Президент подав до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Римського статуту – міжнародного договору про Міжнародний кримінальний суд. Через 24 роки після підписання документу, Україна може стати повноцінною державою-учасницею. Як працює Римський статут та Міжнародний кримінальний суд, чому Україна має ратифікувати договір та що це дасть, розбирався "Ми – Україна".

Що таке Римський статут МКС?

Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) – це договір, який заснував МКС у Гаазі. У 1998 році його підписали 120 країн. У 2002 році, після ратифікації 60 державами, він набрав чинності.

Міжнародний кримінальний суд проводить розслідування та, якщо є обґрунтування, засуджує осіб, яких звинувачують у найтяжчих злочинах, які "викликають стурбованість міжнародної спільноти".

Чотири основні злочини, які розглядають в МКС: геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочини агресії. Текст Римського статуту – за посиланням, а кодифікація злочинів міститься у частині 2 статуту: стаття 6 – геноцид, стаття 7 – злочини проти людяності, стаття 8 – воєнні злочини, стаття 8 bis – злочин агресії.

Юрисдикція МКС включає геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, вчинені після 1 липня 2002 року – після ратифікації. На той момент визначення та юрисдикції злочину агресії у Статуті ще не було. Визначили його у 2010 році, але лише з 17 липня 2018 року ухвалено резолюцію про активацію юрисдикції МКС щодо нього. Тож юрисдикція МКС включає злочини агресії, вчинені з цієї дати.

МКС є судом останньої інстанції, який передбачений на доповнення національних судів, які не замінює собою. Як і Міжнародний суд ООН, МКС знаходиться в Гаазі. Але, на відміну від нього, не вирішує спори між державами.

Також МКС відрізняється від спецтрибуналів. Він є постійним, тоді як спеціальні кримінальні трибунали, як-от для Югославії та Руанди, створюються для окремих країн та в разі окремих подій.

МКС на має власної поліції чи правоохоронного органу та покладається на співпрацю із країнами зокрема щодо арештів, передачі заарештованих, заморожування активів підозрюваних та виконання вироків.

Слідчу роботу проводить Офіс прокурора МКС. З 2021 року цей Офіс очолює британський юрист, колишній помічник генсека ООН Карім Хан. Перед початком провадження прокурор проводить попередню перевірку: достатність доказів, юрисдикція, існування провадження всередині країни, інтереси правосуддя та жертв в контексті розслідування. Це перша стадія , а загалом їх шість:

• Попередні експертизи. В результаті цієї стадії встановлюється юрисдикція та ініціюється розслідування;
• Розслідування. За його результатами прокурор може попросити суддів МКС ухвалити ордер про арешт чи повістку про явку ;
• Попередній розгляд. Троє суддів підготовчого провадження вирішують, чи достатньо доказів для розгляду справи;
• Судовий етап. Судді Судової палати розглядають докази, виносять вирок. Можуть засудити до 30 років ув'язнення, у виняткових випадках – до довічного. Можуть вимагати відшкодування жертвам. Вирок може бути оскаржений;
• Етап оскарження. Апеляцію розглядає окрема Апеляційна палата. За результатами попереднє рішення можуть лишити без змін, змінити його, скасувати, призначити повторний розгляд;
• Вирок. Він виконується у державах-учасницях Римського статуту.

Треба враховувати особливості провадження у МКС. Там не переслідують осіб у віці до 18 років. Тягар доведення вини лежить на прокурорі. Якщо справу закриту без обвинувачувального вироку, її можуть поновити, якщо прокурор надасть нові докази.

До злочинів, які підпадають під юрисдикцію МКС, не застосовують строки давності. Але варто зважити, що вона розповсюджується тільки на фізичних осіб. Тобто позиватися, наприклад, на росію чи якісь її інституції ніхто не може: злочин повинен мати обличчя. Особа, яку судять в МКС, має бути присутньою на судовому розгляді. Тобто її мають затримати і передати, або вона може з'явитися сама. Заочно звинуватити когось не вийде.

Суд може розпочати справу в таких випадках:

• країна, яка ратифікувала Римський статут може передати прокурору справу, яка сталась де завгодно, якщо це входить до юрисдикції суду;
• Рада Безпеки ООН може передати справу з будь-якої точки світу;
• в разі схвалення МКС, прокурор може розпочати розслідування ситуації proprio motu – за власною ініціативою.

