27 червня 2022 року ворог вдарив ракетою Х-22 по Кременчуку на Полтавщині. Майже шість тонн вибухівки поцілили в торговельний центр "Амстор". Тоді загинуло 22 людини, ще 56 - постраждало. Очевидці голіруч гасили полум'я разом з рятувальниками, у перші хвилини вдалося врятувати десятки людей. У роковини удару по "Амстору" наша Інна Безугла пригадала, як все це було.
Понеділок, 27 червня 2022 року, на годиннику майже 16-та. Російська ракета влучає у торговий центр Кременчука, де повно великих та маленьких магазинів і різних кафе. Скільки людей всередині було на момент вибуху - страшно уявити.
Величезне полум'я та суцільний чорний дим, не видно нічого. Очевидці трагедії кинулися виносити вцілілих та поранених ще до приїзду рятувальників, а далі - містом безперервно мчать швидкі.
11 операційних працювали до ночі, у лікарні "Кременчуцька" прийняли найбільше постраждалих.
"Буквально через пів години всі працівники - хто працював і хто не працював - всі були тут. Всі допомагали, були навіть лікарі-переселенці із Харкова, вони приходили і пропонували свою допомогу", - згадує Костянтин Манаєнко, завідуючий хірургічного віддалення закладу.
Євгенію Грицю було 20 років, він єдиний син у матері. Надзвичайно чуйний і добрий, розповідають рідні. Працював консультантом у магазині техніки, у свій вихідний вимушений був вийти на роботу.
"Жодного разу не було такого дня, щоб Женя не пішов до коридору чи навіть, коли він був на роботі, у них було домовленість, що він спускається в бомбосховище через дорогу (від "Амстору" - ред.). Керівництво... я не знаю як це назвати, дало команду залишатися на робочих місцях", - розповіла Ірина Перебийніс, теща загиблого.
Родина сподівалася знайти його живим до останнього, об'їздили лікарні, спілкувались з очевидцями. Бачили, як такі ж батьки шукають своїх дітей, бо у ТРЦ працювало більше молоді. Через добу дружина Євгенія отримала фото ланцюжка і ладанки, які він носив. Далі - тиждень, який здавався вічністю, поки чекали результатів ДНК. Співання склало 99%.
"Я була тоді на роботі, донька поїхала. Їй показали фото, того, що залишилося. Тоді вона плакала, кричала: "Мама, це його зубки, це його голова", - розповідає Ірина.
Женя з Сабіною встигли відсвяткувати лише першу річницю весілля. Після загибелі коханого його дружина намагалась покарати тих, хто заборонив виходити під час тривоги в укриття, але каже безрезультатно. У магазині, де працював Женя, говорять, що ніхто не забороняв співробітникам йти в безпечне місце
"Не було такої заборони. По тривозі більшість співробітників магазинів в Кременчуці, і "Амсторі" також, виходили в укриття. А того дня ще така історія: між тривогою та ракетним ударом було дуже мало часу - чотири чи п'ять хвилин. Більшість колег вже вийшли за межі магазину , за межі ТРЦ, а ле не всі закривали магазини", - говорить Антон Одарюк, керівник PR-департаменту магазину.
Без можливості поховати хоча б прах залишились близькі загиблої в "Амсторі" прибиральниці Лариси Коханівської. 19-річна донька Даша каже, досі чекає її щодня з роботи.
"Я бачила полум'я, як падали стіни, як виносять людей. В мене є друзі із ДСНС, ми спілкувалися і я розуміла, що шанси знайти її живою мінімальні після перших 12 годин. Усвідомлення, що її немає прийшло тоді, а щоб звикнути до цього пішло десь з пів року", - говорить вона.
Слідчі показали дівчині відео з камер, де видно, що мама за дві хвилини до влучання ракети заходить до кімнати, куди і впали майже шість тонн вибухівки. Пів року юридичного очікування, п'ять засідань суду і у квітні Ларису визнали загиблою, а не зниклою безвісти. Поховати не змогли, то створили куточок пам'яті вдома і часто приходять до "Амстора".
У пам'ять про страшні події в Кременчуці висадили невеликий сквер, а ось замість ТЦ, ймовірно, з часом з'явиться нова будівля.
Як писав "Ми-Україна" раніше, у Кременчуці Полтавської області пролунали звуки вибухів під час повітряної тривоги 27 червня 2023 року - як раз на річницю ракетного удару оп "Амстору".
