Олександр Невзоров в ексклюзивному інтерв'ю Олені Цинтилі для глядачів телеканалу "Ми - Україна". Поговорили про бідність ідеології Путіна, обіцянки при отриманні українського паспорту, чому російський диктатор не є психопатом та чим закінчиться історія рф.

Про російську мову

-Коли Невзорову не вистачає слів?

Я можу сказати, що російська мова сама по собі доволі бідна. Як би це не парадоксально звучало, ця абсолютизація російської мови і спроба представити її унікальною та універсальною – це спроби дурні та дилетантські. Ця мова була з самого початку призначена для зовсім іншого – це пряме свідоцтво церковнослов'янського і всяких прислівників. За допомогою російської мови ми не зможемо охарактеризувати ніякі квантові явища, ми не можемо охарактеризувати нічого в медицині. Ми нічого не зможемо зробити в області анатомії, архітектурі. Мова була заточена під зовсім інше. Проблема в тому, що в російській мові абсолютно відсутня такі "прикордонні слова", які ще не розмовна мова, але вже не ті.

-Навіть слово “любов”, тільки одне слово означає абсолютно різну любов в російській мові.

У грецькій мові є "філос" - це один вид любові, є "агапос" - це зовсім інший вид любові. І ще є три чи чотири близько звучних слів, які також позначають любов. Російська мова – нормальна, але вона не є універсальною чи унікальною мовою. Трансфеноїдальний доступ чи індоламін пропіонова кислота – все одно вимушені вживати слова далеко не російської мови. Ось це намагання нібито збереження у чистоті мови можна сказати, що нічого такого в російській мові немає, і немає ніяких причин та підстав в ім’я цієї мови вбивати людей, ґвалтувати, принижувати. Це те, що дуже люблять робити фанати російської мови. Вони зараз навіть приймають закони, які наказують не вживати іноземні слова.

Чим український політик відрізняється від російського?

-Чи була ситуація, і в яких ситуаціях у вас залишаються тільки вигуки?

Ніколи такого не буває. Я вам можу сказати, чим українські політики відрізняються від російських. Як не дивно, рівнем володіння російською мовою. Українського політика дуже легко впізнати, він набагато краще володіє російською мовою, ніж ці смішні напівдурки, які наповнюють собою зараз політичний простір росії. У мене такого не було. По перше, не треба себе привчати до матюків, бо коли ви позбуваєтеся можливості зробити ці матюкливі зв’язування, у вас починає страждати мова. Я не люблю матюки і майже ніколи їх не використовую. За рахунок цього, можливо, у мене не виникає якихось значеннєвих чи інтонаційних розривів у мові. Також я не люблю художню літературу, тому у мене не засмічена мова і я не підкорений стандартним правилам.

Бідність ідеології Путіна

-Чому Путін вважає, що людям вистачає штампів, кліше та незрозумілих висловів?

Він існує в рамках певної ідеології. Ця ідеологія дуже маленька, простір цієї ідеології дуже обмежений. На шаховій дошці 64 клітин, але на путінській їх не 64, а чотири. Увесь час доводиться робити декілька маленьких значеннєвих рухів по цьому невеликому значеннєвому просторі. Те, що він сповідує – це примітивна імперщина розриву 19 століття, абсолютно дегенеративна і давним-давно покрита пилюкою. Вона дуже маленька і запас сенсів, слів та позначеній в ній мізерний. Це у нього кожного разу – розширення НАТО, діди воювали і так далі. Тут бідність його ідеології породжує і бідність, і однобокість його виступу.

-Яким буде його останнє слово?

Останнє слово залежить від того, як він буде вмирати. Ми ж розуміємо, що якщо його підключать до компресора, то він буде сильно роздуватися, але переконувати, що це розширяється НАТО. Найбільш логічним було б припущення, що це буде “кхе-кхе”. У нього шарманка, яку він крутить і яка не може нічого нового вам запропонувати. Можливо щось інше можна було б сказати, якби він запустив свою мову задом-наперед і все те ж саме, що він сказав на посланні до Федерального збору, він міг сказати задом-наперед.

Він вже навіть втрачає своїх союзників. На жаль, він дуже загнаний в цей російський русизм. Це вузький лабіринт слів та понять. Це завжди було стосовно мови, це завжди породжувало і в Радянський час - презирство, зневагу до української мові. Ми знаємо, як багато у цій мові є неперевершеного, але завжди насаджувалося, що це якийсь "другий сорт" і мова, з якої потрібно знущатися. Ми бачимо, що Путін - не нацизм, а той самий рашизм.

