Зовнішня політика США часів Першої світової війни характеризувалася суттєвими протиріччями між декларованими демократичними принципами та реальними діями в різних регіонах світу. Особливо показовим прикладом стала ініціатива президента Вудро Вільсона з його знаменитими "14 пунктами", які проголошували право народів на самовизначення, але на практиці застосовувалися вибірково. Про це повідомив Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник та співзасновник Аналітичного центру "Об'єднана Україна".
На відміну від європейського напрямку, де США виступали захисниками демократичних цінностей, відносини з країнами Латинської Америки будувалися на принципах "реальної політики" та жорсткого відстоювання національних інтересів. Тамтешня політика Вашингтону включала військові конфлікти та встановлення економічної залежності латиноамериканських держав.
1917 рік став переломним для США, коли країна вступила у Першу світову війну, замінивши Російську імперію, яка вийшла з конфлікту. Символічно, що ініціатива створення Ліги Націй у 1919 році, запропонована президентом Вільсоном як один із його знаменитих пунктів, не отримала підтримки американського Сенату.
Республіканці заблокували вступ США до Ліги Націй, використовуючи риторику, подібну до сучасної: пріоритет внутрішніх інтересів країни та гасло "Америка перш за все". Це сталося незважаючи на те, що США фактично стали світовим лідером після перемоги у війні, коли економіки європейських країн були суттєво послаблені.
Як писали "Ми-Україна" раніше, президент США Дональд Трамп заявив, що Гренландія має стратегічне значення для глобальної безпеки, і Сполучені Штати повинні взяти її під контроль.
