Російське вторгнення: хроніка повномасштабної війни

24 лютого росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення в Україну, оголосивши проведення "спеціальної військової операції" в Україні.

Як ми прожили найважчий рік в історії України і хто були ті герої, завдяки яким ми вистояли і стоїмо далі? Наш Владислав Поливода зібрав хронологію подій від світанку 24 лютого 2022 року.

Росіяни хотіли захопити Київ за три дні та йти парадом до Хрещатику. Вони таки потрапили у центр столиці, але купою розбитого і знищеного залізяччя.

Початок повномасштабної війни

24 лютого 2022 лютого мав би бути звичайним днем, та на світанку Путін голосив так звану "спеціальну військову операцію". Ще до світанку по мирних містах України летіли ракети, вибухи було чути у більшості областях. Колони російської техніки перетинали наші кордони. Росіяни, наче саранча, полізли зі всіх боків України – Криму, сходу та Білорусі.

Саме Гостомель стає однією з найголовніших цілей росіян. 24 лютого десант рф намагався туди висадитись, але наші військові їх зустріли з боєм. Українські захисники підбили шість російських гвинтокрилів, наша артилерія била по десанту, який вже висадився.

Водночас Україна на першій шпальті світу. Міжнародні ЗМІ розриваються гучними заголовками.

"За оцінками США, Київ паде за кілька днів", - писали у The Washington Post.

"Путін днями окупує столицю", - писали у Daily Mail.

Аналогічних публікацій було сотні у світових ЗМІ. Міжнародні експерти порівнювали формальний потенціал сторін: чисельність населення, сумарну військову міць, економічні втрати України від прогнозованої війни.

Літні люди, жінки та діти рятуються від обстрілів росіян – виїжджають на захід країни та за кордон. На АЗС, у дворах та на дорогах – кількаметрові затори. Все виглядало настільки неминуче погано, що Європа вперше приймає українців на безпрецедентно лояльних умовах.

Поки вишукуються черги на виїзд, люди у містах штурмують військкомати аби вступити до лав ЗСУ. Кому не вдається, записуються до ТрО. Військкомати у перші дні війни стають осередком мужності та волелюбства, черги були настільки великі, що не можна було проштовхнутись. Інколи доводилось чекати годинами, аби потрапити на прийом.

Тим часом росіяни лізуть глибше – на територію Чорнобильської АЕС. Та попри ядерну загрозу розмістили там частину своїх військ. Решта суне на столицю. Буча та Ірпінь були тихими містечками до приходу окупантів. Російські колони техніки рухаються сюди з Білорусі, 27 лютого вони заходять у Бучу і підступаються до Ірпеня. Тут йшли важкі бої.

Також бої точаться на Харківщині та у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Сумській та Чернігівській областях. Елітні російські війська гинули "пачками", а розпіарена техніка горить і вибухає. Рахунок знищеної техніки рф у перші дні спротиву іде на сотні. Попри очевидну чисельну перевагу ворога абсолютно у всьому, українська армія стоїть.

Порівняння військової потужності України та росії

Військові сили на початок війни суттєво відрізнялись, принаймні статистично.

Дані на лютий-2022 роу:

Активні сили рф – 850 000, України – 200 000;
Воєнізовані сили рф – 250 000, України – 50 000;
Штурмова авіація рф – 1511, України – 98;
Авіації спецпризначення рф – 132, України – 5.
Гелікоптери рф – 2087, України – 146;
Танки рф – 12 420, України – 2596;
Бронетранспортерів у рф – 30 122, в України – 12 303;
Самохідної техніки рф 6574, України – 1067.

Вже в перші години повномасштабного вторгнення наші перетворюють сотні окупантів на добриво.

Але росіянам таки вдається захопити частину нашої території. Станом на 28 березня під окупацією опинились частина східних, південних та північних областей.

Перші суттєві перемоги української армії

У кінці березня була перша наша гучна перемога – ЗСУ виганяють окупантів з Київщини. Звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей стає першим з переламних моментів у цій війні. Ще один потужний удар б’є український "Нептун" у квітні. 750 мільйонний флагман російського флоту крейсер "Москва" іде на дно Чорного моря.

Водночас театр бойових дій зосереджується на "Азовсталі". Наші військові героїчно тримали оборону у Маріуполі. Їх обстрілювали цілодобово з усього, що мають. Наші титани тримались. Бійці 86 днів тримали оборону і виконали найважливіші умови – евакуювали цивільних, а поранених вивезли з подальшим обміном та доставкою на територію підконтрольній Україні. Всього на "Азовсталі" було 2500 бійців.

16 травня задля збереження життів наших захисників, президент Володимир Зеленський наказує залишити "Азовсталь". І хоч наші військові стають полоненими, з цієї битви також виходять переможцями.

Після звірств росії в Ірпені, Бучі та Маріуполі партнери України починають усвідомлювати – жодного компромісу з рф не може бути.

26 квітня міністри оборони країн НАТО збираються на перший "Рамштайн". Після цього до України їде довгоочікувана зброя.

У серпні-вересні ЗСУ розпочинають операцію зі звільнення Херсонщини. Росіяни перекидають туди додаткові сили, але ми регулярно накривали їх з HIMARS. Все вказує на те, що контрнаступ буде саме на півдні.

А поки готувались до нього там, військові б’ють по рф у ще одній точці на Харківщині. За день ЗСУ просунулись на 20 кілометрів. У важких боях військовослужбовцям вдалося відбити близько 400 квадратних метрів території. Важкі бої тривали чотири дні, а вже 11 вересня ЗСУ звільняє майже всю Харківщину.

Звільнення Херсону

У той же час міжнародні партнери дають ще більше зброї. Наші війська тримають оборону у Донецькій та Луганській областях. Починається очікуваний контрнаступ на Херсонщині. Він увійде в історію як операція "жаб’ячих стрибків", тобто поетапне видавлення ворога. 9 листопада знесилені та розбиті російські війська залишають Херсон. Українських бійців там зустрічали на колінах.

Над містом про яке окупанти так пафосно заявляли, що воно "з росією назавжди", більше не висить їхня ганчірка. Там майорить український стяг.

Так звана "бавовна" дедалі частіше лунає на території рф. Окрім військових аеродромів в окупованому Криму, "бавовна" була і на Кримському мосту.

За час повномасштабної війни проти росії, українська армія звільнила 1886 населених пунктів, це більше половини території, які окупанти захопили після 24 лютого. Епіцентр бойових дій переміщується на схід. Росіяни несуть такі великі втрати, що оголошують часткову мобілізацію. Втім, ніхто не вишукується у черги до військоматів. Більшість чоловіків намагаються втекти.

Наші ж запекло боряться у Луганській та Донецькій областях. Бахмут стає містом-фортецею. Окупанти навалами хочуть його захопити, та наші військові не дають їм цього зробити. Часто ціною власного життя вони відбивають щоденні атаки ворога.

Поки Путін відсиджується у бункері, український президент їде у саме пекло – у Бахмут, на передові позиції. Саме під час боїв за Бахмут з’являється новий вислів "м’ясні хвилі". Окупанти лізуть сотнями, та прорватися їм не вдається.

Обличчя війни

Українська армія – це люди, які без вагань та роздумів взяли автомат до рук, навіть якщо ніколи в житті до того не тримали.

Тарас раніше був працівником Національного музею Другої світової війни.

"Мабуть, найбільшим стимулом для мене було те, що війна триває багато років. Очевидно, що усі ці роки хтось інший тримав на собі цей тягар, поки я працював у музеї. Я дуже чітко для себе розумів, що коли почнеться повномасштабна війна, це маю бути я", - сказав чоловік.

За даними Міністерства оборони України, станом на листопад 2022 року у ЗСУ служать 59 000 захисниць. 18 000 жінок є цивільними працівницями у ЗСУ, 41 000 обіймають саме військові посади, 5000 виборюють нашу перемогу на передовій.

Самі ж військові запевняють, успіхи нашої армії залежать від потужного тилу. Вся Україна щодня донатить, плете маскувальні сітки, купує машини та дрони. За даними соцопитування, 96% українців довіряють армії – це найвищий рівень підтримки за роки Незалежності.