Наприкінці квітня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про міжнародні оборонні компанії. Це визначення сприймається як більш звичне та загальновідоме – приватні військові компанії. Автори проєкту хочуть підпорядкувати їх ГУР Міноборони. Тому позиція військового відомства щодо нього є дуже важливою. Нещодавно там підтримали документ, проте наполягають, що його треба суттєво доопрацювати. Як саме пропонують створювати приватні військові компанії та як вони мають працювати, розбирався "Ми – Україна".

Міжнародні оборонні компанії: хто їх створить та кому підпорядковуються?

Ідею створення в Україні приватних військових компаній активно обговорюють ще з початку російської агресії у 2014 році. Наразі наше законодавство їхню діяльність не регулює. У лютому 2020 року депутатка Ольга Василевська-Смаглюк подавала законопроєкт про військово-консалтингову діяльність, який міг би стати першим кроком у створенні ПВК.

"Норми проєкту Закону спрямовані, перш за все, на законне працевлаштування осіб, які мають значний військовий досвід, ветеранів війни, учасників антитерористичної операції, військовослужбовців, звільнених із військової служби та колишніх працівників правоохоронних органів", - казала Василевська-Смаглюк.

Але вже понад чотири роки її пропозиція лежить на опрацюванні в оборонному комітеті та припала пилом. У квітні цього року народний депутат Сергій Гривко подав законопроєкт 11214, який також опрацьовує профільний комітет, але до якого нещодавно отримали пропозиції Міноборони.

Якими мають бути міжнародні оборонні компанії (МОК)? Дозволені в Україні МОК мають бути ліцензованими. Після отримання ліцензії, компанії можна буде реєструвати у якості юрособи виключно на загальній системі оподаткування. Форму власності не вказують і слово "приватні компанії" в проєкті відсутнє.

Засновниками та учасниками МОК зможуть бути тільки фізособи чи юрособи – резиденти України, які самі та кінцеві бенефіціари яких не перебувають під санкціями.

Зареєструвати своє місцезнаходження, фактично знаходитись МОК зможе тільки на території областей, які межують із державою-агресором.

Здійснювати оборонні послуги за проєктом компанії будуть за межами території України у рамках норм міжнародного права. Діятимуть на підставі письмових договорів про надання оборонних послуг, укладених із резидентами чи нерезидентами України.

За рішенням РНБОУ МОК також зможуть залучати до спільної діяльності із ГУР Міноборони, ЗСУ, Нацгвардією, іншими військовими формуваннями, СБУ та правоохоронними органами. Це означає три можливі варіанти взаємодії:

• виконання окремих завдань, пов'язаних із захистом державного суверенітету та територіальної цілісності;
• спільні наради, консультації злагодження;
• спільне використання озброєння, техніки, спецзасобів.

Але під час воєнного стану МОК у повному складі за рішенням РНБОУ можуть мобілізувати та передати у пряме підпорядкування Генштабу.

Що зможуть МОК? За межами території України міжнародні оборонні компанії зможуть надавати такі види послуг:

• убезпечувати, обороняти, навчати для забезпечення безпеки фізосіб чи юросіб;
• охороняти майно та майнові права;
• готувати, теоретично і практично, військових та правоохоронців інших держав та міжнародних організацій, особовий склад суб'єктів охоронної діяльності;
• займатись розмінуванням;
• надавати консультації та здійснювати посередництво у вирішенні збройних конфліктів;
• надавати оборонні послуги країнам-союзникам України.
• Оборонні послуги не можуть суперечити політиці України.

Хто регулюватиме МОК? Пропонують створити окремий орган – Державну службу України у справах міжнародних оборонних компаній, яка буде підконтрольною та підзвітною Головному управлінню розвідки Міноборони.

Ця служба буде органом регулювання та управління МОК. Вона затвердить обов'язковий до виконання статут організації діяльності, буде затверджувати ліцензійні умови та видавати ліцензії, погоджувати всі договори МОК про оборонні послуги, реєструвати та обліковувати їхні озброєння, техніку та спецзасоби, проводити аудити МОК та інспекції їхніх пунктів дислокації.

Хто увійде до МОК, з чим та як працюватиме?

У пояснювальній записці автор вказує на причини, з яких закон потрібний:

"недопущення неконтрольованого обігу необлікованої зброї та (або) боєприпасів, надання колишнім та (або) діючим військовослужбовцям (співробітникам силових структур, що входили до складу Сил оборони), можливостей здійснення правомірної діяльності (працевлаштування) у знайомій їм сфері та за кордоном, підвищення ступеню реагування держави на зовнішні та внутрішні виклики у сфері безпеки, виконання завдань у національних інтересах України".

Сергій Гривко вказує, що після демобілізації для країни можливі ризики, які пов'язані, насамперед, із великою кількістю необлікованої зброї та боєприпасів, потребою працевлаштуватися людям на менші зарплати.

Геннадій Друзенко, голова Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, громадський діяч констатує, що масова мобілізація чоловіків та еміграція жінок вже створили дефіцит робочої сили. Поки Захід вливатиме в Україну гроші, запропонувати робочу силу зможуть іноземці з бідних країн. Працювати вони зможуть, а от обов'язку захищати Україну не матимуть.

"Якщо війна затягнеться, це суттєво змінить культурний, релігійний та мовний ландшафт України. А головне створить в українських чоловіків, які не рвалися на фронт захищати батьківщину, але потрапили на передову, відчуття якоїсь фундаментальної несправедливості: в Україні безпечніше та перспективніше бути іноземцем, аніж громадянином... Повторюсь, все це за умови, якщо війна затягнеться на роки і фронт вбиватиме та калічитиме все нові і нові тисячі українців, - вказує Друзенко, - Альтернативою такому розвитку подій є легалізація та створення максимально сприятливих умов для роботи ПВК в Україні, промоція служби в ЗСУ серед іноземців та економічне бронювання, яке дозволить економічно успішним субʼєктам послати замість себе на фронт іноземного найманця".

Тож питання, хто саме зможе увійти до майбутніх приватних військових компаній чи МОК, як їх виписують у законопроєкті, дуже важливе.

Хто зможе увійти до МОК? Операторами МОК добровільно зможуть бути дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства у віці від 21 рокі із досвідом служби в українських військових формуваннях не менше року.

Створена держслужба розробить навчальні програми, які майбутні оператори повинні будуть пройти, скласти іспит, щоб укласти трудовий договір із МОК – контракт на певний термін.

На час контракту оператор має бути застрахований. Його робота у МОК буде інформацією з обмеженим доступом та під час надання оборонних послуг та участі в оборонних заходах він зможе застосовувати заходи фізичного впливу та використовувати зареєстровані за МОК види озброєння, техніки та спецзасоби.

Які види озброєння, техніки та спецзасобів дозволять МОК? Міжнародним оборонним компаніям за проєктом дозволяють закуповувати озброєння і техніку та вивозити її за межі України – усе тільки за погодження держслужби, використовувати радіочастоти, орендувати території та приміщення частин ЗСУ.

Дозволена техніка:

• транспортні засоби;
• броньована колісна та гусенична техніка максимум з одним кулеметом та протитанковим ракетним комплексом;
• інженерна техніка – тягачі, екскаватори, машини розмінування, мостоукладальники, машини розгородження.

Дозволене озброєння:

• стрілецька вогнепальна зброя;
• холодна зброя;
• уламкові та неуламкові вибухівки;
• детонатори та ініціатори;
• інша зброя – перелік не вичерпний.

Дозволені спецзасоби;

• РЕБи;
• БПЛА усіх видів;
• програмне забезпечення і техзасоби систем інформбезпеки;
• висотні та стаціонарні засоби наземної розвідки;
• інші спецзасоби – перелік не вичерпний.

За яких умов можна використовувати заходи впливу, зброю, техніку та спецзасоби? Під час виконання функціональних обов'язків:

• для захисту себе та іншої особи від нападу;
• для запобігання незаконній спробі заволодіти зброєю, боєприпасами, технікою, спецзасобами;
• для затримання правопорушника, який зайшов на охоронюваний об'єкт;
• в інших випадках для захисту охоронюваних прав і інтересів. Тож і цей перелік не є вичерпним.

Затриманих правопорушників оператори МОК мають потім передавати правоохоронцям, пораненим – викликати меддопомогу та надавати долікарську допомогу.

Чому МОК або ПВК - це складно?

$235 млрд – у таку суму оцінюють розмір глобального ринку приватної безпеки у 2023 році. Цьогоріч очікується, що він зросте до майже $248 млрд, а через шість років становитиме понад $385 млрд.

Досвід США, де вже давно залучають до військових конфліктів найманців, вказує, що останніми десятиліттями зростає обсяг залучення персоналу приватних підрядників у конфліктах.

ПВК ставатиме дедалі більше, і навряд чи на міжнародному рівні, зокрема у ООН, де право вето має росії, дістане волі ухвалити глобальну угоду про їхнє регулювання. Швидше за все збережеться статус-кво, і державам самостійно вирішувати, чи брати участь у глобальному ринку та як регулювати свої компанії. Тож вирішувати щось треба й в Україні.

На початку своєї каденції президент Володимир Зеленський виступав за легалізацію приватних військових компаній. Але за збалансований варіант із застереженням, щоб та чи інша бізнес-група не могла створити приватну армію. До кінця 2021 року анонсували адекватний проєкт, але на тлі потенційного, а потім реального повномасштабного вторгнення було не до того. Тепер руки поступово доходять.

