Світова енергетика переживає наймасштабнішу трансформацію за останні півстоліття. Вугільні ТЕС поступаються місцем сонячним паркам, традиційні мережі адаптуються до нестабільної генерації вітру й сонця, а енергосистеми різних країн інтегруються в єдині континентальні комплекси. В умовах цієї стрімкої перебудови особливої цінності набувають інженери, які встигли попрацювати і з класичними енергооб’єктами, і з сучасними технологіями відновлюваних джерел.

Історія Івана Жукова — це історія цілого покоління енергетиків, які починали з проєктування потужних підстанцій радянського зразка, а сьогодні працюють із сонячними фермами та інтеграцією ВДЕ в національні енергомережі. Його шлях — від інженера державного інституту до власника консалтингової компанії — відображає не лише особисту еволюцію фахівця, а й трансформацію всієї галузі.

Школа великих потужностей

Кар'єра Жукова розпочалася у 2007 році у львівському "Укренергомережпроекті" — одному з провідних проєктних інститутів країни. Молодий спеціаліст одразу занурився у світ високих напруг: від 35 до 750 кіловольт. Робота в державному інституті дала йому те, що сьогодні називають фундаментальною школою енергетики.

"Там я навчився мислити системно, — розповідає Іван. — Коли проєктуєш підстанцію на 330 кВ, помилки неприпустимі. Один неправильно розрахований елемент може спричинити каскадне вимкнення цілого регіону".

У "Укренергомережпроекті" він опанував повний цикл проєктування: від розрахунку струмів короткого замикання до схем релейного захисту. Особливо запам’яталася робота над реконструкцією підстанцій у західних областях — проєкти, де треба було інтегрувати нове обладнання в енергосистеми, збудовані ще за радянських часів.

Шість років в інституті заклали основу професійного мислення. Саме тут Жуков усвідомив: енергетика — це завжди компроміс між технічними можливостями, економічною доцільністю та вимогами надійності.

Приватний сектор: нові виклики

У 2013 році Іван перейшов до приватної компанії "Art-Energo". Зміна роботодавця означала кардинальну зміну підходів. Якщо в державному інституті проєкти були масштабними, але розтягнутими у часі, то в приватному секторі цінувалися швидкість і економічна ефективність.

Уперше Жуков спробував себе як керівник проєктного відділу. Керівництво командою з восьми інженерів, координація з замовниками, контроль строків — усе це потребувало нових навичок.

"Раніше я відповідав лише за свою частину проєкту, а тут треба було бачити всю картину", — згадує він.

У "Art-Energo" проєкти були значно різноманітнішими: підстанції для промислових об’єктів, міські електромережі, лінії електропередач для нових житлових масивів. Кожен об’єкт мав свою специфіку, і типовими рішеннями обходитися не вдавалося.

Особливо цікавими були проєкти електропостачання торгових центрів.

"Сучасний ТРЦ споживає електроенергії, як невеликий завод, але водночас потребує абсолютної надійності. Покупець не буде чекати, поки відновлять електрику", — пояснює Іван.

Відновлювана енергетика: нова парадигм

Справжній поворот у кар’єрі стався у 2017 році, коли Жуков очолив відділ альтернативної енергетики в компанії "Rentekhno". Україна переживала бум сонячної енергетики, і ринок потребував фахівців, здатних адаптувати класичні знання до нових технологій.

Проєктування сонячних електростанцій кардинально відрізняється від традиційної енергетики. Тут немає потужних генераторів зі стабільним струмом — є тисячі фотоелементів, вихідна потужність яких залежить від погоди та часу доби.

"Перший проєкт на 10 МВт став справжнім викликом, — зізнається Іван. — Довелося вивчати вплив хмарності на генерацію, специфіку інверторного обладнання, вимоги до заземлення у системах постійного струму".

У "Rentekhno" він керував об’єкти від 1 до 50 МВт. Кожна СЕС — це комплексне завдання: від електротехніки до питань землекористування, екології та інтеграції в енергосистему.

Найскладнішими були проєкти поблизу існуючих підстанцій. Потрібно було забезпечити сумісність обладнання різних поколінь, врахувати вплив змінної генерації на стабільність мережі.

Технічний директор: масштабування проєктів

У 2018 році Жуков отримав пропозицію очолити технічний напрям у компанії DELA Energy. Посада технічного директора стала новим викликом — тепер він відповідав не лише за проєктування, а й за весь цикл реалізації: від укладання контрактів до введення в експлуатацію.

