Психопатія звучить як щось рідкісне і притаманне відомим образам з кіно, але в реальності вона може бути ближча, ніж здається. Оцінки професора з психології університету Бата Грема Фейрчайлда свідчать: приблизно одна людина зі ста вкладається у критерії психопатії. Тобто це може бути приємний сусід, харизматичний колега з відкритою посмішкою, незнайомець у вагоні метро — і, теоретично, навіть ви самі. Проблема не лише в поширеності, а у видимості: більшість людей із такими рисами живуть роками, не підозрюючи про них, а оточення списує тривожні сигнали на "сильний характер", "уміння домагатися свого" чи "невміння проявляти почуття".

"Ми-Україна" пояснить, якого висновку дійшов Грем Фейрчайлд, а також інші дослідники психології та психіатрії.

Чи багатьом людям ставлять діагноз психопатії 

Фахівці пояснюють: діагноз ставлять нечасто, бо поведінка може бути соціально прийнятною або навіть винагороджуваною. Людина з психопатичними рисами нерідко добре функціонує в суспільстві, не має "кримінального минулого", а подекуди може навіть легко заводити купу знайомств, мати величезне коло друзів. Психопат може бути дуже привабливим через харизму, переконливим, упевненим і досягати успіхів, але при цьому залишає після себе емоційно спустошених партнерів, виснажені команди і невидимі тріщини у стосунках.

Як зрозуміти, що ви психопат

Парадокс у тому, що люди, які щиро хвилюються про ці речі, рідко виявляються психопатами. У носіїв цих рис зазвичай немає відчуття "зі мною щось не так". Їм легше вважати, що слабкі інші: надміру чутливі, "драматичні", "гальмують" процес. Вони не схильні шукати допомогу, а якщо і звертаються по неї, то здатні обіграти терапію так само як і будь-яку іншу соціальну взаємодію: казати "правильні" слова фахівцю, щоб той не запідозрив його у психопатії.

Важливо пам’ятати: психопатія — це спектр, а не бінарний перемикач. Психологи користуються шкалами та контрольними списками, щоб оцінити вираженість окремих кластерів рис. Дуже високі бали можуть свідчити про психопатичний розлад особистості, але значно частіше трапляються більш м’які варіанти — так звана "майже психопатія". Деякі експерти оцінюють її наявність приблизно у 15% населення: риси є, але до клінічного діагнозу не дотягує.

Одна з найвпливовіших рамок — тріархічна модель психопатії. Вона описує поєднання трьох векторів: підлості/жорсткості (байдужість до страждання інших, експлуатація), розгальмованості/імпульсивності (схильність діяти, не прораховуючи наслідків) і сміливості/безстрашного домінування (холоднокровність під тиском, соціальна напористість).

Як психопатія "відчувається" зсередини і як це виглядає ззовні

Люди з психопатичними рисами зазвичай відчувають "плоскі" або поверхневі емоції. Страх, провина, сором відчувається "приглушено", наче не у повну силу. При цьому психопати можуть розпізнавати емоції інших інтелектуально, але вони практично ніколи не переймаються ними. Звідси виникає й притаманна їм холодність, яка іншим здається жорстокістю, і легкість, з якою така людина йде на маніпуляцію, обман чи тиск.

На практиці це виглядає цілком привабливо. Психопат дуже впевнений, швидко приймає рішення, може сказати "так" або "ні" без тремтіння в голосі та переживань. сценічна впевненість, швидке ухвалення рішень, вміння сказати «незручне» без тремтіння в голосі.  Саме тому друзів, партнерів і колег легко вводять в оману: "він/вона такий(а) життєрадісний(а), приємний(а), зібраний(а) — про яку психопатію взагалі йдеться?".

Щоб краще зрозуміти власні схильності, дослідники розробили інструменти на кшталт Шкали "успішної психопатії" для високофункціональних осіб. Вона фокусується не на кримінальній поведінці, а на поєднанні холоднокровності, егоцентризму, "гри на результат", соціальної майстерності, здатності впливати на інших, домінувати в групі, швидко вирішувати в умовах стресу і готовності робити майже все заради мети. Важливо: подібні опитувальники не ставлять діагноз — вони лише сигналізують, що варто поговорити зі спеціалістом.

Чи обов'язково психопат може бути злочинцем?

Психопатія не дорівнює злочин. Більшість носіїв таких рис просто емоційно відсторонені, а не відверто жорстокі. Так, на крайніх відрізках спектра зростає ризик антисоціальної поведінки та відсутності каяття, але "типовий психопат" із кіно — радше ляклива карикатура, ніж правило.

Чи можуть керівники на роботі бути психопатами?

Наприклад, керівник із вираженою безстрашністю та холоднокровністю може ефективно проводити непопулярні рішення і витримувати кризовий тиск, але водночас руйнувати довіру й безпеку у колективі. Дослідження вказують, що серед топменеджерів помітно вищий відсоток клінічно значущих психопатичних рис, ніж у середньому по населенню. У політиці та високих владних кабінетах сміливість і домінування теж часто винагороджуються: історичні аналізи демонструють зв’язок між безстрашним лідерством і оцінками ефективності.

Є й зворотний бік. Команди біля таких людей частіше живуть у стані "емоційного дефіциту". Працівники нерідко відчувають багато стресу, не отримують достатньо емпатії, і ще менше чесного зворотного зв’язку. У побутових стосунках це проявляється як маніпуляції, обесцінення, газлайтинг і емоційних "гойдалок": від компліментів до холодних покарань мовчанням.

Чи може психопатія допомогти чимось у житті?

Емоційна відстороненість і низька чутливість до страху інколи корисні. Професії, де треба мати "сталеві" нерви, як-от військові, рятувальники, хірурги, правоохоронці — вимагають холодної голови, швидкої реакції та готовності діяти під тиском. У конкурентних середовищах, де залучені фінанси, корпоративні перемовини, дуже доречною стане "психопатична" сміливість і напористість.

Чи лікується психопатія

Найскладніше у терапії для психопата буде питання, як "увімкнути" те, чого бракує: фізіологічний відгук на емоції інших. Якщо людину не торкає чужий страх або смуток, як навчити її не завдавати болю? Додайте до цього схильність таких клієнтів маніпулювати терапевтами — і стане зрозуміло, чому частина фахівців скептична.

Та картина не безнадійна. Довгі поздовжні спостереження показують: у частини людей рівень психопатичних рис з віком знижується, у частини — зростає, у меншості тримається стабільно високим. Усвідомлення власних патернів, робота з імпульсивністю, зовнішні рамки (правила, наслідки, прозорі процеси), а також терапія, що розвиває когнітивну емпатію, рефлексію і контроль над поведінкою, можуть зменшити деструктивність. 

Коли варто насторожитись і що робити

Якщо впізнаєте у собі або комусь поруч поєднання холоднокровності, егоцентризму, готовності "йти по головах", схильності обманювати "заради вищої мети", вмінню тиснути на слабкі місця — це привід порадитися з фахівцем. Не тому, що хтось "поганий", а тому, що ці риси виводять стосунки та кар’єру у високоризикову зону. І якщо вам здається, що у вас "є щось таке", але ви не бачите причин це змінювати — можливо, саме ця байдужість і є сигналом, над яким варто замислитися.

Також читайте на "Ми-Україна" поради, як розпізнати нарцисизм у партнера та як поводитися, якщо дитина отримує погані оцінки в школі.