Асоціація «Український центр сталевого будівництва» зафіксувала зростання цін на металопрокат на 2,7%, що тягне за собою подорожчання будівництва. А в сукупності з дефіцитом кваліфікованих інженерів-конструкторів країна може зіткнутися із системним бар’єром для відновлення інфраструктури. В умовах, коли ресурси дорожчають, а людей катастрофічно не вистачає, галузь шукає нові точки опори. Інженер-конструктор і консультант з виробництва Павло Ткаченко впевнений, що прихований ресурс потрібно шукати в організації ранніх етапів будівництва. Понад 20 років розробляючи моделі виробничих металевих будівель і креслення їхніх елементів — зокрема для масштабних нафтовидобувних проєктів на Близькому Сході, — він сформулював свій підхід до проєктування, де точність на ранньому етапі стає головним важелем управління економікою всього будівництва. Як перетворити інженерний розрахунок на інструмент прямої економії і чому майбутнє великих будівництв залежить від точності креслень — запитали у Павла Ткаченка, члена британського Інституту інженерії та технологій (IET), який зараз навчає інших інженерів.

— Павле, за вашими плечима майже двадцять років у проєктуванні та досвід управління складними об’єктами в періоди ринкової нестабільності. Сьогодні, коли галузь зіткнулася з черговим стрибком цін на метал і «трудовою стелею», що, на вашу думку, допоможе запобігти «завмиранню» будівництва?

— «Завмирання» будівництва зазвичай відбувається не стільки через дефіцит коштів, скільки через інерцію мислення, недостатньо точні розрахунки та подекуди шаблонні проєкти, які надають інженери. Коли метал дорожчає, єдина робоча стратегія — це перехід до граничної точності. Зараз не можна проєктувати із запасом на всякий випадок. Завдання конструктора — знайти той баланс, де будівля залишається абсолютно надійною, але споживає менше сталі. Це досягається за рахунок високоточного BIM-моделювання та детального опрацювання креслень КМД — конструкцій металевих деталювальних — уже на старті. Необхідно боротися за кожен кілограм металу ще на стадії цифрового двійника, таким чином можна прибирати зайву вагу в цифрі ще до того, як вона перетвориться на реальні витрати на майданчику.

— Ви називаєте ключовим інструментом економії саме детальне опрацювання на стадії креслень конструкцій. Чому ця частина роботи стає критичною саме зараз?

— Тому що сьогодні в нас практично не залишилося права на помилку. Раніше, коли метал коштував дешевше, а людей було більше, багато огріхів проєктування виправляли просто на будівельному майданчику: десь підварили, десь підрізали на місці. Зараз це непозволена розкіш. По-перше, час. На великих об’єктах я бачив, як один день простою через нестиковку вузлів спалює колосальні бюджети. По-друге, кваліфікація монтажників. Їх теж зараз гостро не вистачає, тому конструкції мають збиратися як конструктор Lego. Необхідно вибудовувати роботу так, щоб кожен болт був у моделі на своєму місці. Якщо проєкт виконано ідеально, забудовник не просто економить сталь, а страхує себе від простоїв і браку на заводі.

— Ви входите до британського об’єднання інженерів IET, працювали над проєктами світового значення — нафтохімічний комплекс у Саудівській Аравії, наприклад, вартістю 11 мільярдів доларів. Який досвід міжнародної практики вважаєте корисним для України зараз?

— Справа не в якихось конкретних секретних технологіях чи практиках, а в переході до проєктування під особливості виробництва — коли інженер під час розроблення елементів одразу враховує можливості верстатів на заводі. Світова практика показує, що можна створювати цифрову модель і буквально «згодовувати» її обладнанню без зайвих дзвінків та уточнень. Це прибирає цілий ланцюжок погоджень і помилок. Для відновлення України це зараз критичний момент. Якщо ми впровадимо таку наскрізну дисципліну, коли креслення стає прямою інструкцією для верстата, швидкість монтажу може зрости в рази.

— Ваш досвід складався з практики інженера на виробництві й пізніше — керівництва міжнародними проєктами. Зараз ви паралельно навчаєте персонал — створюючи нову школу інженерного лідерства. Чи можна назвати це вашою відповіддю на кадровий дефіцит?

— Так, я впевнений, що галузі потрібні люди, здатні працювати в режимі багатозадачності й володіти BIM-технологіями на експертному рівні, я володію цими знаннями і можу їх передати, і тим самим підвищити конкурентність та експертність інженерів, тому й інвестую свій час у навчання. Як показує практика, один підготовлений таким чином спеціаліст здатний ефективно закривати обсяг завдань, на який раніше потрібен був цілий відділ. Я вважаю, що саме в зростанні компетенцій кожного конкретного фахівця і криється розв’язання проблеми дефіциту сьогодні.

— Який ваш прогноз для українського будівництва на найближчі роки? Чи зможе цифровізація нівелювати зростання цін на ресурси?

— Метал, як і в принципі всі будівельні матеріали, навряд чи стане дешевшим, але ми як фахівці точно можемо стати ефективнішими. Цифровізація здатна мінімізувати вплив вартості сировини на кінцевий проєкт за рахунок розумнішого використання ресурсів. Галузь неминуче прийде до того, що інновації в КМД та BIM-проєктуванні стануть обов’язковим стандартом. Це дозволить ринку усвідомити просту річ: якісна робота інженера окупає себе багаторазово, тому що саме вона запобігає зайвим витратам там, де їх зазвичай не помічають.