22 травня представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов повідомив про спецоперацію в Бєлгородській області. Її здійснюють громадяни рф з легіону “Свобода Росії” та “Російського добровольчого корпусу". Метою заходу є створення “смуги безпеки” для захисту цивільних українців.

І хоча сьогодні Бєлгород є міжнародно визнаною частиною росії, колись це місто було в складі Української Народної Республіки. "Ми-Україна" зібрав історичні факти про те, що землі, які можуть стати буферною зоною між нашою державою і рашистами, мають українське коріння.

Як Бєлгород став частиною росії

1. Ще в часи Русі на території сучасного Бєлгорода велося активне життя. Поселення мало за свій центр Білу гору — це біла крейдяна гора (або низка гір) в історичній частині міста. У той час території Бєлгородщини були в складі Чернігівського князівства. Тоді ж було зведено систему фортець та поселень, які їх обслуговували.

2. Попри давню історію офіційною датою заснування Бєлгорода у росіян вважається 1593 рік. Саме тоді на місці старовинного поселення та фортеці за наказом московського царя Фьодора I було закладено місто Бєлгород. Ймовірно, московитам важко прийняти факт, що до їхнього приходу на історичних українських землях вже існували розвинуті слов'янські поселення.

3. Тривалий час Бєлгород був прикордонним регіоном та форпостом московії, який стримував навали кочовиків. Однак з розширенням московської імперії місто стало провінційним і входило то до складу Київської губернії (з 1708 по 1727 рік).

4. У 1917 році, коли імперія розвалилася, на її уламках поставали нові держави зі своїми кордонами. Українська Народна Республіка претендувала на території, які були переважно заселені українцями. Більшовики ж прагнули, щоб уся територія колишньої імперії була під їхньою владою.

5. 7 листопада 1917 року Центральна Рада України проголосила III Універсал, в якому було прописано:

"Остаточне  визначення границь Української Народної Республіки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене по  згоді зорганізованої волі народів".

На території "суміжної" губернії й розташовувався Бєлгород. На початку XX століття в повітах, що нині входять до Бєлгородської області, проживало майже 40% українців.

6. Згідно з законом Української Центральної Ради про вибори до Установчих Зборів серед переліку повітів Бєлгородського названо не було. Але його приєднання до України ставало практичною потребою. Разом із південною частиною Корочанського повіту він з трьох боків оточувався українською територією. Тому в ухваленому 6 березня 1918 року законі про новий адміністративно-територіальний поділ України Бєлгородщина вже позначалася як територія УНР.

7. Попри те, що багато населених пунктів Бєлгородщини проголосувало за приєднання до України, більшовики діяли як завжди — через убивства і залякування. У 1918 році червоні загони захопили Білгород, вбивши командира військової частини, яка дислокувалася у місті.

10 квітня 1918 року війська УНР звільнили Бєлгород і встановили там українську владу. Того ж року був прийнятий закон "Про адміністративно-територіальний поділ України", за яким Бєлгородський повіт входить до земель Донеччини та Харківщини. У місті відкрили митницю, українські школи, з’явилася українська преса.

8. Більшовики намагалися повторно захопити Бєлгород, невдало штурмуючи місто кілька разів. Але наприкінці 1918 року "червоні" змогли накопичити достатньо сил. Почався восьмигодинний штурм міста, після якого українським силам довелося його покинути. У Бєлгород вступили більшовицькі війська.

9. У ході боротьби Бєлгород встиг на короткий час навіть стати "столицею" більшовицької України. “Тимчасовий робітничо-селянський уряд" надав місту цей статус через спеціальний декрет.  Згодом більшовики зрозуміли, що зробили помилку і швидко передали Бєлгород до Росії. Після цього "столицю радянської України" перенесли до Харкова. І тільки 7 лютого 1919 офіційний Харків визнав територію Білгородського повіту частиною Курської губернії.

10. У ході багаторічної русифікації та перемішування крові московитам так і не вдалося "остаточно розв'язати українське питання" в Бєлгородщині. Там і сьогодні існують окремі села з майже стовідсотковим етнічним населенням українців, в побуті багато української мови. Навіть "російська" мова міського населення рясно збагачена українізмами.

Скільки разів Бєлгород намагались передати Україні

• 27 січня 1919 року питання про кордони з росією було знову розглянуте на засіданні українського уряду. Подали запит до Раднаркому РСФРР про включення Білгородського та Грайворонського повітів до складу Харківської губернії й передачу всіх повітів Чернігівської губернії до складу УСРР як тимчасовий кордон. Однак після прямої вказівки з Москви була затверджена постанова РНК УСРР "Про адміністративне управління на території прифронтової смуги України". Кордоном Харківської губернії, та УСРР, визначалися її довоєнні межі — без Бєлгородського і Грайворонського повітів;
• 25 лютого на нараді з представниками РСФРР українська сторона ще раз спробувала відстояти Білгородський повіт. Мотивували це його економічним та культурним тяжінням до України. Однак радянська влада знову відмовилась;
• Теж саме було і в березні 1920 року, коли до Кремля з клопотанням про передачу Білгородського повіту до УСРР звернулася Президія ВУЦВК;
• Питання про Білгород було знову підняте УСРР невдовзі після утворення СРСР. Тепер вже в контексті усієї заселеної переважно українцями території Слобожанщини, що залишалася у складі РСФРР. Для його вирішення влітку 1924 року на паритетних засадах була створена комісія ЦВК СРСР з питання про зміну кордонів між УСРР та РСФРР;
• Комісія одноголосно вирішила "в основу урегулювання кордонів між УСРР та РСФРР покласти принцип етнографічний у розумінні приєднання до республіки території, що безпосередньо межує з нею і заселеної в абсолютній або відносній більшості населенням відповідної республіки". Однак, попри ухвалене цією комісією рішення, згідно з яким Білгород мав бути переданий до складу УСРР, політбюро ЦК РКП(б) вирішило інакше;
• Після перепису 1926 року політбюро ЦК КП(б)У знову поставило питання про кордон. У травні 1928 року українська сторона просила ЦК ВКП(б) передати УСРР повіти з більшістю українського населення Курської та Воронезької губерній. Але й цього разу українським більшовикам Кремль відмовив;
• Вчергове питання про кордони пролунало в лютому 1929 року на зустрічі українських письменників з генеральним секретарем ЦК ВКП(б) Йосифом Сталіним. Він дав таку відповідь: "Ми в ЦК двічі вивчали питання і залишили без наслідків. Ми повинні бути особливо обережні, тому що такі зміни провокують величезний спротив з боку деяких росіян".

Отже, Кремль розумів історичну, етнічну та географічну близькість Бєлгорода до України. Але бажання відновити монолітну імперію під контролем однієї партії та вождя було занадто великим. Сьогодні битва за прикордонні землі рф здійснюється самими росіянами проти злочинного путінського режиму. Україна ж прагне звільнити свої території, визнані міжнародною спільнотою в 1991 році.

Нагадаємо, Бєлгородська область, яку вже другий день визволяють російські партизани, густо населена “лояльним” населенням.