Другий рік відбувається те, що у кремлі називають "СВО". Взяти Київ за три дні не вийшло, та й на зовнішньополітичному полі - морок. І перед росіянами два завдання:

1. Знайти тези, що мобілізують суспільство. Пошук таких йшов, зокрема, за рахунок масштабування образу ворога (війна з НАТО) і залякуванням перспективою поразки. Але поки що, як слід не працює.

2. Знайти нові тези щодо спроби дискредитувати Україну для західної публіки. Тут обігрували й теми корупції та розганяли тези про розкол серед еліт. Але, з одного боку, можливості російської пропагандистської машини на європейському полі вже не ті, з іншого, на тлі інформації про звірства російських окупантів більшість кремлівських тез "не заходить".

Теоретично, у такому разі переглядають тактику ведення інформаційних операцій та намагаються знайти щось нове. У російському виконанні це вилилося в умовне читання старих конспектів. І тезу "тероризму", яка "заходила" раніше. А тепер прояви протягом останніх 10-12 днів:

• Вхід групи до села Брянської області назвали тероризмом. І почали активно проводити паралелі з Бесланом – школа і діти та захоплення заручників. Таке враження, що відпрацьовували заздалегідь заготовлені темники. Але якщо це так, виходить, що вхід групи з України став "грою на випередження", яка зламала плани постановки ФСБ. І, якщо це так, то операція швидше запобігла кремлівській постановці з купою крові. Це внутрішній російський трек - налякати своїх громадян.
• Інформація про нібито "український слід" у диверсії на Північних Потоках. Це вже пряме посилання на європейського споживача. Мовляв, небезпека і для вас. Є, щоправда, одне "але" - ЄС поступово відмовляється від газу з рф і “потоки” сьогодні поза фокусом уваги. Теж поки що "мимо" для російських пропаганди.
• І, нарешті, одкровення Лукашенка, який так само заспівав про тероризм і навіть "знайшов українця". Показання виб'ють, картинку зроблять. Інше питання, що офіційному Мінську, м'яко кажучи, не вірять. І навіть у озвученій версії (наприклад, як із Варшави поїхати до Риги через Лодзь) є безліч абсурдних моментів. Але тут споживач інформації - громадянин рф і частина жителів Білорусі.

Зовнішнє поле та внутрішній споживач

Що маємо у результаті?Очевидною є спроба кремля намацати точки впливу, тези, які на зовнішньому полі можуть розмити підтримку України. У такій ситуації немає нічого нового. Хіба що ключову тезу змінили на "тероризм". Але тут уже робота спецслужб – отримати інформацію про можливі погрози, зіграти на випередження (у тому числі інформаційно).

Умовно, до осені 2022 року кремль переконував своє населення, якщо не в швидкій, то неминучій перемозі і підігрівав впевненість серед населення. До початку 2023 року були потрібні нові тези. Адже мобілізація та великі втрати не дуже пов'язуються з "впевненістю". Особливо коли після призиву купи народу, ефекту на фронті немає.

Методичка “гра на страху”

І ось тут дістали методичку "гра на страху". Потрібно, щоб громадяни рф почали боятися, зокрема за себе, свою долю. Навіть путін заговорив про "розпад". У цьому нічого нового - налякати населення і отримати підтримку "захисників", згоду на нові хвилі мобілізації, смирення на тлі втрат. Останнє актуальне, адже зеки для ПВК скоро закінчуватимуться і на забій посилатимуть уже переважно мобілізованих. Таке путін одного разу провернув - злякане "терактами" населення з антивоєнних швидко переключилося на підтримку "другої чеченської" та підтримку особисто путіна як "захисника".

Але у зазначеній формулі потрібні теракти на російській території із жертвами серед мирного населення. Для ФСБ це проблема. І, на відміну від прикордонних територій, Україні важко "грати на випередження" у тилових районах. Тому, на місці громадян росії, я почав би турбуватися. За власну безпеку. Але не внаслідок дій "українських ДРГ", а в результаті роботи власних спецслужб. Які заради більшого ефекту можуть одягнути будь-яку форму і знайти "потрібний слід" серед організаторів.

Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього