Прорив "української ДРГ" до Брянської області рф столо топ-новиною в українському та російському медіапросторах. За повідомленням "офіційних російських джерел", начебто "розстріляли шкільний автобус", який потім перетворився у "цивільний автомобіль", та "вбили дівчинку", яка згодом перетворилася на "пораненого хлопчика". Подібні плутані коментарі лише розпалювали паніку у російському суспільстві.

Українські офіційні джерела будь-яку участь України заперечували, зазначаючи, що все, що відбувається на території рф, є лише проявом глибокої кризи, у яку втягує власне суспільство російська влада.

Зрештою, оперативно виникла ще одна версія. Репортаж про рейд на територію рф виклав "Легіон "Свобода росії" - добровольчий підрозділ з росіян, які воюють у цій війні на боці України. Вони заперечували будь-які дії проти цивільних і проголосили початок "звільнення росії".

Цікавими є не лише версії, але і наслідки того, що відбулося. Реакція офіційної російської влади виявилася досить "скромною". Жодних змін статусу "спеціальної військової операції", про яку так мріяли окремі російські "патріоти", не відбулося. Фактично, російська влада вирішила не реагувати особливо на те, що відбулося.

Що показав інцидент

А що ж відбулося? Відбувся "прорив кордону", який продемонстрував, що жодного "закритого кордону" у путінської рф немає. Є просто умовна лінія, яку ніхто особливо не охороняє, і яку може проходити будь-хто без особливих для себе наслідків. Просто зробив "прогулянку" і повернувся. Тому можна припустити, що все це буде системним, і це буде завдавати досить серйозного психологічного удару по стійкості російського режиму.

Не треба забувати, що по часу все це співпало із масовими обстрілами безпілотниками російської території. Кожної ночі у рф лунають вибухи у тих або інших місцях. Україна це все не коментує, а російська влада вперто робить вигляд, що нічого не відбувається, але самі росіяни усе бачать і чують, розуміючи, що війна – це уже не щось дуже далеке.

Можна, звісно, припустити, що все, що відбулося у Брянські області, це дійсно могло плануватися як провокація російських спецслужб, аби обґрунтувати нову хвилю мобілізації. Як відомо, раніше путін урочисто обіцяв, що "нових мобілізацій" більше не буде, але так само очевидно, що росії ці мобілізації потрібні. Тому "напад" на власні російські області можна було б використати як привід для нового призову до армії.

Але якщо щось таке і планувалося, то наслідки виявилися не прогнозованими. Замість демонстрації небезпеки показали лише власну слабкість, адже жодних "бойовиків" ніхто не захопив та не вбив. Довелося вигадувати смішні версії, що їх "витіснили" з росії, а потім "завдали артилерійського удару".

Ракети будуть?

Україна ж тепер може використати цю історію і в інший спосіб. Наприклад, в якості аргументу для "західних партнерів" щодо нових різновидів озброєнь, які потрібні Україні. Наприклад, далекобійних ракет. Тривалий час Україні відмовляли у них, аби "не допустити ескалації". Але усі страхи європейців та американців виглядають марними, адже ані незрозумілі переміщення збройних людей між українською та російською територією, ані щоденні вибухи у росії не призвели до жодної реакції з боку кремля. Єдине, що зробили путінські чиновники, це почали вигадувати абсурдні версії для заспокоєння власних громадян.

То чому Україні не можна давати далекобійні ракети? Фактично, жодних аргументів для цього не лишилося.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”