Друзі, мої вітання. Ви на YouTube-каналі Ми-Україна. Я Микита Міхальов. Зараз будемо говорити про все, що пов'язано з розвідкою. Не тільки з українською розвідкою, а і з розвідкою нашого ворога у тому числі. Це я обговорюю з гостем - це Олександр Скіпальський, український військовий, генерал-лейтенант. Мої вітання вам.
- Вітаю вас.
Давайте розпочнемо спочатку з того, що відбувається на території Бєлгородщини, а можливо вже і Курщини, на території Курської області. Що я маю на увазі. Я маю на увазі російський Легіон Свобода Росії і не тільки, які зараз власне на території цих російських регіонів займаються, як вони кажуть, очисткою і поверненням там державності і звільненням від путінського режиму. З точки зору військових дій і з точки зору можливо впливів на ту чи іншу країну, подібні акції, вони яку мету мають в першу чергу, крім того щоб ворог занервував? Що вони ще мають на меті?
- Ну, в першу чергу вони підкреслюють, що затяжна війна, кожен день війни він породжує нові обставини. Тобто російське суспільство не дивлячись на свою загальну таку підтримку Путіна, але це демонстативна частина, але більшість людей перебувають в атмосфері сталінського режиму, боячись сказати правду, відповідальність. Там ви знаєте, як гостро реагують російські каральні органи на будь-які прояви. То все-таки процес природній - спротив, невдоволення назріває. І крім того, що люди виїжджають, тікають, залишають росію, процес спротиву буде наростати. Хоче цього Путін, не хоче, розуміє це російська влада, не розуміє - цей процес закономірний. І от ми маємо перші прояви - люди, росіяни, які бачать росію цивілізованою, європейською, з європейськими традиціями. Частина росіян саме мріє про це, вони хочуть нового життя. Вони не хочуть цієї путінської темряви, яка повернула росію на багато років, а то і сторіч назад. І тому цей процес природно-закономірний. Який військовий характер? Ну, безумовно, що це шокує керівну частину російського військового апарату, а іншу частину - лякає. Тому що пішов роздрай у них. Це ж воюють росіяни. Нехай вони використовують можливості з-за кордону, в тому числі з інших країн, але концентруються на цьому регіоні. Але вони борються за нову росію. І саме головне, що вони виказують свою позицію проти путінської політики і його сателітів.
В контексті цих дій росіян на території росії так само з'явилося і звернення очільника Головного управління розвідки Кирила Буданова до військовослужбовців збройних сил російської федерації з тим, щоб вони не чинили опір, здавалися за можливості. І пам'ятаєте на початку повномасштабного вторгнення щось подібне від Путіна лунало. Там де він звертався до українських військовослужбовців з такими ж словами: "Здавайтеся, не чиніть опір". Проте різні умови: одна справа казати це українцям, які захищають свою землю і які не повелися на ці прохання, і зовсім інші умови сьогодні в російської армії. На які наслідки можна розраховувати? Чи можна розраховувати на хоча б якісь наслідки після цього звернення, що до російських військовослужбовців дійде, ну дійде в прямому сенсі до їхньої свідомості, що дешевше для них, і краще, і здоровіше здатися, ніж воювати. Адже сенсів цієї війни російські військовослужбовці пояснити не можуть. Вони спочатку на навчання їхали, а тепер вони за що борються не розуміють. Чи вплине це на них, подібне звернення.
- Звернення Кирила Буданова і взагалі багато його гострих дій для мене є певним моральним задоволенням, сатисфакцією. Тому що починаючи з моменту створення військової розвідки різні ми етапи проходили. І сьогодні, коли в силу різних причин ми опинилися у повномасштабній війні з росією, його позиція, його заява, вона викликає підтримку в першу чергу у людей, які мають певний життєвий і військовий досвід.
Що стосується власне заяви Буданова то, безумовно, що вони першу частину питання казали, до чого веде. Я думаю, що російські хлопці, які не хочуть загинути, зрозуміють і використаюють оцю програму "Залишитися живим" чи "Будь живим", яку Україна впроваджує цивілізовано разом з Червоним Хрестом і так далі, вони відгукнуться. Бо за що вони воюють. Їм повинні більше і дипломати, і політики, і прості люди пояснювати, за що вони воюють. Не маючи власних туалетів, підтримувати оту еліту, яка мільярди награбувала і знову проливає цивільну кров заради своїх інтересів. В чому велич росії. Та російський народ, на жаль, у минулій величі ніколи не був щасливим. Хай мені приведуть їхні доктора, професори, академіки, які виступають на підтримку путіна, коли російський народ був щасливий за всю історію виникнення. Завжди був бідний, обідраний, і ограблений. А еліта, безумовно, вона і проживала в Європі, і в інших державах. Тому це експлуатація свого народу і бажання поработити сусідній народ, українців.
Можемо зараз швиденько зосередитися на російській контррозвідці. І я хочу попросити вас проаналізувати, як вона сьогодні працює. От той внутрішній конфлікт на території Бєлгородської області, ті підриви полотен залізничних, ліній електропередач деяких у росії, які ми бачимо - це провал російської контррозвідки?
- Ну, знаєте, з професійної точки зору я би обережно відносився до такої оцінки як провал. Ні, це не провал, це боротьба. Боротьба розвідок вона продовжується, і контррозвідок, і спеціальних диверсійних груп, плюс військ спеціального призначення. Вона природно повинна проводитися в тиші, тобто не рекламуючи, не озвучуючи плани і наміри, але результати вони все одно видні, їх видно. І тому це прояви діяльності українських спецслужб, що в більшій мірі характеризує нашу активність. А росіяни, ну їхня безпечність безумовно на певному періоді була: вони думали, що вони вже купили українців, всю Україну закупили. Безумовно не готували свої сили, свою агентуру на виявлення будь-яких проявів іноземних спецслужб, в даному випадку українських. Тому для нас це є і позитивним моментом. Але я хочу сказати, що ми повинні усвідомити, що перед нами знаходяться спецслужби російські: і ФСБ, і СВР, і ГРУ, зараз змінили трішки назву під військових, але сутність залишається такою самою.
Тим не менше, напередодні повномасштабного вторгнення, як в численних інтерв'ю згаданий вже нами Кирило Буданов неодноразово казав, що тут російська розвідка провалилася. Бо вона давала Путіну інформацію про те, що тут чекають з хлібом-сіллю, про те що жодного спротиву не буде і можна заходити в парадній формі, і всі будуть зустрічати з квітами. Оце провал розвідки?
- Це не провал розвідки. Тому що я приведу аналогію з тією історією, яка багатьом відома. В період Другої світової війни, в 1941 році, радянська розвідка масово доповідала про те, що фашистська, гітлерівська Німеччина буде нападати на Радянський союз. І з Японії їхня агентура доповідала, з багатьох країн. І навіть Берія, як керівник, будучи амбіційним, впевненим, Сталін же, Берія його прислуховував. Вони не хотіли вірити, бо вони обнімалися там з Гітлером, спільну політику проводили, багато років Гестапо готували, спільні курси були і так далі. І тому Сталін був переконаний, що Німеччина зараз не нападає. А рядові співробітники тодішньої радянської розвідки доповідали, деяких навіть і розстрілювали за так звану дезінформацію. Тому і тут - я думаю, що рядові співробітники, які не мали доступу до пограбунку російської казни, яка виділяла мільйони, може і більше, я не знаю, ну мільйони точно на так звану агентурну оперативну роботу на території України. Вони дезінформували, це залежить від керівництва. Я сам, будучи керівником розвідки, доповідав і нашим співробітникам багато чого того, що могло застерегти. Але наша інформація не могла пересилити погляди Президентів на той час. На мій час Кучми і так далі. Бо під ними сиділи Табачники, а це їхня права рука, голова Адміністрації Медведчук. І їхня точка зору перевищувала доповідні записки або доповіді нас, як розвідників. Я пам'ятаю при одній із зустрічей президент Кучма запитав, що "Табачник говорить, що ви не носите радянські колодки на формі. Це мов свідчення того, що ви антирадянськи налаштований". От таке було. А з позиції сьогоднішнього дня, уявляєте, Табачник, який прислуговує шестіркою сьогодні на окупованих територіях, тоді мав владу безмежну біля Кучми. І які впроваджував рішення, політику і так далі. Точно так же такі помилки і в нашій владі були, і в росії. Це закономірно, це боротьба розвідок, сфера впливу.
До речі, про нашу країну. Пане Олександре, а коли, на вашу думку, була найбільша концентрація російських агентів і в українському політикумі, і в українському ну от повсякденному житті?
