Топові німецькі політики починають говорити на табуйовану раніше тему ядерної зброї. Французи позапланово підвищують оборонні видатки.

Виходить у публічне поле дискусія про те, чи зможуть Британія та Франція забезпечити ядерне стримування для Європи, чи треба іншим європейським країнам вкладатися у європейський ядерний щит.

Максіміліан Терхалле, німецький оборонний експерт, професор LSE, який був старшим радником міністра оборони Великобританії, тобто цілком мейнстримний дядько, істеблішмент, каже, що в Європи нема ніяких 8 років часу, максимум рік-два.

Що 550 боєголовок Франції та Британії замало, і що Німеччина має попросити у США 1000 ядерних боєголовок, які ті планували списати.

Оцю раптову і бадьору готовність європейців відмовлятися від "дивідендів миру" та фрірайдерства на оборонному бюджеті США, готовність порушувати давні табу – складно пояснити страхом перед росією у теперішньому статус-кво.

росією, що встрягла в Україні і стирає бригаду за бригадою, вигризаючи нещасні кілометри української землі, втрачаючи кораблі та літаки, які не здатна замістити, та зливаючи залишки ФНБ на війну вже в цьому році.

Пробую зрозуміти, чому такий вал високорівневих заяв і кроків, і пояснень для себе бачу всього два.

1. В Парижі, Лондоні та Берліні усвідомлюють, що теперішній глобальний економічний та політичний уклади тримаються на готовності США ввалити по кожному, хто є загрозою.
   І усвідомлюють, що у разі демонтажу американської демократії та діпстейту Трампом та провалу США в ізоляціонізм, світ може доволі швидко перетворитися на люцисінський Темний Ліс, в якому найкращою стратегією виживання є превентивні удари по всіх потенційних конкурентах, ніякого win-win, кооперації та глобальної торгівлі, забудьте.
2. Бояться, що Україна не вистоїть, і тоді рф із величезним додатковим людським, промисловим, та сировинним ресурсом, та більш сміливою підтримкою осі зла ломанеться далі вперед.

На цьому фоні бардак, який відбувається у США, звісно вражає. Тотальний параліч системи.
А ще вражає, як спокійно на це все реагують світові фінансові ринки. Таке враження, що переоцінки глобальних ризиків ніхто не робить, бонанза продовжується, індекси шурують вгору.
Don't look up на максималках.

Автор: Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії