"Синдром рятівника": що це таке і чи можна від нього "вилікуватися"?

Коли людина постійно хоче допомагати іншим, навіть якщо її про це не просять - це цікавий стан, який носить назву “синдром рятівника”. На перший погляд, може здатися, що це добре, але часто за цим ховається якась травма: провина, страх бути непотрібним або бажання отримати любов через турботу. Такі люди віддають свій час і сили, забуваючи про себе. Вони часто потрапляють у стосунки, де самі рятують, а інший завжди потребує допомоги. Детальніше про цей стан і про те, які ще симптоми вказують на нього, розповість "Ми-Україна".

"Синдром рятівника" - як його розпізнати

 

Є кілька характерних рис, які чітко вказують на наявність цього синдрому, а саме:

- Людина часто бере на себе чужі проблеми і не вміє відмовляти, навіть коли це шкодить їй самій;

- Людина не може спокійно дивитися, як хтось сумує чи робить помилку - одразу хоче втрутитися і допомогти;

- Людина часто відчуває втому, але не дозволяє собі зупинитися. Вона переконана - допомога є її обов'язком;

При цьому, не отримуючи подяки, людина із "синдромом рятівника" зіштовхується з розчаруванням або відчуттям порожнечі.
 

В чому криється небезпека

 

Головна особливість "синдрому рятівника" в тому, що з часом він призводить до дуже сильного емоційного виснаження. Людина починає "втрачати" себе, адже вважає, що має цінність лише тоді, коли допомагає іншим.

Часто такі люди притягують до себе маніпуляторів або токсичних осіб, які користуються їхньою добротою.

У стосунках з такою людиною часто виникає нерівновага: один з партнерів постійно віддає, водночас інший - лише отримує. Згодом це викликає втому, розчарування і може навіть вплинути на фізичне здоров’я.

Чи можна "вилікуватися" від синдрому

 

Для початку потрібно зрозуміти, що допомогти всім неможливо. Не менш важливо й  вміти правильно розставляти  межі й запитувати себе: “Чи ця допомога справді потрібна, чи я роблю це, щоб почуватися важливим?”.

До всього треба дозволяти людям самим відповідати за свої дії і не вважати це байдужістю. Ви маєте розуміти, що це, в першу чергу - повага, а не "ігнор".

 

Зверніть увагу, якщо ж знайти баланс між турботою про інших і про себе досить важко, краще поспілкуватися на цю тему з кваліфікованим спеціалістом - психологом. 

Нагадаємо, як раніше "Ми-Україна" пояснював, що таке "синдром самозванця" та як за симптоматикою можна розпізнати його у себе. 

Головне