- Ну, безумовно, що це було під час перебування Януковича при владі. Тому що міністром оборони перебував Лєбєдєв, тому що уявіть собі, капітан фінансової служби, який відмовився приймати присягу у далекому 1992 році, служити українському народові. І звільнився, і не став приймати присягу, раптом опиняється на посаді міністра оборони. Безумовно, що він в першу чергу почав грабувати це Міністерство оборони.
Стосовно агентів впливу серед Президентів України починаючи з Президента Кравчука. Ви вже казали про Януковича, що за часів його правління була найбільша кількість російської агентури. А за часів молодої незалежної України Леоніда Кравчука їх було не більше? Адже тоді ж Радянський Союз тільки розвалився. Чи тоді не можна було прорахувати, хто був агентом впливу росії?
- Чому, можна було. Історія становлення української розвідки, в тому числі військової, і СВР, і Служби безпеки, ну це окрема віха для вивчення. Ми про неї майже не говоримо. Досліджень об’єктивних поки що немає, ну і війна нам не дозволяє сьогодні це зробити. Але я думаю, якщо ми бачимо зміни геостратегічні у свідомості, навіть візьміть таке монолітне питання традиційної структури, як релігія, і то вони змінюються ключовим моментом. Я думаю, що небагато залишилося часу для того, щоб ми переоцінили, подивилися, де ми зійшли з рейок будівництва незалежних спецслужб, в тому числі і в Україні. Що стосується Президентів, я особисто відкидаю масовість. Хоча можу ствердити, що для росії і для російських в історичному ракурсі спецслужб вербовка керівництва іноземної держави вважалося вищим пілотажем. Десятки прикладів є в історії, коли президенти, керівники іноземних держав були російськими агентами.
На президентів вплив безпосередній. Кравчук, Кучма, на кого був вплив сильніший?
- З боку росії?
З боку росії.
- Я думаю, що він був характерний для цих двох лідерів (Леонід Кравчук і Леонід Кучма, - ред.), які багато зробили для становлення. Але вони, скажімо так… В чому сутність цих важливих для української історії персон. Їх не можна порівняти наприклад із В’ячеславом Чорноволом і Левком Лук’яненком. Бо Левко Лук’яненко і В’ячеслав Чорновіл мріяли десятками років, страждали і несли відповідальність за самостійну суверенну Україну. Що Кравчука, що Кучму незалежна Україна захопила зненацька. Навіть коли Кравчук був ідеологом і допомагав, чи виступав у нас на зібраннях руху, він же відстоював на той час ідеологію комуністичної партії, ну інтернаціональної політики, м’яко скажемо. І вони не були готові, вони були діти, яких незалежність, оці події російські в першу чергу - ГК ЧП - захопили зненацька. І тоді вони стали на дорогу вибору. І того, і того обставини заставляли ставати повномасштабними українцями, мислити. І це еволюція була в їхньому світогляді. Тому вони не були, я не скажу, що вони були явними проросійськими. Особливо і той, і той. Бо вони побачили , в тому числі в результаті доповіді спецслужб, що росіяни допускають проти них подвійну мораль. Ну ви не пам'ятаєте, я пригадую, коли там питання виникло після заяви Кучми, що ви побачите другого Президента і він дав команду готувати всі документи для вступу України в НАТО. Він заявив, що ми повертаємо вектор, то навіть його прийом один в аеропорту десь там на ходу, значить, оцей нинішній російський правитель дозволив собі такі жести. Безумовно, що це. Або Тузлу візьмемо, події там в Криму раніше. Мішкольшина. Все це закликало їх задумуватися. Вони просто довший час, ніж ті, хто боровся за незалежну Україну, залишалися радянськими людьми. От в чому відмінність. Це треба розуміти.
А Янукович як апогей російського впливу? Вірно?
- Янукович як апогей, тому що, ну по перше його життєвий шлях. Як би там не було, ці люди закінчили вузи на відмінно, вищу освіту отримували. А Янукович проходив донецькі бандитські розбірки, тюрми і так далі. Це вже в подальшому його це середовище вивело. Зовсім інша мораль, інший світогляд. І тому він попав в поле зору ще спецслужб радянських під час перебування в тюрмі. Потім, в подальшому, коли займався там десь спортивними і так далі. І, безумовно, що його можна повністю зарахувати. Ви ж бачили, які раптові зміни його відбувалися. То ми туди, дьоргнувся значить, а коли зустрівся, йому там пояснили на зустрічі, як з колишнім агентом чи діючим, новим там. Із тактичних міркувань президента, навіть якщо він екс-агент, то його не ображають, по імені, по батькові називають. Але йому показали минуле і тому йому діватись було нікуди, і він раптово змінив свій курс. Можна, якщо досліджувати деталі, то вони є ще в декого. Я би перевірив факти окремі. Великі політики писали пояснення в аеропортах, то ніхто не дасть гарантії, які пояснення і скільки документів було ними написано.
