Нацбанк хоче збирати інформацію про карткові операції фізосіб-клієнтів банків. Такого висновку українці дійшли після того, як ЗМІ оприлюднили лист регулятора до банків. У ньому йшлося про щотижневий збір інформації, зокрема, відносно Р2Р-переказів, тобто між фізособами. У НБУ заспокоїли, що персональні дані не збиратимуть. Проте ми розбираємось, коли та як саме банки моніторять операції фізосіб та як діяти в разі блокування платежів.

Фінансовий моніторинг: хто під нього потрапляє?

Закон, згідно із яким відбувається фінансовий моніторинг в Україні, набув чинності понад три роки тому, у квітні 2020 р. За його умовами усі фінансові установи, у тому числі банки, – це суб’єкти первинного фінансового моніторингу. Вони, серед інших обов’язків, перевіряють своїх клієнтів, моніторять їхні фінансові операції, включно із інформацією про джерело походження коштів, якщо це необхідно.

У законі є кілька важливих для клієнтів-фізосіб цифр:

• 5 тис. грн – максимальний обсяг готівкових переказів без ідентифікації;
• 30 тис. грн – обсяг операції, що можливий без верифікації клієнта. Понад цю суму операцію можуть проводити, якщо верифікацію клієнта вже було проведено ( у банку є дані паспортні дані, податковий номер, фото клієнта). Але понад 30 тис. – обсяг операцій, які привертають особливу увагу.

Уповноважений орган, тобто Держфінмоніторинг, мають сповіщати про порогові та підозрілі фінансові операції.

Порогова фінансова операція – це та, що перевищує 400 тис грн для більшості випадків та 55 тис. грн, якщо це суб’єкт господарювання, який проводить лотереї або азартні ігри. Також клієнт має відповідати якійсь з ознак: одна із сторін операції має реєстрацію чи місцезнаходження у країні-агресорі, це переказ за кордон чи операція з готівкою. Також враховуються наявність е-резидентства чи віднесення особи до політично значущих.

Підозрілі фінансові операції – це ті, щодо яких у суб’єкта фінансового моніторингу є підозри, що вони є результатом злочинної діяльності, стосуються фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення. Обмежень щодо сум в даному випадку немає. Тобто ключове – це саме підозра чи підстави для підозри. А таких є чимало.

Які операції є підозрілими?

Є понад 20 типологічних досліджень Держфінмоніторингу, які містяться на їхньому сайті. З них можна отримати частину інформації про критерії підозрілості. Але більш важливими для клієнтів банків є положення НБУ про здійснення фінмоніторингу.

У додатку 20 до нього є перелік індикаторів підозрілості фіноперацій. Загалом їх 73, деякі мають підпункти. Структурували їх у трьох напрямках та із прив’язкою: до поведінки клієнта, до його фінансових операцій та різних видів продуктів та послуг.

Для фізосіб, які побоюються, що їхні операції банк може заблокувати та зажадати підтвердження доходів, варто знати про першу частину переліку – індикатори підозрілості, які стосуються діяльності чи поведінки клієнта. Серед них варто звернути увагу на такі:

• із клієнтом неможливо зв’язатися (не відповідає телефон, немає реакції на листи поштою та електронкою);
• клієнт нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку;
• клієнт скасовує проведення операції після того, як банк запитав підтвердні документи чи попросив про роз’яснення;
• клієнт наполягає на тому, що операцію треба провести терміново і демонструє при цьому нервову поведінку;
• клієнт незвично та надмірно виправдовує або пояснює фінансову операцію.

Загалом поведінкових індикаторів 23, але концентруємося саме на цих, бо їх можна тлумачити як завгодно. Тоді як під час війни і зв’язок з клієнтом може бути втрачений несподівано, і знервованість має пояснення, так само як і наполегливість щодо проведення операції.

Серед індикаторів підозрілості за фінансовими операціями також є такі, на які варто звернути увагу фізособам:

• клієнт отримує багато (але не сказано скільки саме) готівкових та безготівкових платежів на незначні суми, акумулює їх та великою сумою перераховує іншому клієнту;
• відбулися значні зміни в обсягах операцій.

Загалом таких індикаторів 44 та є інші, які можна широко тлумачити. Але вказуємо самі на ці, бо пояснення операціям може бути цілком безневинним. Фізособа може збирати гроші від своїх колег на подарунок іменинникам, чи сусіди скидаються на картку одному, щоб він закуповував якісь товари на решту. Також це можуть бути перекази від знайомих та родичів на лікування, донати на закупівлю чогось для військових і т.д.

Отже, суб’єкт первинного фінмоніторингу фактично може щодо будь-якої операції, щодо будь-якого клієнта запросити про додаткову інформацію та пояснення і на період до уточнення платіж не проводити. 30 тис. грн та 400 тис. грн – умовні порогові значення.

