15 березня у Варшаві місія МВФ завершила політичні обговорення щодо нової кредитної програми України. Фінансисти відзначили продуктивність і прогрес та пообіцяли днями зробити заяву. Проте журналісти випереджають офіційні повідомлення. У Financial Times з власних джерел повідомляють, що на Україну невдовзі чекає чотирирічна кредитна програма на суму 15,6 млрд доларів.
Кредитувати країну, яка перебуває в активній фазі війни, ще й напередодні всіма очікуваного контрнаступу, для Фонду не звична справа. "Ми – Україна" запитав у експертів, який сигнал дасть світу нова угода, за яких умов може розпочатися та чи пов’язаний старт із інтенсивністю бойових дій?
Андрій Новак, голова Комітету економістів України:
- МВФ зараз фактично анонсує нову програму на чотири роки, під час якої Україна буде отримувати близько 4 млрд доларів на рік. Це говорить не так про масштаби самої фінансової підтримки, бо Україна зараз та після перемоги потребуватиме сум, що у сотні разів більше. Але це дає дуже чіткий сигнал всьому цивілізованому світу про те, що Україну не полишать сам на сам із проблемами ані зараз, під час війни, ані потім, після перемоги. Це сигнал інвесторам і кредиторам, що, не дивлячись на потерпання від агресії, Україну з орбіти фінансового світу, світового капіталу не викидають.
Отже, програма перш за все важлива як фінансовий сигнал, але він і політичний. Ми знаємо, що МВФ – це хоч і фінансова установа, але ж і фінансовий інструмент світової політики. В якості політичного сигналу кредитна програма підтверджує численні слова політиків різних країн про допомогу Україні у необхідних розмірах.
Я не думаю, що початок фінансування по новій програмі, хоча треба дочекатися її затвердження, напряму прив’язаний до ситуації на фронті. Не буде підлаштування під час і напрямок контрнаступу, його розгортання. Всі розуміють, що в будь-якому випадку Україні потрібна фінансова допомога. За підсумками року бюджет буде глибоко дефіцитним. Нестачу треба покривати незалежно від розвитку ситуації на фронті. Фінансування оборонної сфери також тільки збільшується.
Кошти МВФ надаються країні за результатами політичного рішення. Вони, як правило, розподіляються приблизно навпіл між урядом і центробанком. Уряду – для покриття бюджетного дефіциту, Нацбанку – для поповнення золотовалютних резервів. Пропорції можуть змінюватися в будь-який бік, але ніколи кошти Фонду не йдуть тільки в якомусь одному напрямку. А пропорції залежать від того, де ситуація більш критична.
Зараз всі розуміють, що під час війни виставляти Україні жорсткі умови щодо реформ, контролю та мониторингу нереально. Країна всі ресурси спрямовує на перемогу. Звичайно, буде меморандум, де, зокрема, йтиметься про боротьбу із корупцією. Це все буде, але не є вирішальним щодо наступних траншів. Після перемоги вимоги переходитимуть в умови мирного часу. Але принаймні перший та другий транш надійдуть без серйозних умов, хіба що із певним контролем щодо спрямування і цілей витрат.
Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень:
- Все потрібно вважати сигналом для нашої перемоги і таку впевненість втрачати неможна. Одна із складових цієї впевненості – значна міжнародна підтримка. Вона надається як окремими країнами, так і на інституційному рівні ЄС, міжнародних організацій. Так можна сприймати й рішення МВФ.
Історія МВФ триває з повоєнних часів. З того часу не було прецедентів такої масштабної війни, особливо в Європі, проти країни з таким високим рівнем організації, як Україна. МВФ укладав значно більші кредитні договори, ніж той, що очікується із Україною, на тлі криз. Зокрема у 1998 р. Але тоді йшлося про дестабілізацію економік саме в умовах криз. Прецедентів програм, аналогічних цій, просто не було.
Надання є одним із сигналів підтримки в умовах несправедливої війни. Але МВФ керується певними стандартними рамками та вимогами, які прописані у статутних документах. Йти проти них він не може, і надання кредиту супроводжується набором критеріїв, яким Україна вже має відповідати, та зобов’язань.
Про що зараз може йтися. Про лібералізацію валютного ринку, про бачення і програму щодо ситуації із тарифами на ЖКП, бо вже дуже великий розрив між собівартістю та розміром тарифів. Щодо бюджетних видатків сказати щось важко, бо вони обмежені соціальними та оборонними витратами. Але ймовірно має бути контроль за видатками. І, нарешті, контроль за стабільністю фінансової системи, за діяльністю банків.