А як фільтрувати ось цей російський вплив. Як фільтрували тоді і як його фільтрувати сьогодні? Це детектор брехні, це контррозвідка, яка прослуховує телефони, переписки, аналіз дій, маршрутів, відвідин.. На що потрібно звертати увагу, щоб виявили російського агента чи шпигуна?
- Це, що ви перерахували, пане Микито, воно вписується в підручники по контррозвідувальному забезпеченню. Проведення контролю, реалізації контролю. Але для розвідки це такий людський світогляд. Для спецслужб саме головне це проникнення у ворожий табір. Найдостовірніша інформація. Бо все інше, безумовно, навіть візьмемо технічну от прослушку. Не завжди можна достовірно ці матеріали використати, якщо немає прямої дії, а підозру можна зачепити. Але коли там, в їхньому центрі працює наша людина і дає достовірну інформацію, що там той, той, той працює, то це найбільш гарантована успішна діяльність. І в історії саме по цьому всі спецслужби діють.
Ви от проникнення безпосередньо казали. А росія ж використовує релігію як інтрументи пропагування "руського міра" і інструмент, зокрема, і розвідувальних дій. От існування російської церкви в Україні, воно наскільки величезним інструментом було і залишається можливо ще сьогодні для проведення розвідувальних, диверсійних дій, будь-який інших?
- Безумовно, що я би розділив оцю ситуацію на три складових. Перше - це суто релігійна частина, моральна частина. Це те, що кожна людина вірить в Бога чи не вірить в Бога. І рекомендації, бо церква це структура, яка допомагає людині зберігати канони, більш поглиблювати одну, як я усвідомлюю, любов до Бога і віру в Бога, глибину цієї віри. Це одна структура. Друга складова – це гроші, це вплив за фінансами. Ви бачите, що росія не дивлячись на чисельність свого населення в багато разів більше, але оскільки на території України православ’я зародилося раніше і більше тут православних християн живе, то і кількість приходів в Україні в багато разів перебільшувала, ніж в російській федерації, бо там інші віри, буддійська віра, ісламська віра і інші місцеві там є осередки. Тому тут вплив за гроші. Особливо це торкалося самих членів цієї організації: священиків, єпископів і верхушки. Ви бачите, що ми всі бачили, що вони добре були підготовлені в знаннях канонів або вимог Біблії, або правил релігійного життя, скажемо морального релігійного життя. Вони на все це закривали очі, торгували, контрабандою займалися, приймали різні подачки, самі утримували багато чиновників хабарами і так далі. Тому це друга частина. І третя складова - це прикриття. Використання отого першого і другого, впровадження для спецслужби. Тому що там йшли туди, занурювали російські спецслужби людей, які підлаштовувалися під перші дві. Використовували там структуру диякона чи там єпископа і так далі, будучи завербовані, ходили і хрестилися. Тому це дуже був небезпечний інструмент. І на жаль, от в силу того, що ми торкалися ще, я вважаю недоліками в розвитку українських спецслужб, що ми були занадто, в силу різних обставин, поступливість. Ну ви ж бачили напевно, будучи ще в школі, як наші Президенти бігали по церквах то туди, то туди. І старалися, як би ближче до цих служителів. А потім виходили і забували. Це така природа напевно людини.
Ви в одному зі своїх інтерв'ю, пане Олександре, раніше казали про те, що будучи очільником Головного управління розвідки в період з 1992 по 1994 роки, отримали у розпорядження доповідну записку щодо Єльцина, тодішнього президента російської федерації, стосовно того, що їм варто розглядати УПЦ МП чи російську православну церкву, як один з елементів проведення розвідувальної діяльності на території України.
