Сійярто в Мінську. Навіщо?

На перший погляд – ось вона, позиція Угорщини. Мовляв, проросійський політик приїхав до союзника рф. Така логіка частково справедлива. Але з іншого боку, є свої нюанси.

По-перше, Угорщина активно виступає з проросійськими заявами та критикою України, але у 2022 році не заблокувала жодного суттєвого пакету допомоги (а могла).

По-друге, в умовах кризи відносин із Брюсселем і складнощів сприйняття позиції офіційного Будапешта для Угорщини важливо намацати свій функціонал у поточному політичному клубку. І тут гарним є кейс Туреччини, що позиціонує себе як переговорника, який у контакті і з Києвом, і з Москвою.

Українсько-російський напрям зайнятий. Та й у Києві не надто схильні довіряти угорським політикам. Отже, треба шукати іншу нішу.

По-третє, в європейських столицях з'явився трек на "промацування" Лукашенка у питаннях віддалення від рф або щонайменше мінімізації своєї співучасті в агресії рф (звісно, з гарантованою неучастю ЗС Білорусі у війні). Зрештою, глухий кут тиску, пов'язаного з політичною кризою в Білорусі, змушує шукати нових підходів і шукати точки контактів. США заявили, що залишають контакти. Швейцарія постійно "на зв'язку". Навіть більше, цю країну попросили розпочати переговори про звільнення ув'язнених навіть представники Тихановської.

Новий контактер

Ну і нарешті сам Мінськ подає сигнали, що "думає про готовність поговорити". Про демократизацію, звісно, не йдеться – Лукашенко намагається провернути комбінацію за своїм сценарієм. Тому і розпочали "партійне будівництво" (читай – будівництво партії (партій) влади) та заявили про створення комісії з приймання політичних мігрантів (зрозуміло, із силовиками та пропагандистами у її складі).

І на цьому тлі маємо, що звичні контактери не підходять: відносини з Польщею вийшли на новий виток ескалації. Відносини з Литвою, найімовірніше, відновлюватимуть в останню чергу за будь-яких сценаріїв, окрім фантастичного приїзду Тихановської "на броньовику" до Мінська.

Потрібен новий контактер. І Угорщина – ідеальний варіант. З одного боку, шлейф "проросійськості" виправдовує візит досить високопоставленого чиновника (керівник МЗС). З іншого боку, проти такого візиту навряд чи виступить Москва. Для офіційного Мінська це "бальзам на душу": мовляв, є європейські країни, які "розуміють Лукашенка". Для Будапешта – є шанс отримати новий функціонал, який "багато чого пробачить" у відносинах із Брюсселем.

Тож маємо перший візит. У межах якого навряд чи буде зустріч із Лукашенком (рішення про контакти європейських посадовців саме з ним – не ухвалили). Але потрібні меседжі буде донесено через МЗС, консультації проведено. Формально, звісно, буде пресреліз про розмови щодо дружби й, наприклад, транспортування нафти однойменним нафтопроводом.

І ще перчинка до цієї страви. Сійярто прилетів військовим літаком ВПС Угорщини. На хвилину, літаком країни НАТО до країни, де говорять про натовську загрозу.

Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього