24 грудня набрали чинності зміни у трудове законодавство, які стосуються перенесення вихідних, тривалості та компенсації щорічних відпусток і умов відпустки за власний рахунок. Що про них треба знати працівникам – розповідає "Ми – Україна".

Вихідні та робочі дні: перенесення без Кабміну

За вимоги щодо вихідних відповідає Кодекс законів про працю (КЗпП). Про те, як саме їх надають на підприємствах, які працюють безперервно, розповідає ст. 69: два вихідні в різні дні тижня почергово групам працівників з урахуванням графіку змін. За ст. 70 є вимога щодо тривалості щотижневого безперервного відпочинку – не менше 42 годин.

Статтею 67 встановлюють, що загальним вихідним є неділя. Якщо на підприємстві п'ятиденний робочий тиждень, то, як правило, другий вихідний надається поряд із загальним.

Ще одна норма цієї статті – про перенесення. Якщо святковий або неробочий день випадає не вихідний, вихідний переносять на наступний день. Але на час воєнного стану ця норма не працює.

Що змінилося? У ст. 67 КЗпП остаточно вирішили питання, яке у період зимових свят турбувало багатьох: чи буде вихідним понеділок 1 січня?

У мирний час за Кабміном було право рекомендувати роботодавцям, як саме використовувати святкові та неробочі дні та влаштувати усе оптимально. Найпізніше за три місяці до цього Кабмін видавав рекомендації щодо перенесень, додаткових неробочих днів, їхнього відпрацювання. Це право уряду на час воєнного стану також було під мораторієм. Але відтепер його взагалі скасували – Кабмін рекомендації не видаватиме ані протягом війни, ані після її завершення.

Перенесення вихідних та робочих днів стало прерогативою саме роботодавця зараз, а у мирний час за виключенням автоматичного переносу вихідного, який збігається зі святом, на наступний день. Роботодавець може переносити вихідні та робочі дні у два способи:

• прописати це у трудовому або колективному договорі;
• передбачити це наказом або розпорядженням. Проте перенесення треба узгоджувати або з профспілкою, або з обраними та уповноваженими представниками або представником працівників.

Відпустка при народженні: кому і як надавати?

З квітня 2021 року у КЗпП з'явилася стаття 77-3 щодо нового виду відпустки – при народженні дитини. Вона одноразова, оплачувана, надається протягом трьох місяців після народження . Її тривалість – 14 днів , проте може бути меншою і строк працівник вказує у заяві.

Піти у відпустку при народженні може хтось один з таких членів сім'ї:

• батько новонародженої дитини. Право має як чоловік, так і батько, шлюб із яким не зареєстрований, якщо проживає з матір'ю спільно, пов'язаний побутом, вони мають взаємні права та обов'язки;
• баба, дід або інший повнолітній родич дитини. За умови, що батько або мати новонародженої дитини є одиноким і саме цей родич за дитиною доглядатиме.

За урядовим порядком про цю відпустку, її неможна компенсувати грошима, якщо не використали. Також неможна переносити. А за законом про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, у роботодавця є право відмовити у такій відпустці, якщо про неї просить працівник об'єкту критичної інфраструктури.

Щоб оформити відпустку, треба написати заяву, додати копію свідоцтва про народження дитини або документа для держреєстрації народження. Чоловік у шлюбі також додає свідоцтво про нього, батько, шлюб з яким не зареєстрований – довідку про реєстрацію місця проживання.

Що змінилося? І у КЗпП, і у законі про відпустки (ст. 19-1) додали ще один обов'язковий документ, який треба подавати заразом із документом про народження дитини – заяву матері. Її треба подавати, якщо на відпустку при народженні претендує батько, шлюб з яким не зареєстрований, баба, дід або інший родич, якщо батько або мати дитини є одинокими.

Насправді до кодексу і закону перенесли норму, яка є в урядовому порядку надання відпустки при народженні. Там заява одиноких матері або батька вказана в переліку документів, що повинні надати дід, баба або родич. Але немає згадки про неї, якщо відпустку оформлює батько, шлюб з яким зареєстрований.

Щорічна відпустка: більші терміни, але без оплати

Стандартна тривалість щорічної відпустки за законодавством – 24 дні, проте є чимало працівників, які можуть розраховувати на більший строк з різних підстав. Зокрема це особи з інвалідністю, чорнобильці, промислово-виробничий персонал, працівники на підземних роботах, батькам і опікунам дітей з інвалідністю. Але за законом про трудові відносини під час воєнного стану роботодавець може відмовитись надати щорічну основну відпустку довшу за 24 дні.

До скасування чи завершення воєнного стану не працює й інша вимога: відгуляти невикористані зі щорічної відпустки дні відпочинку треба або до кінця робочого року, або максимум протягом 12 місяців після його закінчення. Роботодавець може не надавати невикористані дні, остаточне рішення лишається на його розсуд. Проте людина зможе отримати їх після завершення або скасування воєнного стану. Якщо звільниться до цього, то йому мають виплатити компенсацію.

Під час воєнного стану роботодавець може повністю відмовити у щорічній основній чи відпустці іншого виду, якщо людина працює на об’єкті критичної інфраструктури та її нікому замінити. Проте не має права відмовити у соціальній відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до трьох років.