- Так, в кінці 1994 року наша молода розвідка добула доповідну записку на той час керівника російської спецслужби, Служби зовнішньої розвідки, Євгенія Примакова Єльцину "О направлениях развития российской федерации". Це був базовий документ - указ Єльцина за 1995 рік "Об основных направлениях российской федерации на годы". Цікаві речі були викладені, об'єктивні такі. Ну так показано, де росія програє наприклад в економічному плані, занепад північних територій. Тому що в основному на півночі працювали жителі Балтійський нинішніх країн, України, Білорусі, їздили вахтовими методами і так далі. З отриманням цими країнами незалежності потік безумовно зменшився і північ почала в них занепадати. Тут же приєднується і демографічна проблема, яка є дуже важливою. Наші політики багато чого не враховували. В тому числі і зміст цього документа. Все-таки кількість населення, скажемо так, православної віри в росії різко зменшується. Тому вони і чіпляються через церкву - щоб тримати. Їм потрібно донорство європейської крові, як вони називають, хоч це і неправильна теза, слов'янського народу. І коли була спільна територія, то згадайте, як змішувалися шлюби, зростала кількість і поповнювалася за рахунок України, Білорусі, балтійський країн. Люди, які трималися католицизму або православ'я. Тобто ті, хто були походження європейського. А там зростала кількість азійського, євразійського населення. І сьогодні я вже зустрічав оцінки ведучих експертів про те, що вони побачили нарешті, що росія відійшла від Європи і перетворилася вже в Євразійське угруповання. Але повертаючись конкретно до вашого питання. Так от, одним з пунктів було, майже дослівно, написано, що одним із важливих важелів впливу утримання України в сфері російських інтересів є церква Московського патріархату. Уявіть собі, коли я отримав такий документ, це був кінець 1994 року. З тих пір мені стали зрозумілі всі їхні дії. Але це не стало зрозуміло Президентам. І тому ми багато чого не враховували, інформації від спецслужб різних. В тому числі і при Януковичу. Бо ми не можемо сказати, що українська розвідка взагалі нічого не бачила, не діяла. Бачила і діяла. Але кадрова політика таких як Медведчук, таких як Табачник довели до того, що на чолі цих спецслужб призначались люди, які м'яко кажучи, не хотіли вступати в конфлікт, дискусії з тими ж Медвдечуками при доповідях Президентові і так далі. А доповіді були, в тому числі за Януковича, про загрозу в Криму, були доповідні записки, були доповіді по телефону, усно. Але не реагували.
На вашу думку, коли росія почала готуватися до війни з Україною. Це ж не у 2014 чи 2013 роках відбулося. З яких часів?
- Узагальнено ми сьогодні маємо таку важку ситуацію. Росія починаючи з часів Петра активно вела бойові дії, а ще і до того. І росія завжди бачила Україну як свою складову частину.
А за часів незалежності?
- А за часів незалежності ми мали відкриті такі прояви, це Мішковщина, потім Тузла, потім підготовка подій на Донбасі. Бо Донбас вівся більш так агресивно і можна було там змінити ситуацію, і Крим вже прояв конкретний. Але готовність в свідомості - воно ніколи не відходило.
Але перші попередження - Мішковщина? Це які роки?
- Тоді Єльцин все-таки пішов на поступки. Це був 1993 рік, здається. Безумовно, що з приходом Путіна, закріпившись там рік-два, перемігши чечерський національний визвольний рух, вже було видно, вже доповідні про те, що після Чечні росія буде вести подібні дії, починалися. Ну я пам'ятаю, що ми підготували декілька доповідних записок. В 1997 році я пішов на іншу посаду. До1997 року, десь 1996, про те, що росія, перемігши Чечню, буде воювати з Україною. А найперший документ, який був підготовлений у військовій розвідці, ні, військовій контрозвідці, вибачаюся. Ми, тоді я очолював військову контррозвідку, про те, що війна на Донбасі буде, було направлено в травні 1992 року Євгену Марчуку і Костянтину Морозову. Треба віддати належне Костянтину Морозову, що він відреагував. Бо там було розгортання військового корпусу і він дав команду. Але сили спротиву, в тому числі і російська агентура, спрацювали і звинуватили Морозова в його принциповій позиції по Чорноморському флоту. І таким чином зняли з посади. І потім почали призначати лояльних міністрів, які, ніколи не забуду - міністр оборони України, який ставши депутатом, підписує звернення до польського Сейму про визнання подій в Україні на Волині геноцидом, або заяву Олбрайт називає відкрито "якась стара бабуся буде нам вказувати". А стара бабуся була в десять разів розумнішою, ніж цей наш міністр оборони.
