, одеські порти та Констанцу у Румунії. І вивозитись в Азію та Африку - наші традиційні ринки збуту. Залишок, який лишається для автомобільних перевезень не має становити ніякої загрози польським фермерам. Але він становить.
Тобто якщо припущення, що наші порти стали своєрідним "вікном" для отримання відшкодування ПДВ експортерами, вірне, то значний вал зернових дійсно як цунамі суне на Польщу зі всіх шпарин кордону. Його везуть всіма підручними засобами. Відбувається це тому, що балтійські порти у Польщі не підлаштовані під такі обсяги перевалки зерна. Ну й у поляків є власне свої товари на експорт.
Тому наші трейдери не можуть повною мірою скористатись перевалкою того ж Гданську і "висипають" зерно у Польщі з шаленими дисконтами, руйнуючи тамошні фермерські домогосподарства.
То перш ніж звинувачувати поляків, нам варто навести лад з відшкодуванням ПДВ на експорт зернових (а краще взагалі скасувати відшкодування ПДВ коштом держави при експорті сировини), відкрити прозорі інформаційні системи для бронювання потужностей з перевалки в морських портах (а краще запровадити електронні торги з обсягів портової перевалки, допустивши до них і кооперацію середніх фермерських господарств). І тоді ми, можливо, побачимо реальну картину з експорту зерна.
І запропонуємо полякам як власникам транспортної логістики в балтійських портів спільний бізнес з експорту українського зерна на наші традиційні ринки в Азії та Африці. Під це можна і кошти європейських інфраструктурних фондів підтягнути.
Наприклад, підключитись до проекту Rail Baltica — "залізниці з європейською стандартною колією, що має сполучити Країни Балтії, Східну (Польща) та Західну Європу. Проєкт Rail Baltica є частиною пан'європейського коридору № 1, який включає також автодорожню частину (Via Baltica)".
Україна могла б стати учасником цього проекту, проклавши "європейську колію" зі Львова до Польщі.
Замість цього у нас буйним цвітом квітне схематоз з відшкодуванням ПДВ та небажання зернотрейдерів ні з ким ділитись, коли зовнішні партнери розглядаються як довічно винні, бо у нас війна і ми "захищаємо Польщу від московських орд".
Звісно у поляків на все це є своя думка. Тим більше, що це не вони, а ми до них їдемо зі своїм зерном, яке їм взагалі-то непотрібне.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
