Командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук в ексклюзивному інтерв’ю Олегу Панюті для глядачів телеканалу “Ми–Україна”. Говорили про захист українського неба; про F-16, JAS 39 Gripen та Eurofighter Typhoon; про підготовку наших аеродромів до новітніх винищувачів та їхній захист від російських ракет, а також про навчання українських льотчиків.
- Я підозрюю, що кожен день для Вас є нелегким, але найважчі моменти - Ви їх пам'ятаєте?
Безумовно, у перші дні початку повномасштабної агресії сказати, що нам було важко, це нічого не сказати. Я запам'ятаю на все своє життя дві команди, які я дав. Перша моя команда була о 03:20. Я, як командувач Повітряних сил ЗСУ, дав команду "Килим". По цій команді всі літаки, які перебували в повітрі, були зобов'язані або покинути територію України, або сідати на найближчий аеродром. І я своїми очима бачив, як очищається повітряний простір України. І буквально за 20 хвилин не було жодного літака в повітряному просторі. Другу команду, яку я дав в 03:50, я підняв усю нашу військову авіацію в повітря, тому що розумів, що перші удари по нашій державі будуть по наших військових аеродромах, об'єктах критичної інфраструктури, по наших ЗРК та засобах РЛС. Було прийнято рішення щодо розосередження усього озброєння та військової техніки, практично всі підрозділи не були на тих позиціях, на яких перебували до війни. Авіація була піднята в повітря, нам вдалося зберегти те озброєння та військову техніку, які ми зараз маємо. Було дуже важко. Після завдання ударів ми не розуміли спочатку, які об'єкти пошкоджені і які втрати завдано. Льотчик підлітав до найближчого аеродрому і робив запит на посадку, якщо керівник польотів на аеродромі бачив, що літак може приземлитися, ми, відповідно, сідали на визначені аеродроми. Бувало так, що льотчики сідали на аеродроми на критичній межі палива.
- Кожен день для Вас це вимога максимально захистити українське небо. Півтора року ми кричали по світу "Закрийте небо", потім - просили дати щось, щоб його захистити. Потім від партнерів почали отримувати ті сучасні засоби, якими можна закрити певні ділянки повітряного простору. Однак наше небо настілки об'ємне, що ми фізично не можемо його закрити. Це завдання дуже непросте, як вам його виконувати?
У перші дні збройної агресії мені вдалося зустрітися з президентом Володимиром Зеленським. Він заслухав мене щодо системи протиповітряної оборони. Я доповів, що систему ППО треба покращувати. Тих сил і засобів, які в нас були на той час в державі, було дуже мало. Ми знали, що тими силами та засобами ми завдання не виконаємо.
- Якщо порівняти сили агресора та українські сили в небі, якою була пропорція?
Якщо взяти авіацію, то в нас показник був один до п'яти в кількісному відношенні. А якщо взяти якісне відношення, то це було один до 12. Що стосується протиповітряної оборони, нам вдалося її наростити. Дякуючи партнерам, у нас з'явилися на озброєні комплекси іноземного виробництва, у нас з'явились системи Patriot, NASAMS, Iris-T, SAMP-T, Crotale і багато інших озброєння та військової техніки.
Якщо взяти порівняльну характеристику, думаю, вам буде цікаво, один ЗРК NASAMS у складі 5-12 пускових установок може замінити п'ять ЗРК С-300. Якщо Повітряні сили понад 3000 повітряних цілей знищили, то дольова участь комплексів іноземного виробництва складає більш як 600. Я думаю, це високий показник.
- Коли порівнюють можливості NASAMS і С-300. С-300, ясно, що модернізована, але вона радянська. NASAMS так само не розробка сьогодення, але тим не менше, якість цього комплексу набагато вища.
Ми пересіли з радянського "Жигуля", можливо, не на крайню модель "Мерседеса", але на машину, яка досить комфортабельна і досить гарно працює.
- Але за цією "машиною" потрібен і догляд, і вміння нею керувати, і мізки, щоб не "ухайдокати" її за місяць-два. І все це наші хлопці і жінки здатні зробити?
Наведу простий приклад, коли ми готувалися на американський Patriot була програма, написана на 10 місяців. Після того, як хлопці приїхали на навчання до США, інструктори вирішили, що їм достатньо 10 тижнів, щоб опанувати цю техніку. Тому я пишаюсь своїм персоналом Повітряних сил ЗСУ, у нас висококваліфіковані офіцери, які здатні в короткий час опанувати техніку.
- Зараз всі говорять "дайте F-16 і і проблема буде вирішена". Але насправді це ж не так, і F-16 на якомусь етапі вирішить проблему, але цих літаків потрібно стільки, скільки нам на початку і не дадуть. Чому F-16, чому всі говорять, що ці винищувачі можуть змінити ситуацію?
Хочу навести приклад з історії. Для того, щоб створити угруповання Повітряних сил ЗСУ його треба створювати під конкретні завдання. Тобто ми маємо проаналізувати ті загрози, які є у світі. Це безумовно загрози озброєння та військової техніки рф. На озброєння росії - сучасні літаки: Су-35 та Су-57. Це дуже серйозна і потужна загроза. Що стосується ракет - "Іскандери", що стосується ЗРК - С-400, С-300 (усі модернізовані), а також радіолокаційні станції тощо.
Тож ми проаналізували всі загрози і написали візію Повітряних сил ЗСУ. Візія - це погляди розвитку Повітряних сил на майбутнє. Візія була написана до 2035 року, але війна внесла свої корективи і ця візія повинна була виконатися ще вчора. Що стосується наших пріоритетів, безумовно, це літак як мінімум четвертого ++ покоління, для того, що ліквідувати ті загрози, які стоять перед нами. Повітряні сили - це колективна зброя, це колектив. За кожним колективом - відповідний локатор, відповідний літак, відповідний зенітно-ракетний комплекс. І для того, щоб функціонував даний вид озброєння, працює до 1000 людей. Для того, щоб, наприклад, обслужити один літак, потрібно персоналу більше тисячі людей. І немає різниці, скільки на аеродромі цих літаків. Буде один, або 32 - їх все одно треба обслуговувати, і для цього відповідний персонал підбирається.
- І кожного з цієї 1000 треба навчити обслуговувати новітню техніку. Ось цих людей так само поруч з нашими пілотами треба вивчити?
Безумовно. Для цього у нас є гарний і потужний ВНЗ - Харківський національний університет імені Івана Кожедуба, який виконує цю функцію і ці завдання. Він здійснює підготовку всіх фахівців Повітряних сил ЗСУ. ВНЗ безпосередньо підпорядкований командувачу Повітряних сил.
Для розуміння, колектив вибрав пріоритети. На першому місці - у нас літак F-16, але це не останній пріоритет, який ми бачимо. На другому місці - шведський літак JAS 39 Gripen, на третьому - Eurofighter Typhoon, літак Великої Британії, на четвертому - французький Rafale.
Чому як перший пріоритет був обраний F-16? Тому що колектив розумів і розуміє, що їх найбільше у світі і вірогідність отримання цього літака - найвища. Але ми хочемо мати на озброєнні і літак JAS 39 Gripen, він по своїх тактико-технічних характеристиках не поступається F-16. Яке буде прийнято рішення? Ми очікуємо будь-якого рішення, але хочемо, щоб якнайшвидше літак четвертого покоління з'явився в Україні. Для того, щоб ми могли з ним працювати.
Літак - це тільки платформа. На ній має бути озброєння, яке здатне вирішувати ті завдання, які ми будем ставити перед авіацією Повітряних сил.
- Ви зробили пріоритети, які літаки ми б хотіли отримати. Якщо станеться так, що нам дадуть трошки F-16 і трошки "Гріпенів", це буде для на проблемою?
У нас на озброєнні Повітряних сил ЗСУ літак-винищувач Су-27. У нас на озброєнні є також Міг-29, бомбардувальник Су-34, штурмовик Су-25, транспортна авіація, вертольоти. Як ви думаєте, ми справляємося з ними? Думаю, ми справимося і з F-16, і з Gripen, і з Typhoon, і з Rafale.