Путін не править росією

-П’ять років тому ви сказали, що росією править не Путін, а хто? І хто у такому випадку править Путіним?

Путіним править традиція. Він істота взагалі без будь-яких фантазій. Путін нічого не винайшов нового. Путін не вніс нічого від себе у ту конструкцію і в ситуацію, яка сьогодні змушує країну страждати не тільки Україну, але страждає і увесь світ. Він всього на всього ретельно і примітивно сповідує ту саму ідеологію російського русизму, яка була завжди.

Бунін описував ІХХ століття міщан, які "блідніли від гордості читаючи вірші "Ти моя Русь державна, Ти моя Русь православна". Він всього лише повторює віковічне хамство царів. Коли Олександр ІІІ дізнавшись, що у паризькому театрі готується постановка, в якій він виглядає не досить пристойно, то направив у Париж погрози, що зараз туди пришле 300 000 глядачів “у сірих шинелях”.

Ось це примітивне бажання самоствердитися завжди було і завжди буде. Тому, хто править Путіним ми бачимо. Коли я говорю з російським лібералами, з так названими "хорошими росіянами", які ніяк не можуть мені вибачити український паспорт, вони завжди дуже болісно реагують на мої слова про те, що носій цього расизму - це така сама російська культура, якою вони убиваються і хочуть вивести за межі цієї війни, зняти підозри, що саме вона виховала виродків, які розстрілювали людей у Бучі.

Роль особистості в суспільстві

Назвіть мені інший носій, що був би більш універсальним, ніж культура. Культура, це ж не тільки Тургенєв та Достоєвський, вона ж почалась набагато раніше. Ми зараз, на прикладі Путіна бачимо, що майже усі правителі росії не відрізнялися інтелектуальними здібностями. Ми на прикладі Путіна бачимо, що для скоєння усіх цих струсів світу, ніяка особистість не потрібна. Ми можемо ставити крапку у вічній суперечці про ролі особистості в історії. Ми розуміємо, що для тих потрясінь не потрібна особистість, яку придумали літератори, психологи і всі культурники. Це може зробити абсолютно примітивне створіння з нульовим інтелектом.

Поговоримо про Наполеона. Ти знаєш, скільки праць було про Наполеона? Приблизно 73 000. До того ж 70 000 це роботи саме "наполеонативів", які замість цієї людини склали з цього культу величезний кокон, всередині якого коливається маленька піщинка того самого реального Наполеону. Ми не взмозі розгледіти цю реальну фігуру, а у випадку з Путіним ми бачимо, що Путін розставив усі крапки у ролі особистості в історії.

Про ядерні погрози диктатора

-Колись питання "Чий Крим?" стало питанням на адекватність, але зараз я думаю, яке питання має стати для "хороших росіян" на не імперськість?

Вам потрібно поставити питання про ядерну зброю. росія скоїла злочин, росія – маніяк з бритвою у руці, яка вчинила глобальний злочин у ХХІ столітті. У маніяка має бути забрана зброя. А вже як маніяк буде розбиратися із сусідами, якщо до нього прийдуть китайці, це вже проблеми маніяка. Це питання про ядерну зброю та і взагалі про будь-яку наступальну зброю маючи і дальність, і потужність ураження, напевно, з цього треба починати. Навіть, якщо росія вийде з цієї ситуації і збережеться, у що я не вірю, то, можливо, їй залишать клинкову зброю чи пневматичну зброю. Ти завжди зможеш перевірити “імперець” чи “не імперець” питанням про ядерну зброю. Зараз ядерної загрози Путіна ніхто вже не боїться.

Ядерних погроз Путіна ніхто не боїться

-Куди дівся страх?

Страх пропав від розуміння того, що набагато краще ядерна катастрофа, чим диктат придурка. Для мене краще ядерна війна, ніж диктат божевільних. Таке життя нікому не потрібне. Життя у рабстві, гівні і підкоренні їх ідеалів – нікому не потрібне. По-друге, виникли неймовірно великі та справедливі побоювання щодо якості цієї зброї. Це ж теж дуже важливий момент. Не випадково США, Англія та Європа відчули таку легкість у цих питаннях. Вони заговорили іншим тоном та мовою.

