Санкції проти російської федерації стали однією з ключових відповідей Заходу на повномасштабне вторгнення рф в Україну. Вони покликані обмежити економічний, технологічний та фінансовий потенціал Москви, щоб зменшити її здатність продовжувати війну.

Транзакційні санкції передбачають обмеження можливостей російських юридичних і фізичних осіб проводити зовнішні розрахунки в доларах, євро та інших резервних валютах. Це значно ускладнює фінансові операції російським компаніям і банкам, оскільки вони втрачають доступ до кореспондентських рахунків і міжнародних банківських мереж.

Технологічні санкції забороняють постачання до рф високотехнологічних товарів і передових технологій. Через це російська промисловість, особливо військово-промисловий комплекс, втрачає можливість модернізувати виробництво й обслуговувати високотехнологічне обладнання. Інвестиційні санкції ускладнюють приплив західного капіталу в росію, обмежуючи можливості іноземних інвесторів вкладати кошти безпосередньо в російські активи чи купувати їх на фондовому ринку. Торгівельні санкції, що включають обмеження щодо експорту російських сировинних ресурсів і заборону імпорту низки західних товарів, безпосередньо впливають на доходну частину бюджету рф. Це особливо відчутно у сфері продажу нафти, газу та вугілля. Персональні санкції спрямовані проти конкретних російських політиків, бізнесменів та осіб, дотичних до агресії проти України. Вони забороняють в’їзд, блокують рахунки й активи та унеможливлюють фінансову взаємодію із Заходом.

Ефекти та цілі санкцій

Головна мета санкцій – обмежити військово-економічний потенціал рф. Частково це вдалося, оскільки російський уряд втрачає доступ до технологій, капіталів, а також зазнає ускладнень із міжнародними розрахунками. Серйозні втрати також пов’язані з торгівельними обмеженнями, оскільки росія суттєво залежить від експорту нафти та газу. Проте російська економіка не зазнала повного краху через те, що Москва намагається обійти заборони за допомогою паралельного імпорту через треті країни. Тому санкційна політика дедалі більше розвивається в напрямку вторинних санкцій, тобто покарань проти тих суб’єктів, які сприяють обходу обмежень.

Еволюція пакетів санкцій

Перші санкційні заходи було запроваджено ще до формального початку повномасштабного вторгнення в Україну у відповідь на визнання рф псевдореспублік на Донбасі. Згодом країни Заходу приймали низку пакетів, кожен із яких послідовно посилював обмеження й закривав "лазівки", якими користувалася росія. У цих пакетах поступово розширювалися заборони на фінансові операції, експорт та імпорт критичних товарів і послуг, інвестиції у важливі для російської економіки сектори, зокрема енергетичний та гірничодобувний. Особлива увага приділялася нафтовому, газовому та золотому секторам, а також сфері криптовалют, ІТ-консалтингу й архітектурних послуг. Останніми хвилями санкцій з’явилися заборона паралельного імпорту, обмеження на операції з російськими алмазами, а також нові санкції проти зрідженого природного газу з росії. Деякі санкції поширилися навіть на російську систему передачі фінансових повідомлень (SPFS), а також передбачили можливість передачі Україні конфіскованих російських активів.

Виклики та недоліки

Санкції не завжди спрацьовують миттєво. Через паралельний імпорт росія продовжує отримувати необхідне обладнання, а не всі країни готові до найжорсткіших обмежень, оскільки побоюються ймовірних наслідків для власних економік. Сировинна орієнтація російської економіки дала можливість Кремлю переорієнтувати експорт до Азії, хоч і зі знижками. Однак така модель має довгострокові ризики, пов’язані з технологічним голодом, обмеженням доступу до банківських систем та поступовою втратою іноземних інвестицій.

Перспективи санкційної політики

Санкції проти росії не дають моментального ефекту, але їхній накопичувальний вплив посилює фінансову та технологічну ізоляцію Кремля. Відключення російських банків від міжнародних розрахунків, замороження валютних резервів, заборони на високотехнологічне обладнання та обмеження імпорту ускладнюють повсякденне функціонування російської економіки й стають серйозною перепоною на шляху до модернізації збройних сил. Чим рішучіше Захід виявляє й закриває обхідні шляхи, тим суттєвіший кумулятивний ефект санкцій на Росію. У стратегічній перспективі це може стати вирішальним фактором у послабленні військово-економічних можливостей Москви для продовження затяжної війни проти України.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"