- Хтось з американців сказав, що якби в Україні було б 200 F-16, то війна закінчилась б за два-три тижні. Це оптимістична візія, але чи дійсно 200 літаків в українському повітряному просторі можуть суттєво змінити хід війни?
Усе дуже просто. Ми всі закінчували вищі навчальні заклади і знаємо основні правила, їх три. Перше основне правило для здобуття перемоги - противник зупинений і перейшов до вимушеної оборони. Ми зупинили противника і він перейшов до вимушеної оборони. Друге правило - це завоювання переваги і панування в повітрі. Ми завоювали перевагу і панування в повітрі в Україні, крім тимчасово окупованих територій. Там безумовно панує ворожа авіація. Основна загроза, яка є - це літак Су-35. Для того, що їх знищити, достатньо ланки літаків типу F-16 / JAS 39 Gripen. По класиці ведення повітряного бою, якщо противник втратить декілька відсотків - від двох до п'яти - своїх літаків, він відмовиться від викання бойового завдання і буде, відповідно, аналізувати, що він робить не так. І це дасть нам змогу тимчасово, можливо, а може і в перспективі повністю, завоювати перевагу в повітрі. Якщо ми завоюємо перевагу в повітрі, повірте мені, темпи контрнаступу будуть значно вищими. Оскільки солдат на полі бою повинен відчувати, що з неба він захищений.
- Чому ми зараз з наших МіГів і "Сушок" не можемо збивати ворожі літаки?
Завдяки партнерам ми дещо модернізували наші літаки. Наш Су-27 може працювати з протирадіолокаційною ракетою AGM-88 HARM. Ми модернізували наш МіГ-29, він може працювати з бомбами GBU-62. Ми модернізували свій Су-24, він може працювати з ракетами типу Storm Shadow / SCALP. Ми модернізували Су-25, який застосовує американські керовані ракети типу Zuni. Але цього недостатньо. Ці засоби озброєння військової техніки знаходяться на літаках, які є нештатними. Тому ефективність їхнього застосування значно нижча, якби вони застосовувались зі штатним озброєнням. Але ми працюємо тими силами і засобами, які є.
Якщо взяти порівняти тактико-технічні характеристики літаків, то наші літаки старого парку значно поступаються літаку Су-35. Для прикладу, якщо радіолокатор літака Су-35 бачить до 400 км, то наш літак - це всього лиш 80-90 км. Тобто ми ще не побачимо, а по нас уже буде випущена ракета. Якщо взяти зону ураження літаків, то для прикладу, літак Су-35 - це більш як 200 км, а наш МіГ-29 та Су-27 - це всього лиш від 20 до 40 км. Тобто ми не встигнемо ще піднятися з аеродрому, а наш літак вже буде в зоні поразки літака противника.
Хочу суспільство проінформувати, що літаки у нас коли йдуть на удар вони щоденно і щохвилини обстрілюються. При виконанні завдання щоразу по нашому пілоту йде від п'яти до дев'яти літаків різних типів. Обстріли йдуть як з землі, так і з повітря. Завдяки професійній підготовці вдається нам виходити з-під удару, але, на жаль, є втрати і в пілотах, і в літаках.
- За рахунок чого агресор поповню свої літальні апарати? У них зараз є достатні потужності для оновлення свого авіаційного парку?
Безумовно противник зазнавав втрат з початку озброєної агресії. Біле 200 літаків ми знищили, але на даним момент у рф достатня кількість літаків, щоб проводити повітряні операції.
- Нові розробки у них існують, а чи багато вони можуть створювати нових літаків?
Виробництво в росії проводиться і літаки випускаються, і ракети також. Якщо взяти аналіз, то по нашій державі вже запускаються ракети і 2023 року випуску. Тобто вони практично з конвеєра завдають по нам ударів.
- Лише згадка про те, що наші хлопці поїдуть навчатися, призвела до того, що минулого тижня противник буквально "впольовував" наших пілотів і в навчальних центрах, і здійснював обстріли аеродромів. Але ми ж так само маємо захистити F-16 , коли вони в нас будуть. Як нам це зробити?
На наших аеродромах є розвинути інфраструктура захисту. Ми маємо на аеродромі захищені споруди, в яких зберігаються літаки. Ми працюємо по принципу розосередження, ми не зберігаємо літаки після виконання завдання на одному аеродромі. Тож вполювати наші літаки досить складно. Якщо взяти на прикладі аеродрому у Старокостянтинові, по якому було нещодавно завдано три масованих удари, на цю мить він у бойовій готовності, літаки, які на ньому були, збережені, і продовжують виконувати завдання.
- F-16 - це одна суттєва, важлива ланка захисту українського неба, але ж навколо ж потрібно збудувати цілу сучасну новітню інфраструктуру, аби ми могли на всі 100% використовувати його потужності. Чи зараз ця інфраструктура готується?
Літак F-16 вже був в Україні, він сідав на наших аеродромах. Ми проводили спільне навчання з пілотами F-16 і у нас є досвід його експлуатації. Дехто маніпулює тим, що в F-16 досить слабка передня стійка і літак не здатен буде сідати на аеродром. Я нещодавно був у Швеції і професійному пілоту JAS 39 Gripen задав просте питання, оскільки побачив, що передня стійка літака "Гріпен" така ж сама як у F-16. На що отримав відповідь, що вона досить потужна, досить стійка і не буде проблем, щоб цей літак, як і F-16, злітав та сідав на вашому аеродромі. Тому безумовно ми займаємося зараз підготовкою наших злітно-посадкових смуг, проводимо відповідні реконструкції, покращуємо покриття та інфраструктуру аеродрому, будуємо нові захисні споруди. Я думаю, з моменту набуття Україною літаків, ми зможемо їх прийняти. Паралельно ми здійснюємо комплекс заходів, по всіх напрямках ми працюємо.
- Але найголовніше - це ж пілоти. Хто ці люди, як відбувається відбір? Це досвідчені професіонали або молоді хлопці?
Я, як командувач Повітряних сил, розумію, що наше майбутнє за молодими пілотами. Тому я прийняв рішення у Велику Британію на навчання відправити пілотів випуску 2023 року. Що стосується Швеції - туди поїхали пілоти молоді, випуску 2016 року, з достатнім бойовим досвідом.
Система підготовки в країнах проводиться досить гнучка, до кожного пілота інструктори підходять індивідуально. Вони тестують кожного пілота, на що він здатний. Можливо, буде зроблено наступним чином - напередодні підготовки моїх два пілоти були протестовані інструкторами США. Якщо взяти загальну підготовку, вона займає 32 місяці. По саме цих наших двох пілотах було вирішено, що вони зможуть опанувати літак F-16 за чотири місяці.
Але такого типу літаки зроблені таким чином, щоб пілот зосереджувався тільки на використанні озброєння і військової техніки. І не зосереджувався, відповідно, на техніці пілотування. Це як, знов повторюся, сісти в старенького "Жигуля" і сісти в сучасний автомобіль, в якому є контроль тримання смуги, адаптивний круїз-контроль й інші функції, які допомагають керувати автомобілем. Точно так само і в літаках F-16 і JAS 39 Gripen зроблено все для того, щоб пілот тільки зосереджувався на використанні озброєння. Решту зробить сам літак, навіть якщо потрібно, увімкнеться автопілот і літак сам сяде на злітно-посадкову смугу.
Ми всі літали і на цивільних бортах, ми всі традиційно оплесками дякуємо екіпажу на посадку літака на визначеному аеродромі. Але деякі люди не розуміють, що ми оплесками дякуємо автопілоту, який завдяки системі посадив літака.
- Я пам'ятаю ще ті часи, коли інколи в літаках цивільних можна було попросити і зайти в кабіну до пілота і подивитися на те, як літак летить. Але якщо простій непідготовленій людині уявити собі, що це таке керувати сучасним літаком. І з чим це можна порівняти?
