Китай протягом десятиліть використовував стратегію "тихого зростання", яка дозволила країні стати однією з найбільших економік світу, але водночас накопичити значні геополітичні амбіції.
Про це у інтерв'ю "Ми-Україна" повідомив Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру "Об'єднана Україна".
За словами експерта, зовнішньополітична доктрина Китаю кардинально змінилася після приходу до влади Ден Сяопіна наприкінці 1970-х років. Якщо раніше КНР активно брала участь у військових конфліктах, зокрема у Корейській війні та конфлікті з СРСР за Даманський острів у 1969 році, то новий лідер обрав принципово іншу стратегію.
"Ден Сяопін взяв курс на економічне зростання, але він виключив політичні амбіції", - зазначає Кучухідзе.
Політолог пояснює, що китайського лідера часто цитують фразою про необхідність "триматися в тіні і намагатися нічим не проявляти себе".
Ця стратегія передбачала активне економічне співробітництво з США при одночасному уникненні політичних заяв. Головний акцент робився на отриманні інвестицій та технологій від західних країн для розвитку власної економіки.
Наступники Ден Сяопіна продовжували цю політику. Цзян Цземінь прийшов з доктриною "мирного зростання", а Ху Цзіньтао обрав доктрину "гармонічного миру". При цьому всі китайські лідери публічно декларували прихильність до миру та економічного співробітництва.
"Уявіть собі, вони кажуть про мир, за мир в усьому світі, за економіку, давайте всі заробляти. А зростає військова потуга", - підкреслює політолог.
Ситуація почала змінюватися з приходом до влади Сі Цзіньпіна у 2012 році, який вперше почав відкрито демонструвати геополітичні амбіції Китаю. За його правління була ініційована програма "Один пояс, один шлях", а країна почала активно просувати ідею мультиполярного світу.
Кучухідзе звертає увагу на те, що китайська стратегія виявилася надзвичайно ефективною.
"Уявіть собі, як вони мовчки брали гроші, інвестували, розвивалися, паралельно будували армію. А в Америці думали про взаємозалежність", - каже експерт.
За оцінками експерта, лише у 2010 році американська корпорація RAND вперше офіційно назвала Китай загрозою для США, прогнозуючи, що це станеться до 2030 року. Проте насправді Китай став викликом значно раніше.
Політолог вважає, що до 2049 року Китай намагатиметься стати першою державою світу, але цей план навряд чи буде реалізований через низку об'єктивних факторів, включаючи ядерну нерівність та відсутність розгалуженої системи союзників.
Як писали "Ми-Україна" раніше, президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Кремль веде "класичну російську методику ведення переговорів", коли спочатку висуваються одні умови, а потім інші. За його словами, Володимир Путін свідомо вимагає неможливого від України.
