6 червня 2024 року – 80-та річниця Дня Д, висадки союзних військ у Нормандії під час Другої світової війни. Чому ця дата важлива зараз та як змінила перебіг війни у 1944 році, розповідає "Ми – Україна".

Річниця у 2024 році: чому вона важлива?

День Д – день початку стратегічної операції союзників "Оверлорд" зі звільнення північно-західної Європи від нацистів. Визначення "D-Day" по суті нічого конкретного не означалє: американці давали таку умовну назву початку будь-якої місії, дата якої не призначена.

6 червня 1944 року "Оверлорд" розпочалася з найбільшої десантної в історії за участі 13 000 літаків підтримки, 6000 кораблів та десантних суден та понад 176 000 військових – десанту з моря та повітря.

Для учасників тієї місії цьогорічна дата дуже важлива. Наймолодшим, які висаджувалися у Нормандії, зараз майже 100 років. Деяких із тих, кому дозволяє здоров'я, прибули цьогоріч у Францію. На відміну від росії, де на заходи запрошують уявних та ряджених ветеранів, інші країни вшановують справжніх. Цього річна кругла дата може бути останньою, коли вони матимуть змогу разом відзначити День Д.

Ветерани Дня Д прямують на ві заходи з нагоди 80-ої річниці

Британські король Чарльз ІІІ, королева Камілла та прем'єр-міністр Ріши Сунак, президент США Джо Байден, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо, президент Європейської ради Шарль Мішель, канцлер Німеччини Олаф Шольц та багато інших лідерів приєднаються до президента Франції Емманюеля Макрона на пляжі Омаха в Нормандії цьогоріч.

Десять років тому, на 70-ій річниці, був присутній володимир путін. Тепер ані він, ані російські офіційні представники не запрошені через агресію проти України. Точніше спочатку запрошення для представників, не для путіна, від Єлисейського палацу було, проте його скасували через активізацію агресії.

Володимир Зеленський відвідує 80-ту річницю висадки союзних військ. Для Заходу його присутність має надзвичайне символічне значення, а для України може мати практичне. Як сигналізує видання Politico, у президента України буде можливість обговорити підтримку партнерів та закликати, як він вже це робив у своїх інтерв'ю, до збільшення військової допомоги і конфіскації російських активів на користь української оборони та відновлення. Черпати натхнення Володимиру Зеленському є у чому та у кому.

Відзначення Дня Д набуло такого великого міжнародного значення, як зараз, далеко не одразу після війни. Протягом першого десятиліття Франція та світ оговтувалися після війни та вшанування було доволі скромним. У 1964 році, у 20-ту річницю, президент Шарль де Голль проігнорував церемонію. Зазначають, що він не пробачив союзників за те, що під час підготовки та реалізації висадки його не включили в обговорення. На 30-ту річницю не з'явився президент Валері Жискар д'Естен, який прагнув виглядати президентом нової епохи, відмінної від суворого керування попередників – де Голля та Жоржа Помпіду.

Переламним у відзначенні Дня Д вважають його 40-ву річницю. 6 червня 1984 року на пляжі Юта була міжнародна церемонія за участі президента Франції Франсуа Міттерана, королеви Єлизавети ІІ та Рональда Рейгана. Саме промова президента США зараз як ніколи актуальна:

"Ми в Америці засвоїли гіркі уроки з двох світових війн: краще бути тут, готовим захищати мир, ніж сліпо ховатися за морем, поспішаючи відповісти лише після втрати свободи. Ми зрозуміли, що ізоляціонізм ніколи не був і ніколи не буде прийнятною відповіддю на тиранічні уряди з експансіоністськими намірами".

Що треба знати про D-Day?

Підготовка та дискусії. Після того, як США вступили у Другу світову, тобто з грудня 1941 року, прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль та президент США Франклін Д. Рузвельт почали працювати над стратегією перемоги. На Першій Вашингтонській конференції (конференція "Аркадія") було визначено пріоритет –  у першу чергу здолати Німеччину, хоч у США були свої причини та інтереси долати Японію на Тихому океані.

Масоване вторгнення союзників на Європейський континент обидва лідери вважали обов'язковим для капітуляції Третього Рейху. Були коливання та протиріччя з приводу напрямку та часу, а ці два фактори залежали від ресурсів. Для широкомасштабної атаки потрібні були місяці та вдало обрана дата.

На початку 1942 року Рузвельт відмовився від вторгнення в Європу через власні виклики на Тихоокеанському театрі військових дій. Орієнтовно на весну 1943 року призначили операцію із захоплення портів північно-західного узбережжя Франції. Проте згодом підхід змінився, і союзники зосередилися на операції "Смолоскип" – вторгненні у Північно-Західну Африку, яке мало знизити тиск на британську армію, захистити Суецький канал, покращити позиції СРСР та підтримати бойовий дух США та Великої Британії.

Операція "Смолоскип" розпочалася 8 листопада 1942 року, а її результат дозволив Черчиллю вивести у пріоритет атаку у "м'яке підчерев'я" Європи – Сицилію. У лютому 1943 року Рузвельт та Черчилль узгодили вторгнення у Сицилію, яке призвело до капітуляції Італії.

Рузвельт та Черчилль

Протягом цього часу Рузвельт схилявся до якнайшвидшої висадки союзників у північно-західній Європі. Увесь час підготовки до "Оверлорд" та її відтермінування на Рузвельта конкретно та на союзників загалом міцно тиснув Йосип Сталін. Він вимагав відкриття "другого фронту", яким СРСР вважали лише операцію на Заході Європи, а не військові зусилля та успіхи решти учасників антигітлерівської коаліції на інших напрямках.

"Ця битва була нав’язана нам росіянами та військовою владою Сполучених Штатів", - казав Черчилль у квітні 1944 року одному зі своїх радників.

Його підтримка операції "Оверлорд" не була безсумнівною. Хоча він неодноразово офіційно підтверджував свою прихильність цій стратегії, бити у "м'яке підчерев'я" вважав вірним підходом. І після висадки на Сицилії, капітуляції Італії хотів розвивати успіх на Балканах.

У Рузвельта у свою чергу були свої резони педалювати операцію з висадки. Разом із Сталіним він схиляв до неї Черчилля та пришвидшував її не тільки з військових, але й з політичних міркувань: Рузвельт побоювався мирної угоди між СРСР та Третім Рейхом. Треба врахувати, що до кінця 1943 року радянська армія наближалася до відвоювання своєї території.

Місце і дата початку операції "Оверлорд". З січня 1943 року лідери союзників узгодили нарощування британських та американських військ у Британії. Проте тривалий час вагалися, де саме висаджуватися: на заході Франції, Нідерландів чи Бельгії. Потрібні були: короткий морський перехід, перебування місця висадки у радіусі покриття винищувачами та наявність порту на окупованій території, який належало звільнити та використовувати надалі для висадки. Врешті визначили пріоритетом Нормандію із рівнинними пляжами та портом Шербуром.

До червня 1944 р. понад 2 млн американських та 250 тис. канадських солдатів прибули до Англії. Збройні сили США відправили в зону базування 7 млн тон припасів, у тому числі 450 тис. тон боєприпасів.

У той же час йшла кампанія з дезінформації німців щодо планів. Нацисти очікували на висадку, проте точно не знали де вона відбудеться. Найочевиднішим напрямком, через близькість до Великої Британії, вважали французький порт Кале, навколо якого зосередили найбільшу кількість укріплень усього Атлантичного муру – німецької лінії захисту узбережжя.

D-Day спочатку був призначений на 5 червня, проте через примхи погоди його змістили на день. Частково це зіграло на руку союзникам, бо німецьки синоптики передбачали подальший шквальний вітер і шторм. Частина підрозділів відійшли від узбережжя, а фельдмаршал Ервін Роммель навіть поїхав відзначати день народження своєї дружини. Проте для союзників умови лишились далеко не ідеальними.

Висадка і втрати. Головнокомандувач Об'єднаний експедиційних військ Дуайт Д. Ейзенхауер здійснював загальне командування операцією "Оверлорд", британський генерал Бернард Монтгомері – командування сухопутними військами, які атакували у Нормандії.

Монтгомері та Ейзенхауер

Британські, американські та канадійські формування, доповнені військовими з Франції, Норвегії, Чехословаччини, Польщі, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Греції, Австралії, Нової Зеландії, 6 червня висадилися на п'ятьох пляжах:

• Юта – 22 350 військових. 4-та піхотна дивізія США, 7-й корпус США (1-ша армія США під командуванням генерал-лейтенанта Омара Н. Бредлі).
• Омаха – 34 250 військових. 1-ша піхотна дивізія США, 5-й корпус США (1-ша армія США).
• Голд – 24 970 військових. 50-та британська піхотна дивізія, 30-й британський корпус (2-га британська армія під командуванням генерал-лейтенанта Майлза К. Демпсі).
• Джуно – 21 400 військових. 3-тя канадська піхотна дивізія (2-га британська армія).
• Сворд – 28 845 військових. 3-тя британська піхотна дивізія, 1-й британський корпус (2-га британська армія).

