11 серпня Президент Зеленський заявив, що РНБО ухвалило рішення про звільнення всіх обласних воєнкомів. Адміністративно його має реалізувати керівництво Збройних Сил України.

Це рішення викликало відчутний резонанс і жваву дискусію. Як це часто у нас буває: спочатку в суспільстві чогось активно вимагають, а коли це роблять, то починають критикувати ухвалене рішення. Така суперечлива непослідовність є характерною рисою коливань суспільних настроїв в Україні. Схожа історія сталася і з рішенням про звільнення всіх обласних воєнкомів.

Зазначу, що таке рішення є безпрецедентним. Я не пригадую чогось подібного за всі роки незалежності. Проте в цьому контексті треба враховувати "фактор Президента Зеленського". Володимир Зеленський на посаді Президента України ухвалив далеко не одне безпрецедентне рішення.

Що саме критикують в рішенні про воєнкомів?

Запеклі політичні опоненти Президента Зеленського критикують в даному випадку не саме рішення, а нинішню владу як таку. Мовляв, проблема не у воєнкомах, а в "зеленій владі". Вона – першопричина всіх проблем. Як у відому народному прислів’ї – "у всьому винна невістка", так і в даному випадку – "в усьому винна "зелена влада", навіть в тих помилках і проблемах, які були зроблені за правління попередньої влади." З цими звинуваченнями сперечатися  нема сенсу, тому що йдеться не про логіку, а про політичні антипатії.

Дехто бачить в цьому рішенні ледве не наїзд на Командувача Збройними Силами В.Залужного. Але ця версія не підтверджується змістом і контекстом ухваленого рішення. Жодної критики, або якихось адміністративних інвектив на адресу Залужного не пролунало. Але оскільки воєнкоми знаходяться у відомстві Збройних Сил (точніше, як кажуть фахівці, у підпорядкуванні Сухопутних Сил), адміністративно це рішення має виконати військове командування.

Не можна кожну серйозну проблему в країні вирішувати тільки після особистого втручання голови держави

На мій погляд, проблема в тому, що зараз і Залужному і Сирському, і іншим бойовим генералам, не до того, щоб напряму займатися воєнкомами. А от хтось в Генштабі, чи в керівництві Сухопутних Сил, хто повинен функціонально контролювати воєнкомів, свою роботу явно не виконав. Нагадаю, що коли виникнув скандал з одеським воєнкомом (власне з цієї історії все і почалося), то була проведена службова перевірка, яка нічого не виявила. І тільки після різкої реакції Президента Зеленського почалося справжнє розслідування. І ось це урок на майбутнє. Не можна кожну серйозну проблему в країні вирішувати тільки після особистого втручання голови держави. Врешті решт мають працювати, як запобіжники, відповідні державні інституції і конкретні керівники.

Комусь не подобається, що йдеться про звільнення всіх обласних воєнкомів одночасно. Мовляв, відповідальність має бути індивідуальною. Хтось з цих воєнкомів явно брав хабарі, хтось винний в інших правопорушеннях. Але невже винними є всі обласні воєнкоми? В даному випадку знов-таки варто нагадати, що почалося все з журналістського розслідування відносно статків і закордонної нерухомості одного конкретного воєнкома – з Одеси. А далі почав розкручуватися ланцюг системних порушень у цій сфері в різних регіонах країни. Президент дав доручення перевірити ситуацію по всій країні. Порушення виявились масовими і по всіх регіонах. Саме це і обумовило відповідне рішення РНБО. Не реагувати на таку ситуацію в умовах війни було б неправильно. І якщо б звільнили лише деяких воєнкомів, а на порушення інших заплющили очі, тоді б точно були нарікання на адресу влади, що покарання є "вибірковими".

Справжні мотиви та сигнали в часи війни

Популярна реакція на звільнення воєнкомів – акцент лише на інформаційно-політичному забарвленні цього рішення. Тому кажуть, що це нібито лише для хайпу. Іронія ситуації однак в тому, що про хайп говорять ті, хто сам звик працювати в стилістиці хайпу (а іноді ще і хейту). Дуже помітно, що в реагуванні Президента Зеленського на скандальну історію з воєнкомами домінувала зовсім інша мотивація – щире обурення діями "тилових щурів в погонах", які заради власної наживи забули і про офіцерську гідність і про інтереси держави.  В цьому сенсі Президент реагував точно також, як і абсолютна більшість українців. Але у нього проявилися не тільки емоції, а й політична воля і статус Верховного Головнокомандувача. Фактично Президент Зеленський через рішення РНБО щодо звільнення всіх обласних воєнкомів виконав відповідний суспільний запит.

Треба розуміти, що рішення РНБО по воєнкомах, як і позбавлення депутатських мандатів деяких парламентарів з правлячої партії, - це наочний політичний і адміністративний сигнал чиновникам і політикам, всім, хто представляє державну владу. Негідна поведінка можновладців в умовах війни буде каратися жорсткими кадровими рішеннями, а при правовій необхідності і кримінальною відповідальністю. Також це і сигнал суспільству – влада буде реагувати на ті порушення можновладців, які виявляють журналісти і громадські активісти. Як у боротьбі із зовнішнім ворогом, так  і в подоланні внутрішніх проблем, потрібна активна і конструктивна взаємодія між державою і суспільством. Саме це одна з головних передумов нашої майбутньої перемоги.

Володимир Фесенко, політолог