Іран за сприяння росії дізнався про роботу ексзаступника міністра оборони на британську розвідку. Колишнього високопоставленого чиновника Алі-Резу Акбарі засудили до смертної кари й стратили у січні цього року. Але цей випадок не є унікальним. Час від часу політики стають жертвами авторитарних режимів, на які працювали, або навіть створювали їх. “Ми-Україна” зібрав приклади застосування смертної кари до посадовців і державних лідерів.

Британський шпигун в Ірані

Як пише New York Times, ім'я Алірези Акбарі довгий час трималося в таємниці. Але 11 січня страта колишнього заступника міністра оборони, якого звинуватили у шпигунстві, виявила що протягом 15 років Акбарі працював на Лондон.

Він довгий час жив подвійним життям, і робив це доволі успішно. "Для громадськості він був релігійним фанатиком і політичним яструбом, високопоставленим військовим командиром Корпусу вартових ісламської революції та заступником міністра оборони, який згодом переїхав до Лондона і зайнявся приватним бізнесом, але ніколи не втрачав довіри іранських лідерів. Але в 2004 році він почав ділитися ядерними таємницями Ірану з британською розвідкою", – йдеться у статті NYT.

Довгий час Акбарі все сходило з рук. Однак у 2019 році за допомогою російських розвідників влада Ірану виявила, що він розкрив існування таємної іранської програми зі створення ядерної зброї далеко в горах поблизу Тегерана. Про це виданню розповіли два іранські джерела, які пов'язані з Корпусом вартових ісламської революції.

Також в іранському керівництві за допомогою розвідки рф дізналися, що Акбарі передав британцям дані про надсекретний іранський ядерний проєкт. У 2020 році британського шпигуна заарештували.

Звинувативши Акбарі у співпраці з британською розвідкою, іранська влада також заявила, що він розкрив імена ста людей, які працюють у цьому проєкті. Серед них найбільш значним був Мохсен Фахрізаде, головний спеціаліст у галузі ядерних досліджень – його було вбито ізраїльськими агентами у 2020 році.

Після трьох років після арешту ексміністра його повісили. "Через кілька днів після того, як стало відомо про арешт Акбарі, тюремні охоронці вивели його на світанку до обнесеного стіною відкритого простору, накинули мотузку на шию, а за кілька хвилин його бездиханне тіло звисало з шибениці" — цитує NYT іранське джерело.

Страти високопоставлених родичів лідера КНДР

13 грудня 2013 року влада Північної Кореї оголосила про розстріл 67-річного Чан Сон Тхека, який вважався “другим” номером у керівництві країни. Він обіймав посаду заступника голови Національної комісії оборони і був дядьком лідера КНДР Кім Чен Ина.

Центральне телеграфне агентство Кореї повідомило, що Чана Сон Тхека  звинуватили у державній зраді та спробі повалення влади. Його було заарештовано минулого тижня і цього четверга засуджено до смерті військовим трибуналом.

Чан Сон Тхек визнав свою провину у підготовці держперевороту. На суді він сказав: “Я намагався розпалити невдоволення народу та армії нездатністю нинішнього режиму впоратися з економічною ситуацією та забезпечити населенню засоби виживання, хоч би якими жахливими вони були”.

Страчений Чан Сон Тхек був чоловіком сестри попереднього лідера КНДР Кім Чен Іра. Він значно зміцнив своє становище за три роки до смерті останнього, а з 2011 року вважався “регентом” за тоді ще молодого лідера Північної Кореї.

Після страти дядька Кім Чен Ина до вищої міри засудили всіх його родичів. Вбили сестру Чан Сон Тхека — Чан Ге Сун, її чоловіка, посла на Кубі Чон Ен Чжина, племінника дядька північнокорейського голови — посла у Малайзії Чан Ен Чхоля і двох його синів. Також до найвищої міри покарання засудили їхніх неповнолітніх дітей та онуків.

Ще один випадок смертної кари у КНДР — спалення з вогнемета Кім Чен Ином міністра громадської безпеки Про Сон Хона. Північнокорейський диктатор звинуватив посадовця у підтримці страченого дядька лідера КНДР — Чан Сон Тхека.Також міністра звинуватили у тому, що він приховував численні випадки корупції в уряді.

Разом із Про Сон Хоном було покарано ще 10 високопосадовців, – деяких з них стратили, деяких відправили до концентраційних таборів на території країни.

В очікуванні страти: відстрочена смерть для посадовців Китаю

У 2022 році чинний лідер КНР Сі Цзиньпін провів масштабні “чистки” серед посадовців комуністичної партії Китаю. Це відбувалося напередодні партійного з’їзду, на якому Сі мали переобрати на рекордний третій строк на посаду голови компартії.

Колишнього міністра юстиції КНР, ексзаступника голови Міністерства громадської безпеки Фу Чженхуа засуджено до страти.

Зокрема до смертної кари засудили ексміністра юстиції КНР Фу Чженхуа. У вироку зазначалося, що чиновник використав своє службове становище для отримання хабарів, “опікувався” окремими бізнесменами, а також приховував докази про ймовірні тяжкі злочини свого молодшого брата. За даними слідства, обвинувачений отримав хабарів на суму понад 117 мільйонів юанів (близько 16,5 мільйонів доларів). Виявилося, що нині 68-річний чоловік брав хабарі протягом останніх 17 років, обіймаючи високі посади у правоохоронних органах Пекіна та всієї країни.

Чженхуа визнав провину і покаявся, а також повернув незаконно отримані кошти. Ймовірно, це трохи пом’якшило його вирок. Адже згідно з вердиктом суду, після дворічного відстрочення смертний вирок може бути замінений на довічне ув'язнення без права на умовно-дострокове звільнення. Однак наразі про реальне пом’якшення вироку нічого не відомо.

Також суд засудив колишнього заступника міністра громадської безпеки КНР Сунь Ліцзюня до страти за звинуваченням у хабарництві та інших злочинах. У вироку зазначалося, що він завдав “серйозної шкоди єдності партії" і відбуватиме покарання без шансів на дострокове звільнення.

Серед перелічених прокурорами злочинів були хабарі на суму 646 млн юанів (91 млн доларів), які давав і отримував чиновник. А також маніпуляції на біржі й незаконне зберігання двох одиниць вогнепальної зброї.

" Сунь Ліцзюнь позбавляється політичних прав на все життя, а його особиста власність підлягає конфіскації. Сунь Ліцзюнь брав хабарі в особливо великих розмірах, сприяючи просуванню по службі багатьох людей", — йдеться у вироку.

Страта іракського диктатора: як вбили Саддама Хусейна

З 1979 року іракський диктатор методично знищував курдське населення, зокрема хімічною зброєю. За різними оцінками геноцид, який проводив Каддафі, забрав життя від 50 до 180 тисяч цивільних людей. Диктатор страчував і катував повстанців та почергово провокував конфлікти з сусідніми державами.

У вересні 1980-го Хусейн розв’язав восьмирічну війну з Іраном, а після поразки в 1990-му році окупував Кувейт. Це призвело до масштабної війни у Перській затоці. Війна завершилася створенням антиіракської коаліції, поразкою режиму Каддафі та звільненням Кувейта.

У 2003 році американський уряд звинуватив режим Хусейна у зв’язках з терористами Аль-Каїди та володінні зброєю масового знищення. Згодом США разом із союзниками розпочали вторгнення до Іраку. Бої з іракською армією тривали трохи більше ніж місяць. Союзні війська захопили Багдад, але Хусейну вдалося втекти й сховатись на деякий час.

Його знайшли через вісім місяців у землянці неподалік від рідного міста Тікріт. Диктатор змінився до невпізнанності: замість грізного правителя військові знайшли зарослого та брудного старого. Хусейна заарештували та віддали під суд. Через три роки його визнали винним у злочинах проти людяності та засудив до страти через повішення.

Хусейна стратили через повішення 30 грудня 2006 року. Його останніми словами була шахада (ісламський символ віри): "Немає Бога крім Аллаха, а Мухаммед пророк його". Ішов до шибениці в чорному пальті, відмовившись надіти мішок на голову. Тіло Саддама Хусейна передали його рідному племені Абу Наср та доставили до міста Тікріт.

Смерть лівійського тирана: розправа над Муаммаром Каддафі

Муаммар Каддафі керував Лівією понад 40 років, з кінця 60-х і майже до своєї смерті у 2011 році. В останній період його правління почалися протести проти авторитарного лівійського режиму. Спочатку люди збиралсь на ґрунті невдоволення корупцією та безробіттям у Лівії. Але Каддафі спробував жорстко придушити протести, залучивши армію. Це призвело до кривавих сутичко, які призвели до поразки режиму.

До кінця лютого 2011 противники Каддафі контролювали багато міст на заході та сході країни. У Бенгазі була сформована Національна перехідна рада. Згодом Ліга арабських держав визнала цей орган "легітимним представником лівійської держави". Пізніше Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт Каддафі, його сина, зятя та голови служби держбезпеки Лівії. Всі вони звинувачувались у злочинах проти людяності.

20 жовтня 2011 року Каддафі спробував утекти з Сірта в складі цивільної та військової колони, по якій ударили з повітря. Колона розосередилася, Каддафі та його наближеним довелося тікати, ховаючись у дренажній системі. Там його виявили бійці антиурядових сил. Він був травмований, але живий.

Кадри останніх хвилин життя Каддафі облетіли весь світ. Диктатора з закривавленою головою оточив розлючений і тріумфуючий натовп, його всадили на автомобіль, одночасно знущаючись. Коли Каддафі привезли у місто Місрата, він був уже мертвим. Згодом повідомлялося, що причиною смерті диктатора стали вогнепальні поранення.

Західні журналісти поспілкувалися з учасниками подій, та припустили, що фінальний смертельний постріл міг зробити один із повстанців. Після смерті тіло Каддафі виставили на загальний огляд у промисловому холодильнику в одному з торгових центрів міста Місрата.

Куля для румунського диктатора: страта Ніколае Чаушеску

Починаючи з кінця 1970-х у Румунії періодично спалахували масові протести й страйки проти комуністичного режиму Чаушеску. Але щоразу вони жорстоко придушувалися силовиками. Проте в середині грудня 1989 року спалахнула революція, яка знесла режим Чаушеску за лічені дні.

Протести розпочалися у місті Тімішоара як демонстрації місцевої угорської громади на підтримку репресованого пастора. Але це швидко переросло у загальнонаціональне повстання, яке дійшло до Бухареста. Десятки людей загинули від куль силовиків, яким дозволили стріляти в демонстрантів.

У грудні 1989 року Чаушеску виступив з балкона столичної будівлі ЦК партії, оголосивши події у Тімішоарі діями "шпигунських служб інших держав". Однак мітинг, зібраний нібито на підтримку влади, перетворився на протест проти режиму.

Близько 100 тисяч людей у центрі Бухареста засвистали Чаушеску, почали скандувати "Геть тирана!". Попри рішення залучити армію для придушення протестів, зробити це не вдалося, а військові почали переходити на бік демонстрантів.

Чаушеску зі своєю дружиною Єленою втекли з Бухареста на особистому гелікоптері президента. Першу зупинку вони зробили в Снагові, біля літньої резиденції президента Румунії. Потім вертоліт рушив до міста Тирговіште, де румунський президент сподівався знайти підтримку робітників. Однак гелікоптер сів у полі, а диктатора та його дружину незабаром затримали.

25 грудня 1989 року відбулося швидке засідання трибуналу на військовій базі Тяговісте. Його організували генерали румунської армії. Чаушеску та його дружину засудили до смертної кари за геноцид та вбивство 60 тисяч осіб. Їх також звинувачували у підриві держвлади, організацію збройних акцій проти народу й підрив національної економіки. Подружжя Чаушеску не визнало себе винними, однак про апеляцію не йшлося. Того ж для їх розстріляли.

Нагадаємо, білоруський диктатор Олександр Лукашенко підписав закон, який передбачає смертну кару для чиновників і військовослужбовців.