Але така вимога банку ще не є перевіркою Держфінмоніторингу. Бо уповноважений орган сповіщають про підозру на підставі обґрунтованого висновку із чітким описом ситуації, подій, обставин, фактів, що призвели до виникнення підозри. Щоб не передавати питання до Держфінмону, від клієнтів вимагають прояснити ситуацію.

Отже, якщо банк зажадав пояснень про операцію, фізособа має зайвий раз не нервувати, не кричати, не наполягати на проведенні транзакції тут і зараз. Бо інакше підпаде під індикатори підозрілості. Тому якщо банк сповістив про зупинку операції, для початку можна спитати про те, які пояснення потрібні, та вказати, що потрібен певний час аби їх надати.

Вирішити питання можна у нескладний спосіб, надавши банку письмове пояснення у формі заяви у довільній формі. Якщо цього не вистачить, банк може попросити про уточнення. Наприклад, довідку з місця роботи, податкову декларацію надасть фізособа, декларації та дані податкової про відсутність заборгованості із сплати податків, реєстраційні документи, дані про найманих працівників – суб’єкт господарювання. Можливості у фінустанов широкі, проте перед ними клієнт не є цілком безправним.

"Відповідно до закону дійсно передбачена можливість фінустанов, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, вимагати від своїх клієнтів інформацію. І у випадку ненадання діяти відповідно. Але хочу звернути увагу, що законом передбачений максимальний строк блокування: сім днів, - каже адвокат Ростислав Кравець. - Теоретично заблокувати можна на 31 день, але це має бути аргументоване рішення Держфінмоніторингу. Але банком – максимум на сім днів. Подальше блокування є незаконним. Не треба домовлятися із службою безпеки, вирішувати питання неформально за якийсь відсоток. З цього моменту ви або пропонуєте банку повернути гроші, або звертаєтесь до суду з вимогою їх стягнути. Не забувайте також про те, що існує ст. 10 закону про захист прав споживачів, згідно якої банк має сплатити вам 3% за кожен день прострочки повернення ваших коштів".

Як щодо банківської таємниці?

Одна з причин, чому клієнти банків нервуються через блокування операцій та додаткові пояснення – вірогідність попасти під щільний нагляд податківців.

Проте первинний фінмоніторинг передбачений як частина глобальної державної системи заходів для протидії відмиванню злочинних доходів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення. Це історія не про покарання за несплату податків.

Проте побоювання зрозумілі, тому що останніми роками відбувалися зміни у законодавстві щодо банківської таємниці. Але вона все ще існує та захищена законом про банки та банківську діяльність (ст. 60).

Таємницею, зокрема, є інформація про:

• банківські рахунки клієнта;
• операції, проведені на користь клієнта чи за його дорученням;
• фінансово-економічний стан клієнта;
• комерційну діяльність клієнта:
• кредитоспроможність фізособи, яка має намір отримати споживчий кредит;
• клієнтів, що збирається від банків під час банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду платіжних систем, нагляду в сфері запобігання та легалізації відмивання злочинних доходів, фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення.

Розкриття банківської таємниці саме податківцям зараз можливе зокрема у таких випадках та на запит щодо:

• наявності рахунків чи електронних гаманців;
• дотримання строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту;
• операцій е-резидентів (про зарахування коштів, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента);
• кінцевих бенефіціарних власників нерезидентів, що працюють та отримують доходи в Україні;
• рахунків клієнтів-нерезидентів в межах обміну фінансовою інформацією за стандартом CRS.

Щодо останнього чекаємо на зміни вже з 30 червня. Саме тоді набере чинності ст. 39-3 та оновлена ст. 73 Податкового кодексу щодо CRS-стандарту – міжнародного стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки.

Згідно із нововведеннями у законодавстві підзвітні фінансові установи, тобто і банки, мають визначати свого клієнта як резидента тієї чи іншої юрисдикції (відштовхуючись від наявних даних чи отриманих з доступних баз даних), акумулювати інформацію про клієнтів-нерезидентів та ділитися нею із податківцями. Підзвітною є така інформація:

• ім'я, адреса, юрисдикція, податковий номер;
• якщо йдеться про рахунок фізособи, то дата і місце її народження;
• номер рахунку;
• найменування та ідентифікаційний номер фінустанови;
• залишок чи вартість рахунку станом на кінець року, на кінець звітного періоду, на момент закриття. Для рахунків фізосіб є така градація: рахунки низької вартості – із залишком до 1 млн доларів, рахунки з високою вартістю – залишок більше 1 млн доларів;
• у випадку депозитного рахунку – сума відсотків, а у випадку інших рахунків – транзакції протягом звітного періоду;
• валюта.

Тобто з середини літа за запитом податківців банки надаватимуть щодо клієнтів-нерезидентів великий обсяг інформації, яка є банківською таємницею.

Раніше "Ми - Україна" вже розповідав про те, що таке CRS-стандарт, що передбачає та навіщо Україна підключається до міжнародного обміну фінансовою інформацією.