27 липня набрав чинності закон про деколонізацію. Ухвалений у березні цього року та підписаний у квітні президентом, він має викреслити із сьогодення імперський російський вплив. Зокрема це стосується географічних назв, демонтажу пам'ятників та відмови від символіки російського царства, російської імперії, російської республіки, російської держави, СРСР, РСФРР (російської соціалістичної федеративної радянської республіки), РРФСР (російської радянської федеративної соціалістичної республіки), російської федерації. "Ми – Україна" розповідає як саме це має відбуватися та в які терміни.
Що саме забороняє закон?
Різні назви агресора, у тому числі у вигляді абревіатур, вище ми навели не даремно. Цей доволі довгий перелік варто запам'ятати, бо до нього прив'язані норми закону про деколонізацію. А також те, що він:
- засуджує та визнає злочинним. Це стосується російської імперської (колоніальної) політики. Тобто системних заходів, які були спрямовані на підкорення, експлуатацію та асиміляцію українців. Різні "обличчя" нинішнього агресора здійснювали та здійснюють їх через органи управління, збройні формування, політпартії, недержавні організації, установи, підприємства, групи чи окремих громадян або підданих;
- забороняє. Під забороною символи російської імперської політики: гімни, герби, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, зображення, які із нею пов'язані. Заборонена й пропаганда російської імперської політики, тобто публічні її глорифікація (прославляння) та виправдання, поширення інформації на це спрямоване, заперечення репресій проти українців та продукція із символікою агресора в різні періоди його існування. Як наслідок, надавати нові назви (географічним об'єктам, юрособам, об'єктам права власності), що із імперською політикою пов'язані, заборонено.
Також закон прописує, як саме будемо позбавлятися імперської колоніальної спадщини.
Яких сфер стосується деколонізація?
В Українському інституті національної пам'яті надають перелік п'ятьох сфер, на які розповсюджується закон:
- публічний простір;
- пам'ятники і пам'ятні знаки;
- топонімика;
- назви юросіб;
- знаки для товарі та послуг.
Від сфери залежать терміни, протягом яких треба позбутися символів та пропаганди імперської політики, та відповідальні за цей процес.
Очищення від імперської пропаганди та символів публічного простору –зона відповідальності сільських, селищних, міських рад, військових та військово-цивільних адміністрацій населених пунктів. І стосується це пам'ятників та пам'ятних знаків, а саме:
- держсимволів;
- пам'ятних знаків особам, що були задіяні у колонізаційній політики. Тут коло доволі широке. Тобто пам'ятники та знаки на честь керівників державних та партійних структур, учасників військових формувань, працівників органів держбезпеки, авторів творів мистецтва чи медійних творів, які закликали до русифікації, підтримували чи прославляли імперію та колонізацію;
- зображень цитат та гасел. Тих, які належали переліченим вище особам, або тих, які прославляють чи виправдовують заборонену політику;
- пам'ятних знаків подіям, які мають стосунок до російського імперства.
Також в зоні відповідальності місцевих рад та адміністрацій географічні перейменування, але це ми розглянемо окремо.
Викреслити імперське з публічного простору треба:
- до 27 січня 2024 р., тобто протягом пів року з набрання законом чинності. Це мають зробити органи місцевого самоврядування. Якщо не впораються протягом цього часу, виконавець змінюється;
- з 27 січня по 27 квітня 2024 р., тобто протягом трьох місяців після того, як не впоралися органи місцевого самоврядування, це мають зробити голови населених пунктів або ті, хто виконують їхні обов'язки;
- з 27 квітня по 27 липня 2024 р., тобто протягом трьох місяців після того, як не впоралися голови населених пунктів, деколонізацію проведуть в обрадах.
Для юросіб, політпартій, об'єднань громадян терміни більш короткі. Зі своїх назв, документів та символіки вони мають усунути усе імперське до 27 серпня 2023 р., протягом місяця.
Символіку з товарних знаків їхні власники мають прибрати максимум до 27 жовтня 2023 р.
Якщо вимоги не виконати, діяльність юросіб, об'єднань, політпартій, власників товарних знаків можуть заборонити. Відбуватися це буде через суд. Позивачем буде Мінюст.
Оскільки позбуватися хочемо імперського за довгий період, гарантовано виникатимуть труднощі із оцінкою того чи іншого символу, стосунку тієї чи іншої особистості до імперської колоніальної політики. Фаховий аналіз складних випадків – за Українським інститутом національної пам'яті. При ньому працюватиме Експертна комісія. Контакти мають вказати на сайті Інституту.
Проте є виключення, на які заборона не розповсюджується. А також є певні особливості демонтажу імперських пам'ятників та пам'ятних знаків, які уже прописані у законі.
Чого деколонізація не стосується?
У статті 5 нового закону є два вичерпні переліки випадків та місць, на які заборона символіки російської імперської політики не розповсюджується.
Випадки дозволеного використання:
- у приватних колекціях та архівах, Музейному фонді та Національному архівному фонді;
- в якості об'єктів антикварної торгівлі;
- на документах, які видані держорганами, органами місцевого самоврядування, закладами освіти і науки, підприємствами, установами, організаціями до 27 липня 2023 р.;
- на документах: про реєстрацію актів цивільного стану (наприклад, свідоцтвах про народження, одруження, смерть), які посвідчують особу та громадянство (наприклад, паспорт), про освіту і кваліфікацію (дипломи, адестати), трудову діяльність (трудові книжки), про право власності на майно, щодо стану здоров'я;
- на об'єктах всесвітньої спадщини, намогильних спорудах в місцях поховань;
- на нагородах, медалях, відзнаках, які видали до набрання законом чинності, на оригіналах бойових знамен (крім символіки російського воєнного вторгнення).
Якщо до прославляння чи виправдання імперського це не призводить, символіку дозволяють використовувати:
- в музеях та на виставках;
- під час наукових досліджень та у науковій діяльності;
- при відтворенні історичних подій, зокрема під час показу, опису, реконструкції;
- у творах мистецтва;
- у наукових, освітніх, навчальних матеріалах, зокрема посібниках та підручниках;
- у документальних фільмах, інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах;
- під час інформаційної роботи та поширення інформації про російську агресію;
- в атласах, картах та путівниках.
Із пам'ятниками та пам'ятними знаками деколонізація відбуватиметься із застереженнями. В Інституті національної пам'яті зазначають, що під винятки підпадають:
- особи, які хоч і займали керівні посади в імперських та радянських структурах, сприяли її політиці, але захищали права українці. Розвивали українські державність, науку та культуру (працівників радянських органів нацбезпеки це не стосується). Наприклад, пам'ятники видатним українським науковцям, митцям, навіть якщо у них були офіційні посади в радянські часи, під норми закону про деколонізацію не потрапляють;
- пам'ятні знаки, які пов'язані із опором та вигнанням нацистів.
Особливості демонтажу пам'ятників та пам'яток
"Його (закону про деколонізацію, - авт.) ухвалення дозволить очистити меморіали, пам’ятники, пам’ятні дошки, пов’язані з Другою світовою, від комуністичної пропаганди і символіки. Комуністичні символи і написи мають бути демонтовані з місць пам’яті протягом року з дня набуття законом чинності. Російська пропагандистська назва "велика вітчизняна війна" має бути замінена на "Другу світову", а рік початку війни – з 1941 на 1939, - уточнює народний депутат Володимир В'ятрович. -Написи на меморіалах та інших місцях пам’яті Другої світової мають бути виконані українською мовою і можуть у разі потреби дублюватися іншими мовами справа чи внизу".
Депутат підкреслює, і вище ми вже про це згадали, що зміни не стосуються пам'яток та пам'ятників, які розташовані на місцях поховань на кладовищах. Це вимоги тільки щодо публічного простору.
Треба також зазначити, що за законом місцева рада може, проте не зобов'язана, ухвалити рішення, яким пам'ятник чи пам'ятку із імперськими символами перенесуть з місця почесного поховання, тобто з публічного простору, на цвинтар.
Тоді, коли на пам'ятнику є окремий заборонений елемент, вилучити можна тільки його. Наприклад, з пам'ятника невідомому солдату на почесному похованні прибрати тільки радянський герб.
"Якщо об’єкт (який підпадає під вимоги закону, - авт.) внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток, щодо нього буде ухвалено одне з чотирьох рішень – вилучити з реєстру, дати згоду на переміщення, вилучити окремі елементи пам’ятки або залишити в реєстрі", - зазначає В'ятрович.
На сайті Мінкульту є Держреєстр нерухомих пам'яток України. У ньому два розділи: пам'ятки місцевого та національного значення. За уточнення Інституту національної пам'яті, щодо пам'яток із охоронним статусом рішення про демонтаж відбуватиметься так:
- пам'ятки місцевого значення. Подання про демонтаж можуть зробити громадські організації, у статуті яких зазначено, що охорона культурної спадщини – одне з їхніх завдань, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Подання спрямовують до Міністерства культури і там ухвалять рішення протягом місяця;
- пам'ятки національного значення. Подання про демонтаж може подати Мінкульт. Розглядатиме його та ухвалюватиме рішення Кабмін протягом року.
Перейменування населених пунктів
Питання перейменувань у законі чи не найскладніше. Зокрема тому, що норми містяться у прикінцевих та перехідних положеннях і мають перехресні посилання.
Назви всередині населених пунктів. Повноваження на перейменування законодавством закріплені за місцевою владою. Вони ж ухвалюють і порядок про надання та зміну назв районів, вулиць, скверів, провулків, площ та інших об'єктів. Проте є процедура, якої варто дотримуватися. Методологічні рекомендації надає Інститут національної пам'яті, і в ньому передбачені громадські обговорення нових назв.
Новим законом при перейменуванні завдані суворі часові рамки, у які треба вписатися. На це і є перехресні посилання, але вони збігаються із тими термінами, які визначили для рішень про демонтаж пам'яток:
- місцева рада, військова адміністрація, військово-цивільна адміністрація мають узгодити нові назви замість імперських протягом пів року – до 27 січня 2024 р. Якщо не впораються, керування буде у руках мера, голови населеного пункту або того, хто виконує обов'язки;
- очільник населеного пункту приймає рішення про перейменування протягом трьох місяців, до 27 квітня 2024 р. Якщо і він не впорається, буде вищий щабель;
- голови обрад ухвалюють нові назви всередині населених пунктів протягом трьох місяців, до 27 липня 2024 р. Це вже остання ланка.
Відштовхуватися у зміні назв варто від знань історії, здорового глузду, експертної думки та ставлення громади. Але позбутися треба тих, які мають назву на честь:
- осіб, які були носіями імперської політики та пропагували її;
- подій, які пов'язані з втіленням імперськості;
- російських міст, історичних, географічних та культурних об'єктів.
Назви населених пунктів та районів. Згідно із законом, у місцевих рад, військових та військово-цивільних адміністрацій є пів року, до 27 січня 2024 р., щоб провести консультації з громадськістю (на це відводять 30 днів і це вже закріплено новим законом) та надати Верховній Раді пропозиції про перейменування.
Щодо перейменувань у Криму, пропозиції протягом того ж часу має розробити Кабмін після консультацій з представницькими органами корінних народів.
Проголосувати за перейменування населених пунктів та районів ВР має до 27 квітня 2024 р. – протягом трьох місяців. Якщо станом на 27 січня пропозицій не буде, у ВР визначать назви на підставі рекомендацій Інституту національної пам'яті.
Але це не все. Закон стосується деколонізації у широкому розумінні. Та передбачає, що позбутися треба назв населених пунктів, які не відповідають нормам української мови. І тут процес вже розпочався.
До 27 червня цього року Нацкомісію із стандартів державної мови уповноважили розробити рекомендації щодо зміни назв населених пунктів. Широкого розголосу набула пропозиція змінити "Бровари" на "Броварі", бо таке закінчення відповідає мовним нормам. Але у переліку населених пунктів чимало.
Часто назву рекомендують змінити мінімально. Наприклад, "Юріївка" замість "Юр'ївки" (є кілька населених пунктів з такою назвою). Є ще більше рекомендацій "запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку". Це стосується таких, які є прямим запозиченням. Наприклад, Надежда, Роща, Полезне, Родники, Первомайське.
Проте рекомендації є не остаточними при перейменуванні відповідно до мовних норм. За законом органи місцевого самоврядування мають провести консультації із громадськістю щодо запропонованих варіантів. Є шість місяців, щоб узгодити пропозиції та подати їх ВР. З урахуванням рекомендацій, але немає прямого обов'язку подати саме запропонований Комісією варіант. А далі процес той самий. 27 січня пропозиція має бути у парламенті, інакше ВР візьме справу у свої руки.
Якщо ж підсумовувати, то протягом року, до 27 липня 2024 р., деколонізація має завершитися.
Чи треба змінювати документи після перейменування?
Для юросіб, підприємств, організацій, політпартій, які мають у назві, символіці, товарних знаках імперські символи у законі прописали вимоги та строки заміни документів. Громадян це не стосується.
Є кілька законів та нормативних актів, де перейменування згадується. Проте в жодному з тих, які стосуються особових документів та документів про право власності, немає зобов'язання для громадян після перейменування міняти й документи.
Це закони про свободу пересування, про надання послуг щодо декларування місця проживання, про Єдиний демографічний реєстр, про держреєстрацію, узгоджені Кабміном порядок декларування та реєстрації місця проживання та постанова про паспорт.
Оскільки на законодавчому рівні вимоги немає, немає й обов'язку. Таке роз'яснення надають і у Кабінеті міністрів. Нову назву зазначать в реєстрах і будуть вказувати, якщо буде якась потреба міняти старі документи на нові.
Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про види, процедуру та особливості вручення повісток під час загальної мобілізації.