У сучасному світі, коли успіх і досягнення стали головними критеріями оцінки людини, багато хто стикається з так званим "синдромом самозванця". Цей стан може проявлятися навіть у дуже успішних людей: від студентів і митців до вчених та керівників. Детальніше про синдром та основні ознаки, які можуть вказувати на його наявність, детальніше розповість "Ми-Україна".

"Синдром самозванця" - що це таке

Психологічний стан, при якому людина на постійній основі недооцінює власні здібності та досягнення, тому що боїться осуду оточуючих через свою нібито "некомпетентність" називається "синдромом самозванця". Навіть попри велику кількість реальних успіхів, вона часто переконує себе, що їй просто пощастило або, що вона не заслуговує того, що має.

Цей термін вперше був введений 1978 року дослідницями Полін Кланс і Сюзан Аймс, які відзначили, що цей феномен зустрічається у різних професійних і творчих сферах.

Люди з синдромом самозванця схильні пояснювати свої перемоги певними зовнішніми чинниками, замість того, щоб визнавати власні зусилля та таланти.
 
 

Основні прояви

Серед найбільш розповсюджених ознак, які вказують на наявність "синдрому самозванця", виділяють такі:

- постійні сумніви у власній компетентності;

- страх зробити помилку або зіштовхнутися з критикою;

- перфекціонізм і прагнення працювати більше, аніж потрібно;

- заниження власних досягнень;

- емоційне виснаження через внутрішній тиск.

Іноді цей стан також супроводжується тривожністю, низькою самооцінкою чи навіть певними депресивними проявами.

Хто в зоні ризику 

Синдром самозванця може "торкнутися" будь-кого. Проте найчастіше з ним стикаються люди які працюють у сферах, де дуже велика конкуренція або ті хто прагне досягнути ідеалу чи не у всьому.

Особливо схильними до такого є:

- перфекціоністи,

- початківці у певних професіях,

- жінки, які будують кар’єру в переважно чоловічих колективах, 

- ті, хто швидко досяг успіху й не встиг у нього повірити.
 

Чи можна із цим впоратися самостійно?

Починати "виздоровлення" від "синдрому самозванця" потрібно  із визнання того, що ця проблема вас все ж торкнулася.

Вкрай важливо у цій ситуації навчитися помічати й цінувати власні успіхи, приймати щирі компліменти, а також не знецінювати свою працю. У цьому можуть допомогти як підтримка рідних, так і робота з психотерапевтом. І, що не менш важливо - розвиток навичок самопідтримки.

Зауважимо, що замість того, щоб порівнювати себе з іншими, краще зосередитися на власному розвитку та зроблених кроках до конкретної цілі.

Нагадаємо, як раніше "Ми-Україна" пояснював, чому можуть німіти руки та на які небезпечні захворювання може вказувати цей симптом.