Суд може проводити розслідування щодо осіб з держав, які не ратифікували Римський статут та не підписали його, якщо передбачувані правопорушення мали місце на території держави-члена. Або якщо держава, яка не є членом, визнає юрисдикцію суду, або з дозволу Ради Безпеки ООН.

Україна Римський статут підписала у 2000 році, не ратифікувала, проте як до початку повномасштабного вторгнення, так і після нього, кілька разів користувалася правом визнати юрисдикцію МКС згідно із Римським статутом. У тому числі й щодо російських злочинів. Про розслідування ситуації в Україні до МКС також зверталися 39 держав-учасниць Римського статуту. До того ж Карім Хан за результатами незалежного розслідування видав ордери на арешт володимира путіна та так званої російської уповноваженої в справах дитини марії львової-бєлової через депортацію українських дітей з ТОТ у росію. Але щоб визнати їх винними, потрібна їхня присутність у суді.

Чому Україна досі не ратифікувала Римський статут, але має це зробити?

Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС (ст. 8) сторони співпрацюють для змінення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту МКС. Усі країни-члени Європейського Союзу є учасницями Римського статуту. Також майже усі кандидати у члени ЄС, за виключенням Туреччини та України.

Чому до Угоди про асоціацію та до російської агресії у 2014 році Україна не ратифікувала Римській статут, зараз не часто згадують. Кажуть про ірраціональний страх політичних керівників бути звинуваченими. Проте був формальний привід не ратифікувати – висновок Конституційного суду від 11 липня 2001 року на подання президента Леоніда Кучми. У ньому вказали, що Статут не відповідає нашій Конституції. За тодішньою редакцією Основного закону в Україні правосуддя виключало делегування іншим структурам.

Проте з 2019 року, коли набули чинності зміни до Конституції, у статті 124 Конституції про правосуддя відтоді є частина, згідно якої Україна може визнати юрисдикцію МКС на умовах Римського статуту. Тож шлях для ратифікації було відкрито. Але відтоді превалює інший страх: МКС може прийти за нашими військовими через шквал фейкових заяв країни-агресора про військові злочини.

"Навколо Римського статуту тривалий час була дивна комунікаційна кампанія, що нібито це б'є по українським військовим, по добровольцям, що їх почнуть заарештовувати за кордоном", - казав міністр юстиції Денис Малюська.

І він, і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, і спікери Офісу президента такі страхи називали позбавленими достовірності, неправдивими, забобонами. З ними часто погоджують знані правники. Вони частіше за все посилаються на принцип комплементарності, за яким діє МКС. Це доповнюваність національних судів: якщо ті не ухвалюють вироки в разі воєнних злочинів наших військових, тоді справу бере Міжнародний кримінальний суд. Також юристи вказують, що російська пропаганда та фейки про воєнні злочини українських військових для МКС не аргумент.

"Як правова держава, Україна повинна притягувати до відповідальності і своїх громадян, якщо вони чинять якісь воєнні злочини. І тоді знімається питання про задіяння механізму МКС до політичного і військового керівництва української держави. Як я вже зазначав, МКС діє на основі принципу комплементарності: він карає тільки тоді, коли держава не виконує своїх обов'язків і не карає винних. Мета тих, хто виступає проти ратифікації Римського статуту, – позбавити Україну можливості безперешкодного і швидкого використання МКС для притягнення до відповідальності російського керівництва за злочини, вчинені під час агресії", - казав екс-суддя Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії Володимир Василенко.

Проте страхи щодо наших військових не позбавлені ґрунту. Це зрозуміло із тексту президентського законопроєкту №0285 про ратифікацію Статуту.

МКС має спільні угоди з ООН, і ратифікаційну грамоту Україна віддасть Генсеку ООН. Римський статут набере чинності у перший день місяця, який настане після 60 дня з дати її здачі на зберігання. І у грамоті будуть окремі заяви. Серед них про те, що Україна протягом 7 років не буде визнавати юрисдикцію МКС стосовно воєнних злочинів, які, ймовірно, скоєні нашими громадянами.

"Завдяки заяві, яку Україна робить до статті 124 Римського статуту, ратифікація цього міжнародного договору, по суті, мінімізує ризики для наших військових, які є зараз", - підтверджує Олександр Мережко, голова Комітету ВРУ х питань зовнішньої політики.

Він каже, що в Україні діє ефективна система правосуддя, національні суди можуть та не відмовляються розглядати справи. Тому про принцип комплементарності МКС не варто забувати.