Наскільки цей комплекс буде включений у вимоги і як швидко вимагатимуть їх виконати, будемо чекати. Виходячи із минулорічного меморандуму, вимоги були стандартними і не враховували ключові особливості української економіки в умовах війни.
Експерти говорили і керівництво МВФ висловлювалося, щодо модифікації політики Фонду і монетарних властей розвинених країн. Фонд достатньо потужна організація, щоб запропонувати Україні модель підтримки в умовах специфічних ризиків воєнної економіки. У Фонду є можливість, а у України – потреба.
Зокрема щодо ситуації із валютним курсом, лібералізація зараз непродуктивна. Але моє бути якась дорожня карта, як це робити. Може вона бути і по розблокуванню питання з тарифами: щоб це і мало прийнятний соціальний вигляд, і не шокувало фінансову систему. Є величезний комплекс питань із сформованими поганими боргами, що склався під час війни у зв’язку із втратою платоспроможності позичальників. Зараз вони тиснуть на банківську систему, а завтра можуть відіграти роль кризового навісу.
Отже, хотілося б вірити, що МВФ може запропонувати специфічні рішення. Але для цього має бути зустрічний рух, бачення від НБУ, Міністерства фінансів та уряду в цілому, потреби, політичної сміливості, щоб розмовляти із Фондом на засадах не підпорядкованості, а кваліфікованих фахівців. Досі така ситуація не спостерігалася. Враховуючи, що Україні дуже потрібні кошти, побоююся, що такої розмови не буде.
Щодо початку програми із прив’язкою до очікуваного контрнаступу та бойових дій, то я б про це не говорив. Бо це питання суто фінансове.
Щодо спрямування коштів поки інформації немає, це проговорять. Моє експертне припущення, що це буде бюджет. У нас був розрив в запланованому бюджеті, що не покритий за рахунок передбачених обіцяних запозичень. Є макрофінансова допомога від ЄС на 18 млрд євро, є ще зобов’язання, але дефіцит більший. Я так розумію, що розраховували на кошти МВФ. У той же час із резервами у нас все нормально. За період війни вони майже не зменшились і потреби у накопиченні немає. Але в контексті перегляду бюджету і збільшення видатків на 500 млрд грн, варто все розглядати в комплексі. Кошти МВФ можуть розглядати як компенсацію хоча б частини цього розриву.
Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи":
- Ця програма авжеж є надзвичайною. І йдеться про фінансування соціальної частини бюджету. Бо всі податки, що збираються в Україні, йдуть на фінансування армії. МВФ та інші наші партнери офіційно війну не фінансують. Отже, програма в нагоді, бо маємо потребу фінансувати соціальні витрати.
Щодо напрямків кредитних коштів – в бюджет чи в резерви – то зростання саме наших резервів дивує. Чому гроші не працюють? Тому сподівають, що кошти МВФ все ж спрямують на пряме бюджетне фінансування. У нас вже були такі випадки під час ковіду. Але й не виключаю, що частина знов піде й у резерви.
Отже, з плюсів кредитування я бачу забезпечення фінансування бюджету. Але за адекватних дій нам не потрібні були б такі запозичення. На фоні кредитування, позиція нашого уряду виглядає досить дивною. Бо фактично немає програм підтримки власної економіки. Уряд і Нацбанк живуть так, наче в країні нічого не відбувається. Немає доступних кредитів для реального сектору економіки, відсоткові ставки зависокі. Зараз НБУ обслуговує із десяток банкірів та фінансових спекулянтів, які себе інвестбанкірами називають. Це замість прямого фінансування бюджетного дефіциту.
До прикладу поглянемо на монетарну політику Ізраїлю під час війни на виснаження з 1967 по 1970 роки. Облікова ставка 6%, зростало промислове виробництво, ВВП виріс на 40%. Це при тому, що Ізраїль оточений своїми ворогами, а у нас спільний кордон з ЄС, ринок збуту, можливість експортувати товари. Не кажу вже про розміри країни.
Нажаль політика уряду та Нацбанку є неадекватною. Зараз пріоритетом економіки має бути забезпечення армії і виробництво озброєння, яке нам, нажаль, ніколи не дадуть: далекобійних ракет та безпілотників. Бо живучи далі в нинішньому режимі, без переносу війни на територію росії і розвитку ВПК війна може йти п’ять і навіть десять років.
МВФ до цього вже байдуже, бо там розуміють, що рано чи пізно борги повернуться з відсотками. А нам треба піднімати власне виробництво, щоб надалі від кредиторів не залежати.