Час та місця висдаки 6 червня 1944 року (візуалізація ВВС)

У ніч перед прибуттям амфібій більше 23 000 американських, британських і канадських десантників висадилися у Франції за оборонними лініями Німеччини на парашутах і планерах.

Повітряний десант перед висадкою

Протягом D-Day на чотирьох пляжах десантники просунулися углиб території від узбережжя. Голд та Джуно, змогли об'єднатися, а з останнього здійснили чи не найбільше просування, попри те, що на Джуно, як і на пляжі Омаха, висадка була найдраматичнішою та найкривавішою.

Території, підконтрольні союзникам наприкінці Дня Д (візуалізація ВВС)

Зокрема тому, що авіація не змогла знищити ключові точки артилерії нацистів. Десант з моря одразу потрапив під шквальний кулеметний вогонь. На пляжі Омаха загинули, були поранені або зникли безвісти понад 2400 американських військових. На пляжі Джуно втрати канадійців досягли 50%. Незважаючи на довгу підготовку, початок операції зі звільнення був трагічним.

Десант з моря

Висадка військ на пляжі Омаха

Море було бурхливим, через що десант з амфібій значно ускладнився – курс був збитий. Деякі учасники згадували, що протягом двох днів не могли нормально стояти на ногах через морську хворобу, тоді як їм одразу треба було вступати у бій.

Поранені на Омаха-Біч

Через збиття з курсу затонуло багато танків. Десант з повітря також збивався з курсу та призначеної точки приземлення, військові тонули, ставали здобиччю снайперів. Хоча деякі формування змогли виконати місію: знищили стратегічні мости та заглушили деякі батареї німецьких гармат.

Ризик втратити 75% десанту – про це Ейзенхауера напередодні Дня Д попереджали стратеги. Загальна кількість втрат союзників безпосередньо 6 червня склала понад 10 тис. загиблих, поранених та зниклих безвісти. Німецькі втрати у цей день – від 4 тис. до 9 тис та десятки тисяч полонених.

Загиблі після Дня Д

Чом був важливий для Другої світової День Д?

Захоплений у перший день плацдарм необхідно було закріпити. Союзники мали нарощувати свої сили швидше, ніж укріплювалися нацисти. Просуватися углиб Франції треба було вузькими вулицями населених пунктів Нормандії.

На щастя усі військові зусилля Третій Рейх не сконцентрував на протидії десанту. Військове керівництво вважало, що висадка була маневром перед наступною більшою атакою все на той самий порт Кале. Просуванню військ союзників сушею сприяла авіація, знищуючи мости, залізниці та дороги.

Через 77 днів війська звільнили Нормандію, до 25 серпня 1944 року – Париж, до 3 вересня – Брюссель. До кінця квітня 1945 року союзники зайшли углиб території Німеччини та захопили Мюнхен.

Просуваючись зі Сходу, СРСР підійшов до Берліну. Знекровлення нацистів на західному напрямку, те, що союзники унеможливили розгортання Гітлером додаткових ресурсів, суттєво наблизило програш Німеччини у війні та її завершення. Але не тільки перемога в Європі була наближена внаслідок висадки у День Д.

"Незважаючи на наші великі зусилля та успіхи, не все, що відбулося після закінчення війни, було щасливим чи запланованим. Деякі звільнені країни були втрачені. Величезний смуток цієї втрати відлунює аж до нашого часу на вулицях Варшави, Праги та Східного Берліна. Радянські війська, які прийшли в центр цього континенту, не пішли, коли настав мир", - казав у своїй промові у 40-річчя висадки Рональд Рейган.

Без просування союзників із заходу та у разі капітуляції Німеччини тільки перед СРСР, Залізна завіса ймовірно опустилася б на межі континенту та невідомо коли припинила існування.

Нагадаємо, що раніше "Ми - Україна" розповідав про десять історичних паралелей, які можна провести між Гітлером та путіним.