"Йдеться про таке положення статті 17 (а) Римського статуту, в якій передбачено, що справа не може бути прийнятою Міжнародним кримінальним судом до провадження у випадках, коли: "у цій справі здійснюється розслідування або кримінальне переслідування державою, яка має юрисдикцію щодо неї, за винятком випадків, коли ця держава не бажає або не здатна належним чином здійснювати розслідування або кримінальне переслідування", - вказує Мережко.

Низка поправок до статті Статуту про воєнні злочини для України набере чинності через рік після здачі грамоти на зберігання. Зокрема це поправки про:

• умисне перешкоджання поставці продовольства;
• застосування лазерної зброї;
• застосування зброї, основна дія якої в заподіянні ушкоджень осколками, які не виявляє рентген;
• застосування зброї, яка використовує мікробіологічні агенти, біологічні агенти, токсини.

Є ще одна важлива заява України до Статуту, але вона набере чинності одразу після ратифікації. Юрисдикцію МКС за статтями про геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини Україна визнаватиме з 21 листопада 2013 року. Це день, коли почався Євромайдан і дата не є символічною – про безпосередній вплив російських спецслужб до злочинів проти учасників говорили в нашому Офісі прокурора. Юрисдикцію за статтею про агресію Україна визнаватиме з 17 липня 2018 року – коли ухвалено резолюцію щодо її активації.

За участь у Римському статуті держава має робити щорічні внески, розмір яких встановлюють у кошторисі. Якби приєдналися з 1 січня, заплатили б 235 тис. євро. Скільки заплатимо надалі, буде зрозуміло з ухвалених кошторисів на відповідні роки.

Чому Римський статут ратифікують та підписують не усі країни?

Зараз 124 держави підписали Римський статут та ратифікували його. 30 держав, серед яких Україна, підписали, але не ратифікували. У цьому переліку є Іран, росія, США (та спочатку підписали, але підпис відкликали). Решта навіть не підписували. Серед них Китай, Ізраїль, Індія. Нижче на мапі країни-учасниці позначені зеленим кольором, підписанти, які не ратифікували Статут - жовтим, ті, які не поставили підпис, - червоним.

Причини, з яких держави ігнорують або МКС загалом, або ратифікацію зокрема, різні та, як правило, комплексні. На загал не прийнято це казати, але як і у випадку з Україною, не хочуть звинувачень проти своїх громадян та проти політичного чи військового керівництва. Але є й інші.

До прикладу одна з причин Ізраїлю – визнання Міжнародним кримінальним судом держави Палестина, яка Римський статут ратифікувала.

У США щодо МКС чимало критики: через відсутність судів присяжних, повторний судовий розгляд в разі наявності нових доказів, відсутність права на швидкий розгляд, відкритого суду чи застави. Найбільша претензія – невідповідність конституції США, і ситуація схожа, із рішенням КСУ щодо невідповідності Статуту Конституції України.

У Індії від початку були суперечності щодо Статуту та МКС. Там хотіли віднести до юрисдикції той злочин, який вважали найбільш актуальним – тероризм.

У Китаї на старті боялися політичної упередженості МКС, його втручання у внутрішні справи. Там були не задоволені окремими аспектами визначень злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Також не влаштовувало, що злочин агресії був перелічений, але довгий час визначення не було.

Що треба змінити, окрім закону про ратифікацію?

Того ж дня, як Володимир Зеленський подав законопроєкт про ратифікацію, він вніс до Ради проєкт змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (№11484).

Оскільки МКС виносить рішення щодо чотирьох видів злочинів, наше законодавство під це відкоригують.

Виправлення у Кримінальному кодексі. У ККУ вже є стаття 442 про геноцид. Зміна, яку президент пропонує: додати до нього умисне діяння на знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом заподіяння членам такої групи психічного розладу.

Зараз у ККУ є стаття 438 про порушення правил і звичаїв війни. Покарання за це – позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а якщо це поєднано з умисним вбивством – від 10 до 15 років. Ані опис злочину, ані покарання не пропонують виправляти. Тільки назву статті змінити на "Воєнні злочини".

