Це добре. Прикро, що для цього мала статись чергова гучна трагедія в Києві. Бо сама трагедія не показник. Одна конкретна трагедія могла трапитись навіть у Берліні чи Осло, де зовсім інша культура водіння.
А що є показником? Цифри. Завжди це математика. Та, яку так хочуть відмінити деякі двієчники. І ці цифри не нові. Вони давно нас жахають.
Математика каже, що смертність на дорогах Києва жахлива. Не просто так ми постійно, особливо в розмові з українцями, які виїхали під час війни, кажемо, що загинути в Києві від російської ракети чи шахеда менш ймовірно, ніж бути вбитим на дорогах, а одже, якщо я раніше брав на себе ризик вийти з дому, то сьогодні я не сильно більше ризику, лишаючись в місті, яке обстрілюють. І це каже нам не про гуманність росіян. Це каже про дуже агресивний стиль водіння в Україні, де люди не звикли виконувати правила. Причому ті самі люди виїжджаючи за кордон водять як зайчики. І правила не порушують.
Чому так стається. Тому що в Києві (Одесі, Житомирі) не бояться порушувати правила. А в Європі страшно. Бо буде покарання. І не символічне, а чутливе.
Чому точно буде покарання? Бо дуже багато камер. І, відповідно, в Україні камер дуже мало. Камер, які відслідковували би порушення правил. Не тільки перевищення швидкості. А і проїзд на червоний. Не тільки для тих, хто проскакує на перехрестя, але й для тих, хто виїжджає на них під час заторів і застріє там. Створюючи ще більший затор. Це допомогло б не тільки зменшити смертність, але й прискорити рух і наблизити нас до міста з більш комфортним громадським транспортом, що не стоїть у заторах годинами.
Плюс, камери прибирають людський фактор. Роблять покарання невідворотнім. І звільняють патрульних поліцейських для більш важливих задач. Та і в принципі роблять міський простір більш безпечним.
Нам потрібно в тисячі разів більше камер. Щоб вийти на рівень умовного Лондону. Плюс, встановлення всіх цих камер на тлі технологічного прогресу могло б дозволити взяти під контроль «гучних водіїв», яким плювати на всіх інших і які дозволяють собі видавати звуки ніби вони шахед в місті, що часто потерпає від обстрілів. В місті, де купа травмованих людей. Поки в них не почали стріляти краще б їх почати штрафувати. Штрафувати відчутно. І не треба розповідати, що ми не можемо встановлювати ці камери через війну. По-перше, встановіть не китайські. По-друге, поки ми їх встановимо, пройде дуже багато часу. І кнопку натиснути можна буде і після завершення війни. Коли б це не трапилось.
І розмір штрафу. Зараз порушення швидкості карається штрафом у 170 гривень. І це в місті, на дорогах якого повно машин вартістю 100 тисяч доларів. Чи може штраф у 4 бакси вплинути на поведінку людини, що купує авто за 100 тисяч доларів. Звісно, що ні. Часто густо кава в Києві коштує дорожче. То людина просто не зважає на такі штрафи. І буде їхати по полосі громадського транспорту, буде перевищувати, буде їхати на червоний знак світлофора. Бо байдуже. Тим більше, що нові і дорогі авто роблять людину за кермом майже безсмертною. Бо їй дуже важко загинути. Дуже суттєвий рівень безпеки.
Які штрафи треба? Чутливі. Щоб було боляче. Доречно було б прив’язати розмір штрафа до вартості авто. Бо рівень цієї «відчутності» у водія Мерседес і водія Ланос різний. І тому чим дорожче авто, тим вищим має бути штраф. Не тому що комунізм. Не тому що ми не любимо багатих. А тому що нам потрібен результат. І може штраф у 500 баксів для водія люксового авто змусив би його подумати перед тим, як порушувати правило.
Поведінка водіїв може змінюватись. Ми це бачимо на прикладі Києва. Ніхто не любить евакуатори. І, певно, там може бути корупційна складова. Але вони виконують важливу роль. Навчання. Вони роблять порушення правил за яке авто можуть евакуювати дуже незручним. Бо ви не можете відбутися простою сплатою штрафу у два клікі у розмірі чашки кави. Ні. У вас забирають і гроші і час. І от вже всі дуже обережно паркуються. Так, згадують при цьому не злим тихим словом і Клічко, і його друзів і страшну українську корупцію. Але при цьому, нарешті, обирають варіант не порушувати закон.
Людина істота раціональна. Навіть коли вона не знає математики.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір
