Людство завжди ставилося до музеїв, як до "архіву" пам’яті, адже це місця, де зберігаються безцінні артефакти. Вони переживають війни, революції й навіть зміну століть. Але щоразу, коли з’являється зухвала банда або один упертий злодій, сама ідея недоторканності руйнується за лічені хвилини. Так і кілька днів тому сталося і в Парижі, де ранковий блискавичний наліт грабіжників перетворив найвідвідуваніший музей світу на місце злочину, а імперські реліквії — на об’єкти розшуку.
Проте, це далеко не перший випадок, коли Лувр грабували. Та і не лише Лувр! "Ми-Україна" розповість про найрезонансніші випадки грабіжництва в музеях та які експонати зникли безслідно.
Як пограбування в Луврі 19 жовтня сколихнуло світ
У неділю вранці, 19 жовтня 2025 року, група злодіїв, за повідомленнями, використала підйомник-кошик, аби дістатися до вікон Галереї Аполлона. Коли музей уже був відкритий і туристи розглядали коронні коштовності, невідомі за лічені чотири хвилини зуміли обійти систему охорони й винести дев’ять ювелірних виробів з наполеонівської колекції. Серед зниклого — смарагдове кольє й сережки, які Наполеон подарував Марії-Луїзі на весілля.
В усьому світі почали обговорювати, як це сталося і чим займалася охорона, адже наліт відбувся у час публічного відвідування, на тлі хронічного браку персоналу та скупчень у залах. Станом на тепер відомо про виявлення лише одного предмета — смарагдно-діамантової тіари, подарованої колись імператриці Євгенії: її знайшли пошкодженою, а от що з іншими ювелірними прикрасами досі невідомо нікому.
Лувр постійно в центрі уваги грабіжників — що і коли викрадали з музею
Це, однак, не перший випадок, коли Лувр стає ареною для гучного злочину серед білого дня. Власне уся історія музею — це постійна боротьба за збереження колекцій у реальності, де авантюризм і холодний розрахунок злочинців інколи виявляються ефективнішими за системи спостереження. Ще з часів Французької революції, коли 1792 року королівські зібрання перейшли у власність республіки й опинилися під загрозою мародерів, Лувр задумувався як фортеця державної спадщини. Проте магнетизм безцінних речей знову і знову провокував зухвалі спроби їх привласнити.
Найвідомішою з цих історій стала крадіжка 11 серпня 1911 року, коли італійський емігрант і колишній працівник музею Вінченцо Перуджа, переодягнувшись у робочу уніформу, зняв "Мону Лізу" Леонардо да Вінчі зі стіни Салону Карре й виніс її…просто під сорочкою. Те, що на картинах періодично проводили консервацію й фотозйомки, допомогло афері: відсутність полотна помітили тільки більш як через добу. Світові газети вибухнули заголовками, а детективна історія зробила "Мону Лізу" найбільш упізнаваним шедевром планети. Знайшли картину у 1913 році у Флоренції, коли Перуджа спробував її продати.
Під час нацистської окупації 1940 року Лувр стояв перед загрозою масштабного пограбування, однак директор Жак Жожар завчасно евакуював понад 1800 ящиків із шедеврами, тож більшість колекції пережила війну. Окремі твори, на кшталт "Непорочного зачаття Преподобних" Мурільйо, усе ж потрапили до рук окупантів і опинилися в обмінах, а награбоване приватне мистецтво демонстрували в майже порожніх залах.
Другу половину ХХ століття музей теж переживав із серією резонансних інцидентів. У 1966-му під час транспортування назад до Франції зникли антикварні прикраси, позичені музею у Вірджинії. Згодом їх знайшли в продуктовому пакеті в Нью-Йорку. У січні 1976 року зникла фламандська картина, а в грудні того ж року невідомі, піднявшись на риштування, винесли меч, оздоблений коштовним камінням, який належав королю Карлу X. До речі,меча досі не знайдено.
У 1990-му серед відвідувачів вирізали з рами невеликий Ренуар і винесли 12 давньоримських ювелірних виробів та кілька картин. У 1995-му протягом одного тижня зникли два предмети, а в 1998-му з рами вирізали картину Каміля Коро, яку не повернули й досі.
Попри численні аудиті й модернізацію охоронних систем, історія 2025 року засвідчила просту закономірність: чим більший музей і чим цінніші експонати — тим більш винахідливими стають сценарії злочинів, що спираються на швидкість, маскування, архітектурні недоліки і роззяв-охоронців.
Інші резонансні пограбування найбільших музеїв світу
За межами Парижа масштаби й зухвалість музейних злочинів не менші. У ніч на 18 березня 1990 року двоє чоловіків у формі бостонської поліції заявилися "на виклик" до Музею Ізабелли Стюарт Гарднер, зв’язали охоронців і понад годину виносили зали, забравши 13 творів Рембрандта, Вермеєра, Дега і Мане. Тоді "Концерт" Вермеєра оцінювали приблизно в півмільярда доларів, а частину полотен, зокрема "Бурю на Галілейському морі" Рембрандта, вирізали з рам — і ці порожні рами досі висять у музеї, нагадуючи про найбільше нерозкрите пограбування мистецтва в історії США.
Амстердамський музей Ван Гога зазнав двох пограбувань. У 1991 році викрали 20 картин загальною вартістю понад 400 мільйонів євро, включно з "Їдцями картоплі", але невдовзі роботи знайшли в покинутому авто. У 2002-му злочинці використали драбину й кувалди, аби винести дві картини. І їх віднайшли лише у 2016 році — італійська поліція повернула полотна, вилучені в неаполітанської мафії.
У листопаді 2019 року "Зелене склепіння" Дрездена стало місцем одного з найзухваліших ювелірних пограбувань у сучасній Європі: розбивши вітрини, злочинці забрали три "безцінні" гарнітури XVIII століття, інкрустовані діамантами. Такі предмети практично неможливо легально продати, тож ризик їхнього розкомплектування був очевидний. Частину здобичі згодом повернули, п’ятьох фігурантів засудили, а одного виправдали.
Свою "славу" має і Рембрандтова "Яків де Гейн III" — один із найбільш часто викрадених великих живописів сучасності. З лондонської галереї Далвіча полотно зникало в 1966, 1973, 1981 і 1983 роках, за що отримало іронічне прізвисько "Рембрандт на виніс".
Втім аабсолютним рекордсменом за кількістю викрадень дослідники називають Гентський вівтар Яна ван Ейка "Поклоніння містичного Агнця": його кралисім разів, серед винуватців була навіть армія Наполеона у 1794 році та нацисти під час Другої світової війни.
