Останніми днями ситуація довкола Запорізької АЕС, що знаходиться під контролем російських окупантів з березня 2022 року, досягла апогею. Очільник ГУР МО Кирило Буданов неодноразово у ЗМІ наголошував на додатковому замінуванні технологічно критичних об’єктів станції, серед яких охолоджувач і чотири енергоблоки. Також ця тема стала центральною в одному із відеозвернень президента Зеленського, який поділився останніми даними розвідки і тим самим гучно вдарив в набат для усього міжнародного співтовариства. Фактично слова лідера української держави змушує відноситись до ситуації з максимальною серйозністю.

Попри те, що в суботу інформаційний простір у світі був ситуативно прикутий до походеньок пригожинського Вагнера в росії, водночас ситуація на ЗАЕС від цього не стала безпечнішою. Так само вона не наблизилась до нормалізації ситуації після відвідин станції Рафаелем Гроссі у блакитному захисному обмундируванні та подальших безглуздих заяв про нефіксацію посилення замінування безпосередньо території станції.

Сюди ж можна додати і практично нульовий ККД від чергового засідання Радбезу ООН. Зрозумійте правильно. США та Албанія вчинили вірно, ініціювавши відповідне засідання. Також величезна вдячність всім членам Радбезу, хто поділяє українську позицію. Водночас присутність рф як незаконного постійного члена РБ ООН вкотре блокує дієву роботу цього ключового органу. росія має бути виключена зі складу РБ.

Гра на підвищення

Дивлячись на нинішню ситуацію, відчуваю себе у ролі головного героя класичної американської комедії "День бабака". Правда, нині жанр змінився на фільм-катастрофу. Адже все те саме ми переживали після повідомлень розвідки про замінування Каховської ГЕС як мінімум із жовтня минулого року. Світ надає потужну допомогу українським захисникам, йде робота щодо посилення санкційного та політичного тиску на різноманітних майданчиках. Однак це все не вберегло від того, аби керманич кремля віддав наказ виконавцям підірвати Каховську ГЕС, зруйнувавши екосистему півдня України, його аграрний і логістичний потенціал, вбивши невідому кількість цивільних осіб і навіть своїх окупаційних військ. "Бабы ещё нарожают?"

Попри всю алогічність дій путіна він йде далі та приймає рішення, притримуючись тактики "гри на підвищення". Ця гра має підтримувати страх та супутні емоції, ламати волю противника та прогинати свою лінію. Але якщо раніше подібні прийоми до 2022 року приносили путіну результат, то зараз все спрацьовує у від’ємну сторону. Не применшуючи успіхів української дипломатії та особливо наших військових, злочини окупантів проти людяності, маніакальні дії московського царя і всіх росіян, які "просто виконували наказ", пришвидшили доставку Україні Челенджерів, Леопардів, Петріотів, зараз F-16 і купу-купу всього.

У своїй "Грі на підвищення" путін застосовує як блеф, так і реальні кроки. Для себе з глибини бункера на Валдаї йому все бачиться однаково. Джо Байден восени минулого року прямо вказав, що дії путіна і його ядерна загроза є найбільшим викликом з часів Карибської кризи 1960-их.

Умовляння не допоможуть

Я поділяю думку, росія готова вчинити непоправні кроки на ЗАЕС. Окупант нищить Україну фізично. Не лише зазіхає на державність, не лише здійснює акти геноциду. Це і є формування "санітарної зони" у хворій голові путіна. Він розуміє, що все рівно доведеться йти з української території, тому вчиняє якомога більше шкоди Україні як нинішньому ворогу та економічному конкуренту в світі. І, до слова, робить те саме з Кримом, фактично визнаючи його приналежність Україні.

Водночас не варто миритися, що нічого зробити не можна. росії доводиться дуже сильно оглядатись на світових лідерів – Китай і США (як не парадоксально). Також зростає вплив партнерів в різних оборонних та економічних міждержавних організаціях, посилюється глобальний Південь. І загалом світ видозмінюється під приводом формування двополярної моделі, де російській федерації лишається роль останнього вагона, який ось-ось і випадково відчепиться.

Втім, заяви і просто кулуарні умовляння не допоможуть. Дієвого шляху окрім, по-перше, демілітаризації території ЗАЕС, а, по-друге, накладення санкцій на Росатом як терористичну організацію, просто немає. Ядерні країни із G7 вже заявили про початок руху зі зменшення монопольного становища російського ядерного палива у світі. Але і цього недостатньо, чого вимагає Zeitgeist. Майбутній 12 пакет санкцій мав би послідувати у цьому напрямі з обмеження російської ядерки.

Більше того, на мою особисту думку, країни Заходу могли б піти ва-банк. По-перше, заявили б про майбутнє членство України в НАТО на майбутньому саміті у Вільнюсі. І, по-друге, ядерні члени Альянсу – підписанти Будапештського меморандуму, серед яких США, Великобританія чи Франція, могли дати навіть до Вільнюса гарантії ядерної безпеки, після яких застосування росією тактичної ядерної зброї або теракт на ЗАЕС отримали б адекватну відповідь кремлівському агресору.

Якщо світ пропустить і цей ляпас, то це означатиме не просто ядерну катастрофу у воюючій Україні. Про фізичні аспекти нехай говорять ядерщики, медики і природознавці. Але є вкрай важливий нюанс. Доля понад 440 ядерних блоків в світі вирішується нині в Україні. Чи запуститься ланцюгова реакція і чи стануть ці об’єкти потенційними цілями для ураження – все визначається прямо зараз. 

Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій