Матеріально-технічне забезпечення рідко фігурує у стратегічних звітах поряд із виробничими показниками. Втім саме цю сферу Людмила Перунська зробила центральною у своїй економічній роботі в межах великої інфраструктурної системи. Працюючи провідною економісткою з МТЗ філії «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» ПАТ «Укрзалізниця», вона розглядає управління ресурсами як окремий рівень управлінської відповідальності.

Аналітичне мислення Перунської ґрунтується на її впевненості в тому, що стабільність виробничих процесів формується задовго до запуску обладнання. Саме тому у фокусі її досліджень — прогнозування потреб, облік матеріальних потоків і узгодженість рішень між постачанням, складом та виробничими підрозділами.

«Правильне управління матеріально-технічними ресурсами — це фундамент безперебійного виробництва», — зазначає економістка, пояснюючи природу організаційних ризиків у промислових системах.

Чому матеріально-технічне забезпечення стає вразливим місцем у великих промислових системах?

Матеріально-технічне забезпечення ресурсів (далі - МТР) — це система, яка визначає, чи отримає виробництво потрібні ресурси вчасно, у необхідному обсязі та без надмірних витрат.

У великих промислових і інфраструктурних компаніях ця система працює в умовах підвищеної складності. Велика кількість підрозділів, багаторівнева структура управління та розподілені виробничі майданчики створюють середовище, у якому навіть незначні збої в координації можуть мати накопичувальний ефект.

Аналітика показує, що вразливість МТР у таких системах пов’язана з інерційністю управлінських рішень. Інформація про потреби, залишки та графіки постачання часто рухається повільніше, ніж змінюються виробничі умови. У результаті рішення ухвалюються із запізненням, а система переходить у режим постійного реагування на проблеми.

За спостереженнями Людмили Перунської, саме масштаб підприємства вимагає від МТР переходу від локального контролю до системного планування. Без єдиної аналітичної логіки матеріальні потоки починають існувати автономно, що підвищує ризик дефіциту ресурсів у критичні моменти та створює приховані фінансові втрати. У таких умовах матеріально-технічне забезпечення перестає бути технічною функцією й набуває стратегічного значення для стабільності виробництва.

«У великих виробничих системах матеріально-технічне забезпечення фактично виконує роль прихованого координатора. Якщо ця функція вибудувана на аналітичному рівні, підприємство отримує повну керованість процесів», — зазначає один із фахівців з економіки промислових підприємств, коментуючи тактику, яку застосовує Людмила Перунська.

Інтегровані системи МТР як основа керованості виробничих процесів

Однією з ключових проблем у промисловості залишається фрагментарність управління матеріальними потоками. Постачання, склад і виробництво часто функціонують у різних інформаційних контурах, що унеможливлює оперативну координацію. У таких умовах управлінські рішення приймаються з запізненням, а ризики простоїв зростають.

Аналітичний підхід до МТР передбачає впровадження інтегрованих систем, які об’єднують дані про закупівлі, залишки, рух матеріалів і виробничі плани. Це дозволяє перейти від реактивного управління до прогнозованого. За спостереженнями Людмили, навіть базова інтеграція даних дає змогу виявляти приховані вузькі місця ще до того, як вони вплинуть на виробничий графік.

Важливим елементом є стандартизація процедур та єдині правила обліку, узгоджені формати даних та чіткі регламенти взаємодії між підрозділами. Такий підхід знижує залежність від людського фактору та підвищує прозорість процесів.

«Система МТР працює ефективно тоді, коли матеріали приходять вчасно, у потрібному обсязі та з мінімальними витратами», — підкреслює економістка.

Типові помилки в управлінні МТР, які призводять до збоїв виробничого ритму

Один із поширених прорахунків у системах МТР — формальне планування, яке не пов’язане з реальними виробничими графіками. Коли потреби визначаються за усередненими показниками або за інерцією минулих періодів, система втрачає здатність реагувати на зміни навантаження та зовнішніх умов.

Ще однією проблемою є розділення відповідальності між підрозділами без чітко визначеного центру координації. У таких випадках постачання, склад і виробництво працюють у власних логіках, а відхилення в одному сегменті стають помітними лише тоді, коли вони вже вплинули на виробничий процес.

Аналітичний підхід Людмили Перунської звертає увагу й на ризики надмірного ручного контролю. Відсутність автоматизованих інструментів обліку та прогнозування підвищує залежність системи від людського фактору й ускладнює своєчасне коригування планів. У підсумку зростає кількість термінових закупівель, збільшуються витрати, а виробничі підрозділи працюють у режимі постійної компенсації нестачі ресурсів.

Саме ці помилки, на перший погляд непомітні, формують середовище, у якому навіть стабільні виробничі процеси стають уразливими до збоїв і затримок.

Прогнозування потреб як інструмент запобігання виробничим ризикам

Другим ключовим фактором ефективності МТР є точність прогнозування потреб у матеріально-технічних ресурсах. Формування заявок на основі усереднених показників або минулих періодів без урахування змін у виробничих планах створює системні перекоси, наприклад дефіцит одних позицій і надлишок інших.

Аналітичні моделі прогнозування, які базуються на виробничих планах, сезонності та історичних даних, дозволяють підвищити точність розрахунків. Практика показує, що використання сценарного підходу з урахуванням альтернативних варіантів розвитку подій значно знижує ризики простоїв у періоди нестабільності ринку.

Людмила Перунська звертає увагу на те, що прогнозування в МТР має бути саме безперервним і гнучким процесом, а не одноразовою процедурою на початку року. Регулярне коригування прогнозів дає змогу адаптувати систему до змін попиту, цінових коливань і логістичних обмежень без втрати керованості.

Оптимізація запасів між стабільністю та фінансовою ефективністю

Управління запасами є одним із найскладніших аспектів МТР. Надлишкові запаси заморожують оборотні кошти та збільшують витрати на зберігання, тоді як мінімізація складів підвищує ризик зупинок виробництва. Аналітика свідчить, що оптимальний рівень запасів досягається лише за умови постійного моніторингу обігу матеріалів і гнучкого коригування нормативів.

Цифровізація складських процесів і впровадження сучасних інструментів обліку дозволяють відстежувати рух ресурсів у режимі, близькому до реального часу. Це скорочує затримки, підвищує швидкість прийняття рішень і зменшує втрати, пов’язані з неефективним зберіганням.

«Висока якість логістики починається з дисципліни даних та прозорості процесів», — ділиться Перунська, наголошуючи, що саме дані формують основу для економічно обґрунтованих управлінських рішень у МТР.

Матеріально-технічне забезпечення як стратегічний фактор стійкості

Комплексний аналіз процесів МТР показує, що безперебійність виробництва є результатом системної роботи. Інтегровані системи, точне прогнозування та оптимізація запасів формують кероване середовище, у якому підприємство здатне адаптуватися до змін без втрати ефективності.

«Підходи до оптимізації матеріально-технічних ресурсів, які базуються на даних і прогнозуванні, мають універсальне значення для будь-яких інфраструктурних систем. Саме такі моделі сьогодні розглядаються як основа економічної надійності у промисловості», — зазначають експерти з управління ланцюгами постачання.

Системи, про які говорить та застосовує у своїй роботі Людмила, працюють також у ширшому міжнародному контексті, де стабільність ланцюгів постачання є ключовою умовою економічної надійності. Саме тому оптимізація матеріально-технічних ресурсів дедалі частіше розглядається як стратегічний інструмент, що підтримує сталий розвиток і довгострокову конкурентоспроможність виробництва.