На відміну від всіх, хто на цю тему міркує, у мене більше тут знань. Я добре знав Арзамас-16, багато разів там бував та знімав. Можу сказати, що Юрій Харитон, який справедливо вважався одним із батьком бомби, один із стовпів усіх самих серйозних ядерних лабораторій Арзамас-16. Він розповідав, що найскладніша наукова робота полягає у тому, щоб зберігати та підтримувати кондиційність маючої ядерної зброї, виробленої ще у СРСР. Тобто це настільки сильна наукомістка історія, в результаті цієї історії завжди створюються якісь імена, наукові школи. Сьогодні ми бачимо, що нікого немає, ніяк не збагатилась чи розширилась ця школа. Ми можемо припускати, що, можливо, Захід знає про некондиційність.

Хто править Путіним?

Ти запитуєш, хто править Путіним? Зараз ми маємо інтернет і можемо розглядати усю війну і вперше бачити її у всіх подробицях. Повір мені, уся історія росії – це суцільна Буча. Ця Буча продовжувалася 800 років. Перші 400 років росія була в ролі жертви і придбала страшні уроки, але останні 400 років, якби ми мали можливість бачити підпали, розстріли, насилля в Середній Азії, Кавказі. Якби ми могли усе це бачити, ми б ніде не змогли побачити нічого іншого, ніж ми побачили у Бучі.

Хто такий Невзоров?

-Фільм про "Чистилище" – це найстрашніше, що я колись бачила. Після цих фільмів я перестала дивитись фільми про війну загалом. Але ви бачили війну в Чечні. Фільми, які ви знімали і те, що зараз відбувається в Україні – це було б страшніше ніж те, що вже показували?

Для того, щоб зняти фільм про війну в Україні, у ній дуже важливий національний фактор. Україна бореться за національну ідею і за національну гордість. Для того, щоб такий фільм зняти, потрібно бути справжнім українцем, а не таким, як я. Для того, щоб зняти такий фільм з іншого боку, треба бути справжнім росіянином, а я не росіянин взагалі. Право зняти такий фільм я поступлюся комусь іншому.

-Не українець, і не росіянин. Хто такий Невзоров? Як ви самі себе характеризуєте?

Я себе характеризую тільки самими поганими словами. Але об’єм біди, яка сталася 24 числа, як ви знаєте, мобілізував і самим поганих теж і поставив їх в один ряд із самим хорошими. Ви, напевно, знаєте, зараз дуже все легко відслідкувати. На інформаційному фронті я за Україну б’юсь не за гроші.

Обіцянка Невзорова при отриманні українського паспорту

-Ви колись пообіцяли при отриманні українського паспорту не критикувати медійних персон та медіа в Україні. Які ще обіцянки були?

Взагалі не лізти у внутрішні українські справи. Мої повадки добре відомі, мої можливості теж відомі. Ніхто цього не вимагав, я це зробив в односторонньому порядку розуміючи, що я зі своїми повадками у дні війни Україна була поза всякої критики. Я маю віддати честь пресі і професійній журналістиці України, яка так благородно і так так м’яко пережила нещодавні події. Так умудрилися не заточувати брудом країну. Напевно, ніде з такою делікатністю та благородством в такій біді ніхто б не зміг віднестися, і це тільки доводить, до якої міри українці дивовижні зараз.

Кому Невзоров давав обіцянки?

-Кому ви обіцянки давали?

Це не суттєвий акцент. У мене було дуже багато спілкування з цього приводу, мене дуже сильно перевіряли ваше СБУ, це зрозуміла справа. Я завжди казав, що для мене це велика зірка та медаль, яку я отримую як друг України за все, що я можу для неї зробити, будучи професіоналом інформаційної війни. Ми бачимо, що ми перемагаємо. Це дуже важливо, щоб це розуміли в Україні теж. росія, з її дебільним русизмом, дебільним навіюванням зневаги, переконання про те, що українська журналістика – це другий сорт. Хоча українська журналістика вище рівнем росії навіть п’ять років тому. В росії можуть чути тільки свої звичайні голоси, на які виробляється рефлекс сприйняття інформації. Сприйняти інформацію від українських журналістів росія взагалі не здатна. Якщо ми примудряємось ламати світові уявлені, а і всередині росії, то це серйозна справа.

"Свиноподоба" росіян - закономірне явище

-Що сталося з російською жінкою? Чому вона настільки ненавидить свого чоловіка, що готова відправити його на фронт?

