Попри те що наука про харчування сьогодні рухається вперед дуже швидко, у масовій культурі продовжують жити десятки старих уявлень, які дісталися нам ще з радянської доби. У ті часи дієтологія фактично існувала окремо від доказової медицини, а рекомендації формувались переважно на припущеннях, а не на дослідженнях. Деякі абсурдні міфи передавалися у спадок буквально від сім’ї до сім’ї, а тому й закріпилися надовго.
Президент Асоціації дієтологів України Олег Швець пояснив, чому деякі з найпоширеніших радянських харчових правил не мають під собою жодного сучасного наукового підґрунтя.
Міф №1. Чи треба їсти суп щодня
Почнімо з переконання, що перші страви нібито є запорукою для "правильного" травлення. Гадаємо, чимало хто чув в дитинстві твердження, що якщо не їсти гарячий суп, то будуть проблеми із травною системою. Насправді користь такої страви визначається її складом: овочі, мінімальна кількість солі й жиру — ось що має значення. А сама ідея про те, що суп впливає на фізіологію травлення сильніше, ніж будь-яка інша їжа, не підтверджується доказами. Відсутність супів у раціоні аж ніяк не підвищує ризик хвороб шлунка.
Міф №2. Запивати їжу категорично заборонено
Це одна з тих порад, що передавалася десятиліттями без перевірки. Мовляв, вода розбавить кислоту в шлунку і виникнуть проблеми з травленням. Але правда у тому, що наш шлунок може самостійно змінити об’єм секреції залежно від того, що ми їмо, і вода не здатна "розбавити" кислоту настільки, щоб це вплинуло на наше самопочуття та травний процес. Єдине, що дійсно може змінитися — швидкість насичення, і для деяких людей це навіть корисно, особливо якщо вони намагаються зменшити обсяг спожитої їжі.
Міф №3. Від гострої та кислої їжі буде виразка шлунку
Ще одна стародавня страшилка, якою лякали усіх — що кисла або гостра їжа "спалює" шлунок. Але кислотність у шлунку в нормі значно вища, ніж у лимонному соці, і організм чудово захищений від її впливу. Слизова оболонка має потужний захисний бар’єр, і самі по собі спеції чи кислі страви цей бар’єр не руйнують. Інша справа, коли він уже ослаблений, наприклад через інфекцію Helicobacter pylori або тривале застосування протизапальних препаратів. Тоді гостра та кисла їжа може впливати на здоров'я шлунку і саме через це лікарі рекомендують дотримуватися спеціальної дієти.
Міф №4. Свіжі овочі та фрукти не можна їсти тим, у кого слабкий шлунок
Тривалий час у радянській медицині існувала заборона на сирі овочі й фрукти при захворюваннях кишківника. Але сучасна дієтологія розглядає рослинну їжу, як ключовий компонент для здоров’я мікробіому. Саме клітковина, що міститься у свіжих і варених овочах однаково, допомагає відновлювати баланс бактерій. Так, тимчасові обмеження можуть бути потрібні під час гострих симптомів, але потім овочі та фрукти мають повернутися у раціон.
Міф №5. Дорослим не можна пити молока та їсти молочні продукти
Міф про "шкідливість" молока для дорослих — ще один пережиток минулого. Частина людей дійсно має знижену активність ферменту, який перетравлює лактозу, але таких небагато. Але й вони не повинні повністю виключати молочні продукти: невеликі порції ферментованих продуктів навпаки допомагають організму краще переносити молочний цукор. До того ж жоден генетичний тест не може діагностувати непереносність лактози — про це говорять лише симптоми.
Міф №6. Краще їсти часто і маленькими порціями
Щодо популярного колись дробного харчування, то його користь також значно переоцінювали. Часті прийоми їжі зовсім не гарантують схуднення й не знижують ризик переїдання. У людей із синдромом подразненого кишківника надмірна частота прийомів їжі здатна навіть посилити дискомфорт. Такий режим харчування має сенс лише для тих, хто не може отримати достатньо калорій або поживних речовин за один прийом — тобто при мальнутриції.
Міф №7. Столи дієт за номерами — секрет здоров'я
Окрема історія — дієтичні столи за Пєвзнером, які були обов’язковими у радянській лікарняній практиці. Століття тому вони справді могли бути корисними, але з появою сучасної фармакології та доказової медицини їхня актуальність повністю зникла. Ці дієти ніколи не проходили повноцінних клінічних досліджень, ґрунтувалися на застарілих уявленнях і передбачали дуже жорсткі обмеження. У більшості західних країн від них відмовилися ще після Другої світової війни, тоді як у нас вони інколи залишаються "традицією", яка не має реальної користі.
Також читайте на "Ми-Україна", які міфи про колу не мають жодного наукового підтвердження.