"Старі армії з розвиненою бюрократією у найбільш просунутих країнах на кшталт Британії чи США поступаються приватним ініціативам. Для нас же це актуально ще більшою мірою, - вважає військовий ЗСУ, журналіст, депутат VIII скликання ВР Ігор Луценко, - Нехай вас не вводить в оману назва "міжнародні". Вони, ці компанії, цілком зможуть воювати безпосередньо на українському фронті. І не смійтеся над "не більше крупнокаліберного кулемета" в якості обмежень на їх озброєння. Нині дрони можуть дуже багато, більше, ніж важкі системи вогню. А згодом зможуть іще більше. Тому цього, що прописано в законопроекті, цілком достатньо, щоб дійти до Москви. Звісно, будь-які хороші наміри можна втопити у недоречних формальностях, і військові компанії тут можуть стати легкими жертвами людоїдів-бюрократів. Але те, що над таким прогресивним законопроектом йде реальна робота, і що у нас є шанс на краще - це вселяє надію".

Проте формальностям доведеться відповідати та законопроєкт треба доопрацьовувати з огляду на них. У Міністерстві фінансів вказують, що нову службу, яка опікуватиметься МОК, хочуть підпорядкувати ГУР Міноборони, що не узгоджується із законом про розвідку. Зміни до нього проєкт не пропонує. Там зазначають, що на нову службу потрібні будуть кошти з бюджету. Від МОК також будуть надходження в скарбницю за рахунок сплати за ліцензію, податків. Але розрахунків автори не навели.

У Міноборони проєкт не забракували, але сказали, що потрібне доопрацювання. Посилаються на те, що він не узгоджений із Конституцією. Хоча прямо статтю там не називають, вочевидь йдеться про ст.17, згідно з якою оборона України, захист її суверенітету, цілісності і недоторканості покладаються на ЗСУ, а створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, забороняється.

Також у Міноборони фіксують, що проєкт не враховує рекомендації Документу Монтре. Це спільний міжнародний документ, Україна була однією з 17 держав, які узгодили його в результаті консенсусу. Він стосується додержання міжнародного гуманітарного права і прав людини в усіх випадках, коли під час збройного конфлікту присутні приватні військові та охоронні компанії.

Хоча у Міноборони не перелічили, які саме рекомендації з Документу Монтре проєкт не враховує, про дещо можна здогадатися. Зокрема про притягнення винних у скоєнні міжнародних злочинів до кримінальної відповідальності, про притягнення персоналу приватних компаній до відповідальності в разі серйозних порушень Женевських конвенцій 1949 року.

Оскільки наші МОК будуть діяти за межами України, варто розуміти, де саме, в разі порушень, їх судитимуть: у себе в країні, в країні скоєння злочину через механізм екстрадиції, через міжнародний трибунал. Також треба розуміти, якою є ступінь відповідальності керівництва МОК. В проєкті лиш йдеться про те, що працівники МОК за невиконання або неналежне виконання обов'язків несуть відповідальність, у тому числі кримінальну. Та мають дотримуватись норм міжнародного гуманітарного права і законодавства країни, де виконують обов'язки.

"Багато країн світу використовують приватні військові компанії, деякі навіть використовують для ведення бойових дій. Я не бачу нічого поганого в тому, щоб підтримати формат. Ми розуміємо, що дай бог, закінчиться війна, буде багато ветеранів, які зможуть нормально організовувати компанії, представляти інтереси України десь за кордоном. Це будуть люди, які мають військовий досвід, можуть конкурувати з компаніями, щось десь охороняти. Але дуже важливо, щоб ці люди не виїхали за кордон, прописати механізми, щоб вони швидко повертались. Не створити умови, коли хтось буде мати приватні компанії на території України, які зможуть впливати на якісь державні речі. Законопроєкт дуже складний", - також каже народний депутат Роман Костенко.

Він вважає, що зараз це не термінове питання, воно не потребує негайного вирішення. Бо ми не маємо зараз кудись віддавати своїх солдатів. Вони потрібні тут, щоб захищати Україну.

"Коли говорять про такі структури, у мене завжди зустрічне запитання: а що ви будете робити зі статтею про найманство у Кримінальному кодексі України?- резюмує Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи", - Теоретично, я вважаю, що в Україні можна запровадити механізм, як у Франції. Там є Іноземний легіон, де служать іноземці під керівництвом французьких солдатів і офіцерів. Але я скептично і негативно ставлюся до таких ідей, які лунають у нас. Щоб українці хлопці тепер воювали по всьому світу. У нас і так проблема з демографією, катастрофа, ви ще хочете, щоб наші їздили кудись воювали. Наймати, щоб інших навчати – це інше, це прагматична річ. Не треба торгувати людьми, бо це торгівля людьми і є: хтось, якісь іноземці вирішуватимуть ціною життя українців свої питання. І зараз точно не час для цього. Міністерству оборони краще займатися питанням виробництва зброї, трусити Нацбанк щодо виділення грошей, створювати агентство перспективних наукових досліджень щодо зброї та багато чим іншим".

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як влаштований бізнес приватних військових компаній, які ПВК є найбільш відомими та що за завдання виконують.