DELA Energy спеціалізувалася на сонячних електростанціях та реконструкції електромереж. Саме тут Жуков уперше зіткнувся з необхідністю координувати роботу кількох проєктних груп одночасно, контролювати виробництво обладнання, організовувати будівельно-монтажні роботи.

Особливо складними були проєкти, у яких потрібно було поєднати будівництво СЕС із модернізацією наявної підстанції. Треба було синхронізувати роботу різних підрядників, враховувати технологічні перерви в електропостачанні споживачів.

Два роки на посаді технічного директора дали Жукову розуміння енергетичного бізнесу з управлінського боку. Саме цей досвід згодом допоміг йому успішно розвивати власну консалтингову діяльність.

Власна справа: повний цикл послуг

Ще у 2016 році Жуков прийняв рішення відкрити власну консалтингову компанію. На той час він мав унікальний досвід: класична енергетика, управління проєктами, ВДЕ. Отримання у 2015 році кваліфікаційного сертифіката проєктувальника від Гільдії проєктувальників будівельної галузі відкрило нові можливості для ведення власного бізнесу.

Власний бізнес дозволив розширити спектр послуг. Тепер Іван працює не лише як проєктант, а й як консультант на всіх етапах енергетичних проєктів — від дозволів до введення в експлуатацію.

"Замовники часто не уявляють усієї складності енергетичних проєктів, — пояснює він. — Їм здається: встановив панелі — і одразу маєш електрику. Насправді це лише вершина айсберга".

За шість років роботи як ФОП Жуков отримав цілісне бачення ринку. Географія об’єктів охоплює всю Україну: від сільських шкіл до великих сонячних парків у степах. Кожен об’єкт вимагає індивідуального підходу, врахування локальних умов та специфіки замовника.

Окремий напрям — модернізація електромереж соціальних об’єктів. Лікарні, школи, університети часто мають застарілу проводку, що не відповідає сучасним стандартам енергоефективності.

Енергетика в умовах війни

Лютий 2022 року кардинально змінив пріоритети української енергетики. Війна показала критичну важливість енергетичної безпеки та стійкості систем до зовнішніх впливів.

"Війна змусила інакше дивитися на проєктування енергооб’єктів, — зазначає Жуков. — Тепер ми враховуємо не лише технічні й економічні чинники, а й безпеку, можливість швидкого відновлення після ушкоджень".

Розподілена генерація, що раніше сприймалась крізь призму екології та економіки, набула стратегічного значення. Локальні сонячні станції з накопичувачами здатні автономно забезпечити критичну інфраструктуру навіть при пошкодженні магістральних мереж.

В цих умовах досвід Жукова з централізованими і розподіленими системами став особливо затребуваним.

"Зараз усе частіше просять передбачити режим роботи “островом” — коли об’єкт може функціонувати незалежно від загальної мережі", — розповідає він.

Технології в роботі проєктанта

За ці роки інструменти роботи енергетика кардинально змінилися. Якщо раніше розрахунки робилися вручну або в примітивних програмах, то сьогодні без спеціалізованого ПЗ проєктування неможливе.

В арсеналі Жукова — AutoCAD для креслень, PVsyst для моделювання СЕС, REVIT для 3D-проєктів, профільні програми для розрахунку навантажень.

"Сучасне ПЗ дозволяє змоделювати роботу електростанції на кілька років наперед, врахувати кліматичні особливості, спрогнозувати економіку", — зазначає він.

Але технології — лише інструмент. Головне — розуміння фізичних процесів, здатність знаходити оптимальні рішення й ефективно взаємодіяти з людьми.

Перспективи галузі

Українська енергетика сьогодні переживає подвійний перехід: до відновлюваних джерел — на тлі потреби в енергобезпеці під час війни. Старі вугільні ТЕС виводяться з експлуатації, нові об’єкти будуються переважно на основі ВДЕ, і водночас велика увага приділяється стійкості та резервуванню.

"Майбутнє — за гібридними рішеннями, — вважає Іван. — Сонячні станції з накопичувачами, інтеграція різних типів генерації, “розумні” мережі, що самі балансують попит і пропозицію. Але найважливіше — створення максимально стійкої системи".

Професія енергетика теж еволюціонує. Сучасний фахівець має орієнтуватися не лише в електротехніці, а й в економіці, екології, ІТ та безпеці. Досвід із різними типами об’єктів набуває особливої цінності.

Історія Івана Жукова демонструє: в енергетиці не буває універсальних рішень. Кожен проєкт унікальний, кожне завдання потребує індивідуального підходу. Саме тому досвідчені фахівці, які пройшли шлях розвитку галузі зсередини, залишаються критично важливими для майбутньої енергетичної незалежності країни.