Пане Олександре, стосовно роботи нашого Головного управління розвідки сьогодні. На вашу думку, повномасштабна відкрита війна росії проти нашої країни, вона сьогодні ускладнює більше роботу нашої агентурної мережі на території ворога чи навпаки, наші звитяги, а їхні провали допомагають нам краще, глибше шукати потенційну агентуру на території росії?
- Скажу так. Що, по-перше, військова розвідка, я користуюся виключно нетаємними документами, я принципово не знайомлюся з ними. Відслідковуючи, що перша офіційна заява Кирила Буданова про загрозу нападу реального найближчими днями була виказана під час його візиту в Сполучені Штати. І повернувшись сюди багато політиків, в тому числі вищого рангу, про це замовчували або мали про це м'яку думку. Він однозначно це заявив у відкритому просторі. І тут коментарів не може бути. А це свідчить, що розвідка і її керівник має позицію. Він не побоявся того, що йому скажуть, ніби він панікує. Він виказав і зробив в історії правильно. Тому що в історії людина може мати певні заслуги, але будучи по характеру переляканою, боягузом або пристосуванцем, не використає цих результатів. Тому діяльність військової розвідки в нинішньому часі, я вважаю, я вже сказав на початку, що ми мріяли, коли в 1992 році створювали військову розвідку, ми мріяли, що вона буде мати підтримку таку, по-перше. Бо ви знаєте, коли в 1990-х роках, 1994-1995, коли ми подавали закон про розвідку, а Верховна Рада і в тому числі СБУ, керівництво СБУ, інших структур, виступили проти цього закону. І закон був відправлений на повторне перше читання. Потім вже з виникненням ситуації… Чому був прийнятий другий закон. На той час головою був Ігор Смєшко, а читав проект закону у Верховній Раді генерал загальновійськовий Адам Чикало. То виникла ситуація, пам'ятаєте, Деркачу десь підсунули якусь інформацію про партизан десь там у Чернігівській області, і виникла справа про прослушку в Кучми в кабінеті Мельниченка. І тоді всі подивилися і не стали підтримувати, тоді пішли назад і закон був прийнятий. Так що, повертаючись до сьогоднішнього стану, то сьогодні набагато важче. Важче, тому що люди ризикують життям, люди віддають життя. І цей еквівалент не можна нічим замінити. Але ефективність, успішність, саме головне для мене, це оцінка. Я дуже задоволений, що моє бачення особисте, не стільки воно є суб'єктивно-важливим, скільки оцінка з боку країн, які нам допомагають. Якщо фахівці високого рангу у Ізраїлі називають українську військову розвідку успішною структурою, яка заслуговує на окремий вид Збройних сил. Більше того, коли навіть ворог оцінює, що Україна має сильну розвідку, то ми повинні все робити, щоб вона стала ще сильнішою. Допомагати нашій військовій розвідці, влада повинна допомагати, а розвідка повинна підвищувати свою майстерність, професіоналізм, особливо бути завжди уважними в кадровій політиці. Тому що українська військова розвідка сьогодні є об'єктом номер один для ворога. Пильність, пильність і ще раз пильність.
Олександр Олександрович, на останок ще буде останнє питання, і мабуть його можна теж ставити в контексті роботи наших спецслужб. Які сценарії ліквідації Путіна на вашу думку сьогодні можливі?
- Ну, ви знаєте, це питання, яке я професійно відмовляюся обговорювати. Тому що для професіоналів такі речі не обговорюються. Це може бути в уяві людей. Це ці питання, як якщо в когось виникне думка, повинна бути в такій частині темній, як от ми сидимо в залі, отам є частини темні, при тиші і обговорюватися виключно там, а не цей… Уявіть, що зараз я, маючи певний життєвий досвід, розкрию все це. І що там зробить Путін? Ну їхні спецслужби тут же перекриють, навіть якщо такі думки в когось з'являться. Пане Микита, не задайте більше таких питань.
Є ті питання які можливо через років сто напишуть і будуть можливо у підручниках.
- Так, якщо буде потрібно.
Дякую вам пане Олександре за цю розмову, за це інтерв'ю. Олександр Скіпальський, український військовий, генерал-лейтенант був гостем нашої студії.