Що змінилось? Роботодавець відтепер може відмовити у щорічній основній відпустці (але не у соціальній) ще й працівникам, які залучені до виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобзавдання.

Інша новація навряд чи може сподобатися вже широкому колу працівників. Роботодавцю прописали попередній алгоритм, як відпустити людину у щорічну основну відпустку строком понад 24 дні, якщо вона має таке право, і при цьому зекономити.

Дні понад 24 щорічної основної роботодавець може не оплачувати. Невикористані понаднормові можна перенести на період після війни, і за рішенням роботодавця їх можна надавати без збереження зарплати. Взагалі будь-який вид відпустки понад щорічну основну можна надавати без збереження зарплати та за цим принципом.

Не розповсюджується він на відпустки:

• у зв'язку із вагітністю та пологами;
• для догляду за дитиною до трьох років;
• у зв'язку із усиновленням дитини.

Також діє виключення для освітян: керівників закладів та установ освіти та навчальних/педагогічних підрозділів, педагогів та наукових працівників.

Проте із застосуванням цієї норми роботодавцям радять не квапитися, щоб уникнути перевірок, санкцій та судових позовів працівників, і зачекати дистів із роз'ясненнями від Мінекономики та Держпраці. Хоча попередній опис змін Держпраці виглядає саме так: кількість днів відпустки, що перевищує 24 календарні, може за рішенням роботодавця надаватися без збереження зарплати.

Компенсація за невикористану відпустку мобілізованим

За КЗпП (ст. 83) та законом про відпустки (ст.24) в разі звільнення працівники отримують компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, а також за невикористані дні додаткової особам, що мають дітей з  інвалідністю підгрупи А першої групи.

Кодекс і закон передбачають це в разі звільнення. Але є ще й увільнення мобілізованого працівника, коли на період служби за ним зберігається місце роботи, посада, хоча не зберігається середній заробіток. При увільненні працівник пред'являє роботодавцю повістку, а роботодавець видає відповідний наказ. І про одночасну із цим компенсацію за відпуску донедавна не йшлося.

Що змінилось? Мобілізованим працівникам, призваним на військову службу резервістам, прийнятим на військову службу за контрактом тепер при увільненні надаватимуть компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової, яка передбачена батькам дитини з інвалідністю підгрупи А першої групи.

Щоб отримати компенсацію треба:

• написати заяву;
• подати її до кінця місяця, в якому увільнили.

Але діятиме норма уже для тих працівників, яких мобілізують після набрання законом чинності – після 24 грудня. Тим, кого мобілізували раніше, компенсація передбачена на звичних умовах – під час звільнення.

Відпустка за власний рахунок: плюс дні, мінус стаж

За законом про відпустки (ст. 26) щорічно можна було піти у відпустку за згодою сторін за власний рахунок, тобто без збереження зарплати, на термін до 15 днів. Але на час воєнного стану її строк не обмежений, якщо про це просить працівник, а роботодавець не проти.

Для біженців та внутрішньо переміщених осіб умови відпустки за власний рахунок свої. Під час воєнного стану роботодавці не можуть, а зобов’язані її надавати на підставі заяви та підтверджуючих документів, якщо працівник виїхав за кордон чи набув статусу ВПО. Таких відпусток може бути одна чи декілька. Загальна тривалість протягом воєнного стану не має бути більше 90 днів. Перебування у цій відпустці за власний рахунок не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку.

Що змінилось? Під час воєнного стану тривалість відпустки за власний рахунок лишається без обмежень. Проте вимоги щодо її надання ВПО ми згадали не дарма. Відтепер для усіх працівників, які йдуть у відпустку без збереження зарплати, її період не зараховуватимуть до відпускного стажу. Тобто до стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку. До змін цей період зараховували.

Ті відпустки за власних рахунок, які надавали до 24 грудня 2023 р., тобто до набрання законом чинності, до відпускного стажу включають. Всі, які надаються після цієї дати – ні.

Умова про те, що верхня планка неоплачуваної відпустки, якщо у працівника є потреба і роботодавець не проти, під час війни не обмежується, є у законі про трудові відносини під час воєнного стану. Але в законі про відпустки і для мирного часу строк відпустки без збереження зарплати тепер зростає та становить 30 днів замість 15 днів. В разі загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації, епідемії, пандемії, самоізоляції працівник може попросити про таку відпустку більшої тривалості. Про конкретні строки домовлятиметься з роботодавцем. Проте і її не будуть зараховувати до відпускного стажу.

У ст. 25 закону про відпустки є перелік тих працівників, яким відпустку за власний рахунок роботодавець зобов'язаний надавати. Таких категорій було двадцять, а стало на одну більше. На неї можуть розраховувати мобілізовані працівники, які звільнилися зі служби після особливого періоду або демобілізації. Її тривалість – до 60 днів, і до страхового стажу її тривалість включається.

Нині норма про відпустку демобілізованих ще неактуальна, бо демобілізація не відбувається. Проте зміни можуть настати, якщо ухвалять урядовий законопроєкт щодо мобілізації. Окрім її умов, про які "Ми – Україна" писав, хочуть надати можливість мобілізованим українцям звільнятися після 36 місяців служби.