Це справедливе бажання. Війна у промисловій кількості добуває з людей абсолютну відвертість. Ця "свиноподоба" сьогодні має дуже глибокі та серйозні корні. Ти ніколи не задумувалась над тим, що у 73-75% російських сімей є жахливе домашнє насильство. Ти не розумієш, що таке російський чоловік в глибинці, до якої міри це хамське і огидне явище. Цим жінкам, яких ми хором засуджуємо, війна дає казковий шанс без розводів та поділу майна позбавитися від цієї нечисті, яка називається чоловіками.

Ми ж не забуваємо, що в росії є культ солдатської вдови. Це соціальна схвалена категорія, яка викликає співчуття, захоплення, це дуже гарна роль “військова вдова”. Вони ж теж усі дурочки, бо думають, що доля запропонує щось інше. Вони підозрюють, що у швидкому позбавленні від сьогоднішнього чоловіка, є шанс придбати щось краще. Це у тій же мірі стосується і дітей. Це мило у 12-15 років, але потім це виростає в такого самого п’яного, але молодого скнару, який краде гроші. Вони з таким ентузіазмом віднеслися до можливості відправити на м’ясо своїх чоловіків.

-Я звернула увагу, що у вас на каміні є один експонат, який візуально схожий на Путіна. Це спеціальне йому послання чи ні?

Ні, це не так. Насправді мій син робить на замовлення одного музею колекцію. Це все копії.

Путін - не психопат

-Багато людей хоче заглянути у черепну коробку Путіна. Все ж хочеться розуміти, бо Путін не психопат, а що з ним не так?

Я можу сказати абсолютно точно, Путін – не психопат. Поняття психопат до Путіна – це грубі лестощі. Психопатів зазвичай відрізняє клінічна картина. У них є потяг до гарних вчинків і дуже часто на шкоду собі. Психопат – це не патологія мозку, це набір властивостей. Ми знаємо, що люди отримують в результаті зовнішніх впливів (культурних, літературних). Як правило психопати – це ті люди, які у дитинстві зазнали впливу Плутарха та його героїв. Я б найкращим зразком психопата назвав Карлсона.

Маючи таку ось дуже мертву натуру в роботі комітеті національної безпеки вона вимагала від людини помирати у половині його людського існування. В іншому випадку неможливо працювати і калічити велику кількість людей. Він сприйняв цю уродливу ідеологію російського русизму. Він каже, що вторгається в Україну, говорить про те, що у нього, як у голови росії, є право вирішувати, кому жити, а кому помирати; де встановлювати кордони, а де їх стерти. Він не сумнівається у своєму праві. Він не міг це сам породити. Це ідеологія, той самий російський русизм, який наділяє своїх носіїв впевненістю у праві вершити долі людей, навіть цілий народ.

Ця влада ідеології буває страшенно сильна. А те, що він з такою легкістю їй піддався – він дуже м’який матеріал. Під м’якістю я маю на увазі, перш за все, невігластво. Чим менше людина знає, тим легше її опрацювати в будь-яку секту. Він зараз демонструє не жорсткість, не силу, ні характер, він продовжує програну, беззмістовну, тупу війну. Він демонструє старий інфантилізм, дику впертість, ображеного, надутого старого. Він показує, перш за все, політичну профнепридатність, не здатність до маневрів, до оцінки наслідків.

"Я був головний прогульщиком Держдуми рф"

-Ви ходили до Держдуми збирати анамнез?

Так. Треба сказати, що я не часто відвідував засідання Держдуми і увійшов в історію Держдуми рф, як прогульник номер один. Ніхто навіть близько не наблизився до мене по результативності в цій справі при тому, що коли я мав багато помилок та забобонів, я реально щось робив. Не забувай, що це була Дума тих часів, де ще були живі люди, де можливо було мати свою думку. Депутати замочуються в розсолі - всі огірки в бочці мають смак того розсолу. В якийсь момент Владиславу Суркову спало на думку, що розсіл треба зробити міцнішим тому, що виникають на одне питання діаметрально протилежні погляди, чого бути не повинно.

Сурков - це бутафорська фігура

-Якщо говорити про Суркова, то є думка, що війна в Україна - це його зрежисований план.

Ні-ні. Давайте не будемо цю конспірологію обговорювати. Це повна маячня. Сурков зараз абсолютно бутафорська річ, яка ні на що не впливає. Вони організували гидоту на Донбасі. Ця ідея про те, що користуючись слабкістю України можна відкусити кусок, через яку завжди можна шастати туди-сюди, тоді він був реальною фігурою. Зараз вже ні.