Безумовно, все дуже просто. Професійному пілоту, який знає всю теорію, потрібен просто час, аби вивчити органи управління. Ви сідаєте за автомобіль, ви повинні ознайомитися з відмінностями і який орган управління за що відповідає. І на це, безумовно, потрібен відповідний термін. Якщо цей термін пройти, вивчити, то далі ніяких складностей не виникає в керуванні літаком.
- Чи є умовно конкурс на те, щоб навчитися літати на F-16 серед наших пілотів?
Безумовно, ми протестували на своєму рівні пілотів. По-перше, ми протестували їх на рівень знання англійської мови, тому що ми розуміємо, що знання англійської це ключове. Тут не повинен працювати перекладач, тому що літак це швидкоплинно, відповідно всі дії потрібно виконувати. Тому пілот повинен володіти англійською мовою на належному рівні. Тож усі пілоти протестовані. Є високий рівень, є середній, а є дещо нижчий. Але ми відібрали пілотів, які вже навчаються в країнах.
- Ворог так само готується, коли ми опануємо і матимемо F-16. Як він може цьому завадити, що він може цьому протиставити?
Він тільки може змінити тактику застосування своєї авіації і більше нічого. Щоб ви зрозуміли, літак це ціла система. Це система управління, система розвідки, система радіоелектронної боротьби і система озброєння відповідної техніки. Для того, щоб знищити літак противника Су-35, треба провести ряд комплексних заходів і спланувати операцію таким чином, щоб вона була завершена. У нас постійно працюють на пунктах управління наші зарубіжні партнери, які нам щоденно підказують, як в тому чи іншому випадку нам треба працювати. І я думаю, що ці питання по реалізації тактичних прийомів і способів виконання завдання ми будемо успішно реалізовувати.
- Пане Миколо, і ще хотів щодо озброєння цього літака Вас розпитати. Ми пам'ятаємо часи, коли ми ледь не поштучно просили дати нам HIMARS, дати нам снаряди, дати нам ракети для HIMARS. Відповідно для F-16 у нас не буде з цим проблем? Бо тільки погодилися наші партнери на передачу.
Найголовніше, щоб ми розуміли, що озброєння військової техніки є у всіх країнах НАТО. Наприклад, якщо взяти ракету AIM-120, то вона приміняється як на JAS-39 Gripen, так вона приміняється і на F-16. Це універсальна ракета, яка приміняється на зенітному ракетному комплексі NASAMS. Тому я думаю, з поставкою озброєння військової техніки проблем не буде. Наприклад, така ж ракета IRIS-T приміняється як на зенітному комлексі безпосередньо IRIS-T, так і вона приміняється на літаку JAS-39 Gripen. Наприклад, Storm Shadow (SCALP), то вона теж приміняється як на Eurofighter Typhoon, так і вона приміняється на JAS-39 Gripen.
- Пане Миколо, сьогодні другий спас. Наші Повітряні сили захищають нашу землю з неба, майже боги, а дехто робить й те саме, що робить Господь. Яке в літаку у пілота ставлення до Бога? Як вони там себе почувають, на небі, захищаючи українське небо?
Ми знаємо, що кожна людина в щось вірить. Безумовно, не всі вірять в Бога, але в нашому житті треба в щось вірити. Я кожен раз усім українцям при зустрічі кажу наступні слова: "Вірте в Бога і в протиповітряну оборону". І ми із завданням впораємося.
- Пане Миколо, я впевнений, що кожен з українців і не лише з українців, а з тих, хто дивиться, що роблять, захищаючи нашу землю, українські воїни, українські захисники, вони вірять так само кожному українському захисникові. Ми вам принагідно дякуємо за те, що захищаєте Україну. Віримо у наші Збройні сили, сил вам, витримки і щоб вже скоріше F-16 з'явилися в нашому небі.
Ми обов'язково переможемо.
- Пане Миколо, дякуємо Вам за розмову.