Також у ККУ є стаття 437 про планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни. Після змін вона матиме назву "Злочин агресії" і вже зазнає змін. За планування, підготовку, розв'язування агресивної війни та участь у змові щодо неї зараз покарання – позбавлення волі від 7 до 12 років. Буде від 10 до 15 років. За ведення агресивної війни зараз покарання від 10 до 15 років. Але додадуть ще й можливість довічного позбавлення волі.

Нові статті Кримінального кодексу. Злочин проти людяності не має у ККУ визначення. Проєктом його впишуть новою статтею 442-1. Після цього злочином проти людяності вважатимуть:

• обмеження основних прав людини за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, статевими чи іншими підставами, які міжнародним правом визначені як неприпустимі;
• депортації населення, тобто примусове переміщення на територію іншої держави;
• насильницьке переміщення, тобто в межах однієї держави;
• зґвалтування, сексуальні експлуатації, примушування до зайняття проституцією, примусова вагітність, примусова стерилізація та будь-які форми сексуального насильства;
• рабство і торгівля людьми;
• насильницьке зникнення;
• незаконне позбавлення волі;
• катування;
• інші умисні нелюдські діяння.

За такі дії покарання – позбавлення волі від 7 до 15 років.

За апартеїд (політика та практика расової сегрегації які спрямовані, зокрема, на позбавлення права на життя і свободу особистості, створення умов, розрахованих на знищення), винищення, вбивство у межах нападу на цивільне населення передбачать покарання від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Це інша частина статті про злочини проти людяності.

Також у ККУ має з'явитися нова стаття 31-1 про кримінальну відповідальність військових командирів та осіб, які фактично діють як військові командири, за дії своїх підлеглих, які вчиняють злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС. Аналогічна стаття 28 є у Римському статуті.

В Україні кримінальну відповідальність командирів та начальників за підлеглих передбачать:

• за вчинення злочинів за статтями ККУ про геноцид, використання зброї масового знищення, воєнні злочини, злочини проти людяності, агресію;
• в тому разі, якщо підлеглий на момент вчинення злочину був під фактичним командуванням чи контролем, під фактичною владою і контролем та якщо командир належний контроль мав, знав про злочин та проігнорував це, міг вжити заходів, щоб запобігти злочину, або міг повідомити про нього.

Що нам дасть ратифікація Римського статуту?

Доволі часто у нас лунала думка, що під час війни поспішати із ратифікацією не варто, адже й так є процедура звернення до МКС. Проте російських злочинів така кількість, війна таких масштабів, що цього може не вистачати – нам потрібні швидкі та дієві механізми, повноцінне фінансування розслідування та можливість відстоювати свої інтереси.

"До 2022-го Україна часто закликала (МКС, - авт.) розслідувати провадження. Тоді це не фінансувалося, під розслідування не було штату. Цю діяльність фактично фінансували країни Африки, які ратифікували Статут і є повноправними членами МКС. З 2022 року частина країн збільшила свої внески, що дозволило розслідувати провадження проти Росії. Тепер є розслідувачі, які приїздять, є штат для ведення проваджень та є зацікавленість. Це дуже добре, але Україна все одно не може напряму ініціювати жодного питання і не має впливу на рішення", - каже Сергій Мовчан, керівник Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини.

"Завдяки залученню України до МКС вдасться збільшити ефективність роботи МКС щодо України, притягувати до відповідальності за злочини, вчинені російськими громадянами на території України. Фактично, ми будемо долучені до роботи ключового світового органу правосуддя та матимемо можливість впливати на пріоритизацію нашого питання в ньому. МКС видав вже шість ордерів на арешт російських злочинців, зокрема Путіна, армійської верхівки: Шойгу, Герасимова та інших генералів. Наша участь у роботі МКС дозволить посилити розгляд поточних справ, відкрити нові і забезпечити справедливе покарання для всіх російських злочинців", - пояснює першочергову перевагу ратифікації заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра.

Інші плюси від ратифікації можна викласти доволі коротко, і Україна внаслідок цього:

• виконає зобов'язання в межах Угоди про асоціацію;
• підвищить шанси постраждалих від війни українців на компенсацію через Цільовий фонд МКС;
• буде відстоювати свої інтереси у МКС. Тобто висуватиме кандидата у судді та братиме участь у виборі суддів. Також братиме участь в асамблеї держав-учасниць. Мабуть найважливіше тут – лобіювати внесення до Статуту злочину екоциду у потрібній нам редакції.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як вестимуть базу даних українців, які зазнали шкоди життю та здоров'ю через війну, та навіщо вона потрібна.