-Нещодавно він заявив, що Мінські угоди спеціально були так написані, щоб їх не можна було виконати. Чому саме зараз?

Він це казав завжди, але не завжди виносив у пресу. Про це всі знали і ніколи ні для кого не було секретом.

-Ви впевнені, що через 9 років росії не буде. Чому саме дев’ять?

Мене дуже мало бентежить даний мені термін. Я відчуваю у певній мірі незручність тільки у тому сенсі, що мені соромно, що люди, які отримали той самий строк по тій самій статті, не змогли втекти. На тему своєї свободи я жартувати не наважуюсь, щоб не образити їх. Я не повернусь в росію.

Так само багато німців, які поїхали, не змогли навіть коли “охолонув” Гітлер, коли по Берліну марширували союзники, вони не знайшли у собі можливості і бажання знову побачити цю опоганену землю. Вони не змогли бачити тих самих людей, які ще вчора кричали “Хайль”, бачити тих, хто пускав газ у концтаборах, зрізав волоси і підпалював села. росія дійсно опоганена, від цього нікуди не дінешся. Там є якісь справи та рахунки, але у мене немає ні на кого образи при тому, що мене зрадили всі. Як тільки мене оголосили у розшук, негайно всі рахунки були арештовані. Я на все махнув рукою. Є люди, які більш боляче пережили цей рік, ніж я. Мені не довелося з Ірпеня з валізами у грязі бігти.

Хто стоїть за Невзоровим?

-Хто стоїть за Невзоровим?

Ніхто. За мною стоїть постійна зухвалість, яка мною керує. Знаєш розмову Невзорова з Березовським, де я кажу: "Я більше не буду". Мені дуже люблять тикати цією розмовою в очі. Послухайте про що йде мова. Уявіть собі, що людина, повністю зруйнувавши велике місто – це все зробила зі словами “Я більше так не буду”. Про що там йде мова. Про те, що була сильна угода про те, щоб не чіпати і не публікувати на Собчака компромат. Банкіри, олігархи, політики зібралися і прийняли це рішення, коли я сидів курив. Я пам’ятаю цих 40 рил, які повернулися до мене і сказали: "Що зробить Невзоров?". Я сказав, що все буде в порядку. Через два дні цей компромат був опублікований, через що він програв вибори.

Я завжди керуюся своїм власним уявленням про добро і зло. Сказати, що “я більше не буду”, то чому не сказати. Завжди треба вибачитися хоча б для того, щоб мати можливість повторити те, за що ти вибачаєшся.

Чи можливе світле майбутнє у рф?

-Безглуздо лікувати "путінізмом", коли є всі протиотрути. А чим лічити тих, хто не хоче?

Лічити немає кому. Вилічити можливо. Не треба забувати, що коли помре, чи буде вбити, чи арештованим Путін, нічого на цьому не скінчиться. Я боюсь, що біди України на цьому також не закінчаться. Вона до такої міри відстала у своєму розвитку, що все одно рано чи пізно вона візьметься за звичайне ремесло – грабувати, окупувати, гвалтувати. Вона більше нічого не вміє. Ті “хороші росіяни”, які говорять, що росія буде вільною і щасливою вважають, що ми "дракулу розчешемо, витрем з морди кров і зробимо манікюр – тоді це буде зовсім інша людина". Повна хрінь.

Неможливо подолати страшний досвід, ми бачимо цей циклізм, що все одно росія повертається на круги абсолютного зла. Жити в ній зможе тільки той, хто обрав для себе роль тихого раба, ні у що не лізучого робочого скоту. Той, хто хоче бути яскравим, сильний і незалежним повинен зрозуміти, що росія ніколи цього не дозволить. Ми бачимо це на тисячах прикладів, що росія зробила не тільки з Новіковим, літераторами чи іншими, завжди, де трішки вищий рівень, ніж це прийнято в державі - приречений бути нещасливим. Чи його посадять у в’язницю, чи буде вбитим, чи вигнаним. Займатися цим лікуванням від путінського прокляття, я взагалі сенсу не бачу. Це було не легко, але мені вдалося подолати цей зв’язок. У мене була ностальгія, вона продовжувалась хвилин 40. Я поки не бачу жодної можливості, щоб росія продовжувала своє історичне існування по своїм географічним кордонам.