24 лютого 2022 року росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Розпочався найтяжчий рік війни, що триває дев’ять років і є найбільшою в Європі з часів Другої світової. Яких збитків зазнала економіка України за останній рік та які втрати ще буде змушена відчути?
Рік повномасштабної війни для економіки
Згідно із афоризмом, історія не знає умовного способу. Але про економіку в цьому вислові не йдеться і не дарма. Є розрахунки щодо економічних змін за існуючих обставин. Їх ми наведемо із бюджету на 2022 рік, який за два місяці до повномасштабного вторгнення ухвалила Верховна Рада. І порівняємо із тим, що отримали за останній рік російської агресії.
ВВП. Після провалу у "ковідний" 2020 р., українська економіка починала потроху відновлюватися. За результатами 2021 року ВВП зріс на 3,4%. На 2022 р. планували зростання ще на 3,8%. Війна вбила третину економіки та за рік вона втратила 30,3%.
Інфляція. За рік перед повномасштабним вторгненням індекс споживчих цін склав 110%, найбільший рівень зростання показало продовольство – загалом на 12%. У 2022 р. розраховували на скорочення темпів інфляції до 7,2%, але за результатом ІСЦ склав 126,6%. І знов найбільшими темпами зростала вартість продовольчих товарів – на 34,4%.
Безробіття. У 2022 р. ми розраховували на її скорочення з 9,2% до 8,5%, тобто на поступове одруження ринку праці після пандемії. За рік війни українці шаленими темпами втрачали роботу і середній рівень безробіття склав 25-26%.
Дефіцит бюджету. У 2022 р. дефіцит бюджету планували скоротити до 3,5% ВВП проти 5,5% у рік, коли був тотальний карантин. Він мав скласти 188,8 млрд грн. В результаті агресії він склав 911,1 млрд грн.
Скільки років розвитку втрачено?
Олег Пендзин, виконавчий директор "Економічного дискусійного клубу" констатує, що витягнути на собі війну з економічної точки зору Україна може тільки за допомогою партнерів.
"У 2021 р. Україна зробила десь 200 млрд доларів ВВП, а за минулий рік десь 135 млрд доларів. Всі соціальні програми зараз фінансуються за рахунок донорів. Бюджет на 2023 рік є наслідком війни. За ним у нас 2,6 трлн грн – видатки, а 1,3 трлн грн – доходи. Рівно половину держбюджету ми маємо запозичувати", - каже експерт.
Стратегія щодо отримання допомоги, яку минулого року застосував президент, виявилася набагато більш ефективною, ніж це було у 2014 та 2015 роках. Зараз десь біля 40% допомоги – це гранти без попередніх умов, а раніше отримували тільки кредити на суворих умовах, пояснює Олексій Кущ, аналітик аналітичного центру "Об’єднана Україна". Він каже, що втрата 30% ВВП – не дуже коректна оцінка саме через неврахування фактору міжнародної допомоги в розмірі 30 млрд доларів.
"ВВП за доходами, в тому числі, складається і з доходів домогосподарств. Якби не було 30 млрд міжнародної допомоги, держава не змогла б виплачувати пенсії, виплати. Ці гроші нам довелося б викреслювати з ВВП, і падіння мали б на рівні десь 50-60%. Допомога втримала попит, мінімальний ефективний зберегли сектори торгівлі та послуг. В той же час реальний сектор економіки та промисловість колапсували", - каже аналітик.
ВВП у валюті склав 130-140 млрд доларів, але це за офіційним курсом НБУ. За фактичним в обмінниках вийде вже 110 млрд доларів. Отже, каже Олексій Кущ, за останній рік ми відкотилися до рівня 2014 р. З такими оцінками згодний і Олег Пендзин.
"Якщо дивитися по ВВП, то такий у України був у 2014 р. Але тоді не було таких руйнувань, блокування портів, знищення промисловості и т.д. Десь за чотири роки ми відновилися при тому, що не було навали інвестицій і нам не дуже сильно допомагали", - нагадує експерт.
Чотири роки на відновлення раніше не тотожні сьогоднішньому стану. Немає розуміння, коли завершиться війна, яких втрат до цього ще зазнає Україна. Проте вже зараз масштаби необхідного нам для відновлення приголомшують.
Яких збитків завдала росія?
Президент Володимир Зеленських сказав про 1 трлн доларів, які знадобляться для відновлення України. Це заява станом на листопад, після чого росія продовжувала нищити українців та українське. Втрати документуються, але про остаточні, із зрозумілих причин, говорити ще рано. Є тільки попередні.
Київська школа економіки веде розрахунки збитків за кількома напрямками. Станом на грудень 2022 г., загальна сума прямих задокументованих збитків інфраструктурі склала 138 млрд доларів. Тобто вони вже перевищили ВВП на 2023 рік.
Росія знищила понад 149 житлових будівель, 195 тис. легкових авто, 14,4 тис. одиниць комунального транспорту, 3021 закладів освіти, 1131 медичних закладів, 153 об’єктів соціальної сфери.
Дані щодо втрат бізнесу теж є, але орієнтовні та оціночні. Пошкоджено та зруйновано щонайменше 109 великих та середніх підприємств, загальна сума прямих збитків – 13 млрд доларів, непрямих – 33,1 млрд доларів, а оцінка витрат на відновлення – майже 25 млрд доларів.
Один з драйверів української економіки – АПК – станом на листопад минулого року зазнав 6,6 млрд доларів прямих збитків (найбільші пошкодження: техніка, вироблена продукція та склади) та 34,25 млрд доларів непрямих втрат (найбільші: зниження внутрішніх цін та виробництво продукції).
"Для відновлення цифри називають різні, але це все тільки розмови. 135-140 млрд доларів прямих збитків за результатами заяв людей – у це я ще можу повірити. Решта – розрахунки, які вимагають перевірки. Але й 135 млрд доларів – величезна сума. Ми маємо надію на репарації, але це не буде так швидко, все піде через певні економічні та юридичні процеси, пов’язані із судами", - застерігає Пендзин.
Внутрішні ресурси, фінансова допомога та інвестиції – те, на що треба буде спиратися під час відновлення.
Після війни буде ще важче
Вже зараз лунає чимало прогнозів, що з економічної точки зору Україні буде ще важче після завершення війни. Тоді з країни-солдата вона перетвориться на країну-робітника, якому доведеться працювати понад можливості.
"Наші партнери, як це погано не звучить, зараз розраховуються з нами за кров наших героїв. Фінансова допомога – це не тільки добра воля і захист цінностей. Це їхній конкретний страх. Я спокійний відносно того, що буде до перемоги України. Нам допомагатимуть дуже активно. Але наступного дня після проголошення якоїсь форми мирної угоди, капітуляційної для росії, ми почуємо: "А далі самі". Це буде надзвичайно важко. Почнеться велика демобілізація і люди повертатимуться у напівзруйновані оселі, де немає роботи", - каже Пендзин.
Є дві перепони, які вже зараз очевидні для післявоєнного економічного відновлення України та інвестицій в неї: втрата людей та інфраструктури.
"Україна втратила 5 млн робочих місць. Її покинуло 7,9 млн осіб. Фізично в Україні лишилося близько 30 млн осіб. Міграція – величезна проблема для економіки, адже населення – це внутрішній ринок, який є драйвером відновлення", - каже Пендзин.
Експерт пояснює, що без робочих рук економіка не спроможна сприйняти інвестиції. Отже, треба буде повертати людей. Тобто потрібні житло та інфраструктура.
"Гроші самі себе не роблять, вони допомагають людям створити додану вартість, яка є метою інвестицій. У найкращі часи Україна спокійно переварювала до 5 млрд доларів інвестицій при населенні 40 млн та 200 млрд доларів ВВП. Коли я чую від держкерівництва, що в перший рік після війни Україна має переварити хоча б 50-60 млрд доларів інвестицій, у мене питання: як це буде відбуватися? Великий виклик – це створити умови, за яких сюди повернуться люди", - зазначає Пендзин.
Відновлення, про яке вже треба говорити
За оцінками падіння економіки ми відкотилися до рівня 2014 р. – до часу початку війни та економічної кризи, якої в результаті зазнали. Але тоді не відбулось того, що зараз – розвалу економічних основ.
"Перед 2014 р. наша модель трималася на трьох китах: експорт сировини аграрної та металургічної, експорт трудових ресурсів та розвитку IT-сектору. Після кризи, у 2016 р., ми швидко повернулись у формат старої економіки з прискоренням експорту сировини та трудових ресурсів і просуванням IT. Але загалом неефективна модель отримала розвиток. Зараз відбувся колапс цієї моделі, - констатує Кущ. - Експорт великих обсягів сировини неможливий через логістичні та транспортні обмеження. Щодо трудових ресурсів, то експортували з перевищенням планів і прогнозів. IT-сектор поки не показав серйозного падіння, але за рахунок інерції та виконання старих замовлень. Нові, кажуть представники сфери, важко відкривати, багато компаній вивезли спеціалістів, а після відкриття кордонів виїдуть ще більше айтішників".
Олег Пендзин каже, що після завершення війни та аналізу втрат, треба буде думати про подальший розвиток та місце України. Про те, які кластери будуть розвиватися, в які напрямки владатимуть гроші партнери та чи бажатимуть інвестувати у те, про що ми мріємо – технології, машинобудування, а не тільки АПК.
Олексій Кущ попереджає, що відновлюватися доведеться у скрутні для світової економіки часи. Це у 2016 р. гроші були дешевими: був період низьких та нульових облікових ставок в світі, попит на сировину і ціни були високими. Отже, відновлювалися ми у відносно сприятливих умовах. Цього разу буде інакше та знадобиться грандіозний стратегічний план побудови економіки, а навіть не її відновлення.
"Але ми будемо виходити з війни на стадії падіння економічного циклу. Це період повільного зростання світової економіки і наш сировинний експорт не приноситиме дивідендів", - попереджає аналітик.
Він вказує, що досі жодне керівництво України не демонструвало, що вміє будувати економіку іншу, ніж орієнтовану на отримання ренти чи розподілу решток економічного потенціалу.
"Потрібний перехід до девелоперських політичних еліт, які вибудовуватимуть країну довгий час, 10-15 років. Такої культури політичних еліт у нас ніколи не було і важке питання, чи з’являться вони після війни", - зазначає Кущ.
Нова економічна модель, стратегія та підхід до них з боку керівництва – це той "білий лебідь", на противагу "чорному", що необхідний Україні. Усвідомлення того, що треба нове, замість реінкарнації старої економіки, вже стане приводом для оптимізму. Інших поки немає.
