Чому на кордоні між Пакистаном та Афганістаном загострилося протистояння? В причинах конфлікту розбирався "Ми – Україна".
Давні прикордонні суперечки
Кордон між Афганістаном та Пакистаном протяжністю 2640 км від Китаю на сході та Ірану на заході відомий як лінія Дюрана (Durand Line, тому ще називають "лінія Дюранда"). Її визначили під час другої англо-афганської війни у 1893 році та ратифікували в серпні 1919 року наприкінці третьої англо-афганської війни. На той момент це був кордон між Афганістаном та Британською Індією.
У 1947 році британська колонізація припинилася і утворилися дві держави – Індія та Пакистан. Відтоді обидві в стані суперечки через Кашмір. Проте Пакистан, успадкувавши від Британської Індії кордон із Афганістаном по лінії Дюрана, разом із незалежністю отримав і цей постійний предмет суперечок.
Лінія проходить через територію пуштунів – історично домінуючої етнічної спільноти в Афганістані. Там завжди наполягали, що у 1893 році вона була нав'язана еміру Афганістану і кордон із Пакистаном досі офіційно не визнають. З кінця 1940-х років уздовж нього постійно відбувалися сутички.
Під час холодної війни Пакистан був на боці Західного блоку та з кінця 1950-х років тісно співпрацював у безпекових питаннях із США.
В липні 1973 року в Афганістані стався військовий переворот на чолі з генералом, екс-прем’єром Мухаммедом Даудом, який протримався при владі менше п’яти років. В квітні 1978 року стався новий переворот – Саурська або Квітнева революція. Дауда та членів його родини було вбито. В країні проголосили Демократичну республіку Афганістан, провідну роль в якій зіграла марксистська Народно-демократична партія Афганістану. Проте тотальної підтримки переворот не мав – ісламісти були проти, що дало початок громадянській війні.
В травні 1978 року на запит керівництва Афганістану туди прибули перші радянські "спеціалісти", у тому числі із КДБ, для створення органів безпеки.
У вересні 1979 року знову відбулася зміна влади. Лідера НДПА Мухаммеда Таракі було зміщено та вбито. До влади прийшов Хафізулла Амін. Маючи своїх "спеціалістів" в Афганістані, радянське керівництво вирішило діяти. Амін викликав сумніви щодо соціалістичної спрямованості. Його підозрювали у співпраці із ЦРУ, намірі укласти угоду з Пакистаном та Китаєм, пустити в країну війська НАТО. У 1979 році СРСР розпочав військове вторгнення в Афганістан.
Під час війни 1979-1989 рр. СРСР протистояв афганським моджахедам, які мали підтримку США, Саудівської Аравії, Ірану та Пакистану. Тодішня прорадянська афганська влада звинувачувала Пакистан у підтримці "антиурядових елементів" та порушенні афганського суверенітету. Після виведення радянських військ з Афганістану у 1989 році, моджахеди здобули перемогу та у 1992 році сформували уряд. Проте його лідери підтримували дружні відносини з Індією, що викликало у Пакистані незадоволення.
Підтримка Талібану
Щодо інтересів Пакистану в Афганістані та взаємовідносин із ним на тлі радянського вторгнення використовується термін "стратегічна глибина". Щоб зосередити сили на кордоні з Індією та мати міцні політичні та економічні зв'язки з Центральною Азією, Пакистану потрібен безпечний кордон з Афганістаном. Тому після радянського вторгнення знадобився афганський уряд, який би зменшив вразливість Пакистану.
У 1992 році в Афганістані почалася громадянська війна. Близько 1994 року домінуючим у протистоянні стало пуштунське ополчення Талібан.
Групу сформували на початку 1990-х років афганські моджахеди, які чинили опір радянській окупації Афганістану за таємної підтримки ЦРУ та пакистанського Міжвідомчого розвідувального управління (ISI). До них приєдналася молодь пуштунських племен, яка навчалися в пакистанських медресе або семінаріях. Талібан мовою пушту означає "студенти".
У вересні 1996 року таліби захопили Кабул – столицю Афганістану і того ж року оголосили про створення Ісламського Емірату Афганістан. Пакистан, Саудівська Аравія, ОАЕ визнали режим. Влада талібів над 90% території країни трималася до 2001 року. Допоки американські війська не увійшли в Афганістан після теракту 11 вересня 2001 року, щоб знищити терористичну мережу "Аль-Каїда", членів якої переховував Талібан.
"Поряд з Талібаном стоїть Пакистан, який підтримував різні угруповання в Афганістані щонайменше з 1970-х років. Незважаючи на офіційні заперечення, Пакистан надавав Талібану військових радників та логістичну підтримку під час ключових битв, фінансував Талібан, сприяв перевезенню зброї, боєприпасів та палива через свою територію, а також відкрито заохочував вербування пакистанців для боротьби за Талібан. Кричуще порушуючи санкції ООН, запроваджені в грудні 2000 року, Пакистан продовжував дозволяти ввезення зброї через свої кордони на територію, контрольовану Талібаном… Низка приватних та напівприватних агентств у Пакистані надавала величезну підтримку Талібану з повного відома урядовців, навіть коли їхні дії порушували пакистанське законодавство. Крім того, Саудівська Аравія надавала Талібану кошти та значні субсидії на пальне через Пакистан, тоді як приватні суб'єкти та деякі посадовці отримують вигоду від контрабанди, яка пов'язує ці країни", - зазначено в звіті Human Rights Watch у 2001 році.
Війська США вийшли з Афганістану в серпні 2021 року. Відтоді Талібан знову прийшов до влади, відродивши Ісламський Емірат Афганістан. 3 липня 2025 року росія стала першою і поки лишається єдиною країною, яка офіційно визнала владу талібів в Афганістані.
Прем'єр-міністр Пакистану Імран Хан в серпні 2021 року заявив, що таліби "розривають кайдани рабства". Проте офіційно відроджений афганський режим у Пакистані не визнали і далі відносини із ним тільки погіршувалися.
Пакистанський Талібан
США після 11 вересня 2001 року оголосили війну з тероризмом і Пакистан взяв у ній участь. З одного боку країну звинувачували у приховування терористів, зокрема й талібів, з іншого – хвалили за зусилля у боротьбі із ним.
На північному заході Пакистану з 1947 по 2018 роки існували конституційно визнані Федерально керовані племінні території (з 2018 року змінами до конституції Пакистану їх об'єднали із сусідньою провінцією). Тривалий час в регіоні ховалися різні бойові угрупування і в межах боротьби з Аль-Каїдою Пакистан збурив ту з них, яка базувалася на цих територіях і стала причиною нинішньої ескалації конфлікту із Афганістаном.
Техрік-е-Талібан Пакистан (ТТП) або пакистанський Талібан – організація, яка у 2007 році сформувалася на племінних територіях у тому числі за рахунок бойовиків, які втекли від війни в Афганістані. Під її парасолькою діють різні жорсткі сунітські ісламістські групи Пакистану. Мета ТТП – повалення пакистанського уряду і створення емірату в стилі афганського Талібану.
Ця група, як стверджують у Пакистані, стояла за вбивством колишньої прем'єрки Пакистану Беназір Бхутто та нападом на лауреатку Нобелівської премії миру Малалу Юсуфзай. ТТП надавала афганським талібам новобранців та притулок під час їхньої боротьби проти сил США та НАТО в Афганістані. Після відродження Талібану в Афганістані, керівництво ТТП отримувало звідти фінансову підтримку, бійці проходили навчання та в разі потреби вільно відступали через кордон. Про це заявляли пакистанські чиновники, незалежні аналітики та експерти ООН, хоча таліби в Афганістані заперечують підтримку пакистанського угруповання.
Методи дії пакистанського Талібану – терористичні атаки, здійснені на пакистанських правоохоронців та військовослужбовців, жертвами яких стають і цивільні.
"З 521 нападу у 2024 році, 335 були здійснені релігійно натхненними бойовими групами — це збільшення порівняно з 208 у 2023 році. До цих груп переважно належали "Техрік-е-Талібан Пакистан", пов'язані з ним місцеві угруповання Талібану, такі як група Хафіза Гуля Бахадура та "Лашкар-е-Іслам", а також "Ісламська держава Хорасан". В результаті цих нападів загинуло 520 осіб, а 633 отримали поранення", - констатували в звіті за 2024 рік у Пакистанському інституті досліджень проблем миру.
Згідно із глобальним індексом тероризму, Пакистан є другою країною після Буркіна-Фасо, яка постраждала від тероризму.
Чим особливий нинішній конфлікт?
Тривалий досвід прикордонного протистояння між Пакистаном і Афганістаном відновився після серії атак бойовиків ТТП у 2024 році. В Пакистані регулярно нагадують: після удару терористи рушають в Афганістан, а потім повертаються для нових атак.
За результатами розвідданих, Пакистан у березні 2024 року встановив низку цілей і завдав авіаударів про прикордонним провінціям Афганістану.
До жовтня 2025 року сутички саме між Афганістаном та Пакистаном, не рахуючи низки терористичних атак, переважно обмежувалися прикордонною територією. Проте 9 жовтня авіаудар відбувся по Кабулу, який в Пакистані офіційно не підтвердили.
Вочевидь його метою був нинішній лідер ТТП Нур Валі Мехсуд. Згідно із неперевіреним записом, він вижив, але за деякими даними було уражено двох командирів Техрік-е-Талібан Пакистан.
Нур Валі Мехсуд
Атака по столиці Афганістану виходить за межі прикордонного протистояння. До того ж уздовж кордонів до 12 жовтня тривала перестрілка вже між прикордонниками, а не точкові удари по терористам.
Кількість загиблих сторони називають різні. В Пакистані вказують, що ліквідували 200 військових Талібану та терористів, звинувативши їх у вбивстві 23 пакистанських військовослужбовців. В Афганістані заявили про ліквідацію 58 пакистанських військовослужбовців та втрату 9 власних.
Офіційні пункти пропуску через афгано-пакистанський кордон були закриті.
Проте про війну наразі не йдеться. Адам Вайнштейн, аналітик з питань Афганістану та Пакистану з американського дослідницького Інституту Квінсі, зауважив, що обидві сторони можуть побоюватися подальшої ескалації.
"Пакистан поки що не хоче брати участь у якійсь зміні режиму, але таліби знають, що пакистанці перевершать їх у озброєнні, якщо вони продовжать бойові дії", - зазначив Вайнштейн.
Згідно з даними Global Firepower, Пакистан на 12 місці, тоді як Афганістан на 118 місці зі 145 країн в рейтингу армій світу.
Раніше "Ми – Україна" розповідав, як 45 років тому почалася Ірано-іракська війна.
